П О С Т А Н О В А Справа № 2-а-1799/09/1628
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2009 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Карпушина Г.Л., при секретарі – Калініченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про нарахування додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області. В заяві вказував, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. ОСОБА_1 станом на 01.12.2009 року призначено пенсію, яка складає 853,92 грн., з них: розмір пенсії за віком – 739,32 грн., доплата за понаднормативний стаж – 28,65 грн.; додаткова пенсія потерпілим внаслідок ЧК 2 категорії – 85,95 грн.
24 листопада 2009 року позивач звернувся із відповідною заявою про перерахунок додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому додаткової пенсій не відповідає розміру, установленому чинним законодавством. 27 листопада 2009 року він отримав відповідь із Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі про те, що всі нарахування здійснені вірно в розмірі, який він отримує на даний час, тобто фактично відмовлено у перерахуванні пенсії. Позивач вважає дії відповідача незаконними з таких підстав.
Відповідно до ст. 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. При визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, на думку позивача, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, але подав письмову заяву, в якій прохав справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити.
Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області в судове засідання свого представника не направили, але подали заяву, в якій прохали справу слухати у їх відсутність, позовні вимоги позивача не визнали, подавши заперечення.
Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 2 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 14.12.1992 року. Враховуючи зазначений статус позивача, останній з 11.06.2009 року за його вибором, одержує пенсію як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Доводи відповідача про те, що ними позивачу правомірно, протягом зазначеного періоду, нараховувалася і виплачувалася додаткова пенсія відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року та Постанов Кабінету Міністрів України № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року, на думку суду, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення. Вказаний висновок суду зроблено на підставі наступного.
Дійсно Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема змінено розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року, фактично прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 13 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 13 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати виплату позивачу додаткової пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, на думку суду, при визначені розміру додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в період з 01.12.2009 року по даний час, підлягають застосуванню ч.1 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.
Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволені позову.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Доводи відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду додаткової пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Беручи до уваги викладене вище, на думку суду, вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, з 01.12.2009 року, у відповідності до вимог ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають до задоволення.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про нарахування додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю задовольнити повністю.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області, щодо залишення без задоволення звернення ОСОБА_1 про перерахунок розміру його додаткової пенсії, неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.12.2009 року по даний час, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 01 грудня 2009 року.
Судовий збір у справі віднести за рахунок держави.
Постанову може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду в 10-денний термін з моменту його проголошення до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний Полтавської області та подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний суд Полтавської області протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення, або в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.
Г о л о в у ю ч и й: