Справа № 1п-179/2009 р.  

Категорія справи: ст.140 КК України (в редакції 1960 року)  

О К Р Е М А                У Х В А Л А  

І М Е Н Е М                    У К Р А Ї Н И  

    17 грудня 2009 року                   м.Кременчук    

  Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:  

головуючого судді: Дядечко І.І.,  

при секретарі – Монт А.Ю.,  

за участю прокурора – Птиці О.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці постанову начальника СВ Крюківського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області майора міліції Гузенко Т.І. про направлення до суду для вирішення питання про закриття у зв’язку із закінченням строків давності кримінальної справи по факту крадіжки речей ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.140 ч.3 КК України в редакції 1960 року,  

  В С Т А Н О В И В:  

    09.12.2009 року до суду надійшла кримінальна справа, порушена по факту крадіжки речей ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.140 ч.3 КК України (в редакції 1960 року), що мало місце в період часу з 21.10 по 04.11.1994 з будинку АДРЕСА_1, з затвердженою у встановленому законом порядку заступником прокурора міста постановою слідчого про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про закриття кримінальної справи у зв’язку із закінченням строків давності.  

  Постановою суду від 17 грудня 2009  року провадження в кримінальній справі по факту крадіжки речей ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.140 ч.3 КК України в редакції 1960 року, закрито у зв’язку із закінченням строків давності.  

При вивченні матеріалів справи судом встановлено, що в період часу з 21.10. по 04.11.1994 року невстановлена особа шляхом розбиття віконного скла з будинку АДРЕСА_1, скоїла крадіжку речей, належних ОСОБА_2  

12 листопада 1994 року слідчим Крюківського РВВС по даному факту порушено кримінальну справу за ознаками ст.140 ч.3 КК України.  

В ході досудового слідства та перевірки повідомлення про злочин було проведено огляд місця події, допитано в якості свідка ОСОБА_2, яка підтвердила, що діяння дійсно мало місце, та була визнана потерпілим і цивільним позивачем, допитано інших свідків, дано доручення в порядку ст.114 КПК України.  

  19 грудня 1995 року досудове слідство по кримінальній справі зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України до встановлення особи, що скоїла злочин.  

  7 грудня 2009 року постановою начальника СВ Крюківського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області майора міліції Гузенко Т.І. досудове слідство по справі поновлено та винесено постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про її закриття у зв’язку із закінченням строків давності, оскільки по даній кримінальній справі виконані слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи (осіб), які вчинили злочин, однак до цього часу встановити зазначених осіб не представилося можливим, а з часу вчинення злочину і порушення кримінальної справи минуло більше 15 років, тобто закінчено строки давності притягнення певної особи (осіб) до кримінальної відповідальності. Вказана постанова погоджена з заступником прокурора м.Кременчука у встановленому законом порядку.  

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що з моменту порушення справи слідчими при провадженні досудового слідства як безпосередньо, так і через взаємодію з іншими органами, вживалися певні заходи до встановлення особи (осіб), що вчинила даний злочин.  

Проте суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що органом досудового слідства не вжито всіх можливих і необхідних заходів для встановлення особи, що вчинила злочин, а досудове слідство зупинено без достатніх на те підстав. Так, при проведенні досудового слідства до зупинення провадження в справі не виконано окреме доручення слідчого, не проведені інші можливі оперативно-розшукові заходи та слідчі дії.  

Викладене свідчить про те, що органом досудового слідства не виконано вимоги ст.206 КПК України, а саме, досудове слідство було безпідставно зупинене більш ніж на 15 років без провадження всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка скоїла злочин.  

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що під час зупинення слідства в справі з 19 грудня 1994 року і по 7 грудня 2009 року, органами досудового слідства вживалися будь-які заходи до встановлення особи (осіб), яка вчинила даний злочин.  

В бездіяльності слідчого вбачається також порушення вимог ст.209 КПК України, оскільки слідчий зобов’язаний як безпосередньо, так і через органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, що вчинила злочин. Досудове слідство в справі зупинялося більш ніж на 15 років і при цьому не проводилося жодних слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів, що є грубим порушенням прав цивільного позивача.  

  Відповідно до ст.ст.7-1, 11-1 КПК України прокурор або слідчий за наявності для того підстав зобов’язаний складати мотивовану постанову про закриття кримінальної справи. Відповідно до ст.130 КПК України у постанові має бути обґрунтування щодо прийнятого рішення.  В постанові слідчого від 7 грудня 2009 року про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про її закриття у зв’язку із закінченням строків давності не зазначені докази вчинення злочину з посиланням на відповідні аркуші справи, відсутні відомості про потерпілих та цивільних позивачів, що негативно впливає на дослідження судом обставин справи та порушує права потерпілого, який одночасно є цивільним позивачем.  

Порушення строку розслідування даної кримінальної справи, тривале та безпідставне зупинення провадження, а саме більш ніж 15 років, не вжиття заходів до встановлення особи, що вчинила злочин, перевищує всі допустимі та розумні строки проведення розслідування, а тому є формою бездіяльності як органу досудового слідства так і органів прокуратури в порядку нагляду, навмисним невиконанням ними вимог законів, що регулюють строк проведення розслідування та свідчить про халатне відношення до своїх посадових обов’язків.  

Крім того, допущено порушення ч.3 ст.114 КПК України, згідно з вимогами якої слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов’язковими. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи дане слідчим доручення в порядку ст.114 КПК України взагалі не виконано, при цьому на нього напротязі 15 років не відреаговано повноважним органом належним чином.  

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 3 «Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах» суд, встановивши при розгляді справи факти порушення закону, допущених під час здійснення дізнання чи досудового слідства, зобов’язаний відповідно до ст.23-2 КПК України винести окрему ухвалу (постанову), якою звернути увагу прокурора на факти порушення закону для вжиття відповідних заходів.  

Виявлені судом недоліки проведення досудового слідства призводять до порушення вимог закону щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи та порушення прав і законних інтересів цивільного позивача, не можуть залишатися поза увагою суду і потребують відповідного реагування шляхом винесення окремої ухвали, яка має бути ефективним засобом дотримання законності, забезпечення судом захисту прав і свобод учасників процесу.  

  Керуючись ст.23-2 КПК України,-  

  У Х В А Л И В:  

  Довести до відома прокурора м.Кременчука про недбале ставлення працівників слідчого відділу та відділення дізнання  Крюківського РВ КМУ ГУ МВС України в Полтавській області до виконання своїх посадових обов’язків.  

    Не пізніш як у місячний строк по фактам, викладеним в окремій ухвалі, вжити необхідних заходів, про що повідомити суд.  

    Ухвала може бути оскаржена особою, щодо якої винесено окрему ухвалу суду, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області напротязі 7 діб.  

  Суддя: