Справа № 2-3164/2009 року.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
17 листопада 2009 р оку м. Кілія.
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балана М.В.,
при секретарі Урсул Г.К.
з участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом
ОСОБА_2
до
ДП «Устьдунайводшлях»
про
стягнення індексації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 08.07.2009 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ДП «Устьдунайводшлях» (надалі ДП «УДВШ») про стягнення заборгованості по заробітній платі з квітня по липень 2009 року у розмірі 9008 гривень 70 копійок, індексації за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 192 гривень 30 копійок та 3000 гривень завданої моральної шкоди.
За час розгляду справи у суді відповідач виплатив заборгованість по заробітній платі у повному обсязі, у зв’язку з чим позивач відмовився від вимог про стягнення заборгованості, але збільшив розмір моральної шкоди до 10000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що відповідно до контракту № 302/08/06 від 08.08.2006 року укладеного між ДП «Устьдунайводшлях», як роботодавцем з одного боку та ОСОБА_2, як працівником з іншого боку, позивача було прийнято на роботу до зазначеної установи на посаду моториста 1 класу з посадовим окладом 2301 гривня в місяць. З квітня по липень 2009 року відповідач допустив заборгованість по виплаті позивачу заробітної плати: за квітень 2009 року – 2220,45 гривень; за травень 2009 року – 2224,55 гривень, за червень 2009 року – 2275,63 гривні; за липень 2009 року – 2288,07 гривень, що у цілому складає 9008 гривень 70 копійок і підтверджується довідкою ДП «УДВШ» № 36 від 13.08.2009 року. На неодноразові звернення позивача до керівництва установи заборгованість виплачена не була, у зв’язку з чим 08.07.2009 року ОСОБА_2 був змушений звернутися до суду з зазначеним позовом. Лише після подання позову до суду ДП «УДВШ» почало розраховуватися з позивачем, так заборгованість була погашена: за квітень – 16.08.2009 року; за травень – 10.09.2009 року; за червень – 17.09.2009 року; за липень – 27.10.2009 року, що підтверджується довідкою ДП «УДВШ» № 55 від 17.09.2009 року. У зв’язку з тим, що заробітна плата виплачувалася з запізненням на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів, яка вираховується за допомогою індексу інфляції і у цьому випадку складає 192 гривні 30 копійок. Незаконними діями відповідача пов’язаними із затримкою виплати заробітної платні ОСОБА_2 було завдано моральну (немайнову) шкоду, яку він оцінює у 10000 гривень. Моральна шкода виразилася у тому, що позивач був вимушений тривалий час терпіти душевні страждання у вигляді втрати спокою, не мав можливості знайти іншу гідну роботу, втратив нормальні життєві зв’язки з оточуючими його людьми, у тому числі і з членами своєї родини і це вимагає від нього додаткових зусиль для організації нормального життя. Окрім того він був змушений шукати підробіток у вільний від роботи час, оскільки більше ніж чотири місяці не отримував заробітну плату, у зв’язку з чим займав гроші у знайомих, для того, щоб годувати родину і забезпечувати її соціально – побутові потреби, також виникли борги по сплаті комунальних послуг. На підставі наведеного представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача, який про дату, час та місце розгляду цивільної справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток, в судове засідання не з’явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність не надав, тому зі згоди представника позивача суд на підставі ст. 224 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Так судом достовірно встановлено, що відповідно до контракту № 302/08/06 від 08.08.2006 року укладеного між ДП «Устьдунайводшлях», як роботодавцем з одного боку та ОСОБА_2, як працівником з іншого боку, позивача було прийнято на роботу до зазначеної установи на посаду моториста 1 класу з посадовим окладом 2301 гривня в місяць. З квітня по липень 2009 року відповідач допустив заборгованість по виплаті ОСОБА_2 заробітної плати: за квітень 2009 року – 2220,45 гривень; за травень 2009 року – 2224,55 гривень, за червень 2009 року – 2275,63 гривні; за липень 2009 року – 2288,07 гривень, що у цілому складає 9008 гривень 70 копійок і підтверджується довідкою ДП «УДВШ» № 36 від 13.08.2009 року. На неодноразові звернення позивача до керівництва установи заборгованість виплачена не була, у зв’язку з чим 08.07.2009 року ОСОБА_2 був змушений звернутися до суду з зазначеним позовом. Лише після подання позову до суду ДП «УДВШ» почало розраховуватися з позивачем, так заборгованість була погашена: за квітень – 16.08.2009 року; за травень – 10.09.2009 року; за червень – 17.09.2009 року; за липень – 27.10.2009 року, що підтверджується довідкою ДП «УДВШ» № 55, від 17.09.2009 року.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи
з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
На підставі наведеного, суд вважає доведеним той факт, що дії відповідача, пов’язані з затримкою виплати ОСОБА_2 заробітної плати у період з квітня по липень 2009 року є протиправними.
У зв’язку з несвоєчасним розрахунком по заробітній платі на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини доходів, яка вираховується на підставі Закону України № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року, в порядку затвердженому постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, з урахуванням індексу споживчих цін, але додатку до довідки ДП «УДВШ» № 55, від 17.09.2009 року зазначено, що компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат склала 51 гривню 11 копійок та вона включена до заробітної плати за вересень 2009 року, у зв’язку з чим у цій частині позов задоволенню не підлягає.
В частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 завданої моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У відповідності до ст. ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Відповідно до ст. ст. 1166 - 1168 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, зазнаних позивачем та інших обставин.
На підставі викладеного, суд визнає, що представником позивача доведено факт завдання ОСОБА_2 протиправними діями відповідача моральної шкоди, але її розмір у 10000 гривень на думку суду є необґрунтованим та не доведеним, у зв’язку з чим, суд вважає достатньою компенсацію завданої моральної шкоди суму у розмірі 2800 гривень.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Устьдунайводшлях" на користь ОСОБА_2 завдану йому несвоєчасною виплатою заробітної плати моральну шкоду у розмірі 2800 гривен.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Устьдунайводшлях" на користь Держави державне мито у розмірі 98 гривень 58 копійок.
Стягнути з Державного підприємства "Устьдунайводшлях" на користь Держави витрати на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи у розмірі 252 гривні.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Балан М.В.