Справа № 2-1148\09 рік.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня  2009 року         Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді                 Городівського О.А.,

при секретарі                     Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за  позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсним попереднього договору від 06 червня 2005 року, третя особа приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до Миргородського міськрайонного суду з позовом до АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним попереднього договору, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» 06 червня 2005 року відповідно якого сторони зобов’язувались укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна у майбутньому.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_2, шлюб зареєстровано 27 жовтня 2004 року. 02 квітня 2009 року, з ухвали Апеляційного суду Полтавської області,  їй стало відомо, що ОСОБА_2  06 червня 2005 року уклав з АКІБ «УкрСиббанк» попередній договір, відповідно до якого сторони були зобов’язані в майбутньому, до 01.12.2005 року, укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 156, 8 кв.м. Реєстрація права власності на вказане майно за ОСОБА_2 здійснена Дочірнім комунальним підприємством «Миргородтехінвентаризація» 03 липня 2006 року (реєстраційний номер 15607178) та підтверджується свідоцтвом на право власності від 24 липня 2006 року, а отже, як вважає позивачка, право власності було набуте під час перебування у шлюбі. Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). На момент укладення попереднього договору ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, вони є співвласниками вищевказаного нерухомого майна.

Стаття  369 ЦК України передбачає, що розпорядження майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Частина 1 ст. 65 СК України визначає, що дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є  об’єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. Про укладення  попереднього договору між ОСОБА_2 та  АКІБ «УкрСиббанк» позивачці не було відомо та відповідно вона не надавала згоди на його укладення, а отже і на майбутній продаж нерухомого майна, що належало їй на праві спільної сумісної власності,  вона  згоди не надавала.

Підписання попереднього договору з порушенням вимог ч. 3 ст. 65 СК, ст.. 369 ЦК України, які передбачають, що при підписанні та нотаріальному посвідченні договору одним з подружжя обов’язково повинна бути нотаріально посвідчена письмова згода другого подружжя, суперечить вимогам чинному законодавству та відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, це є підставою визнання недійсним правочину.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 01 квітня 2009 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь АКІБ «УкрСиббанк» кошти в сумі 500 000 грн. Позивачка вважає, що обов’язок сплати коштів буде покладатися частково і на неї, оскільки п. 4 ст. 65 СК України визначено, що договір, укладений одним із подружжя, створює обов’язки для другого з подружжя. З огляду на те, що сторони продовжують перебувати у шлюбі, стягнення на підставі рішення суду буде проводитися за рахунок їх спільного майна. Таким чином стягнення коштів згідно ухвали Апеляційного суду порушує права позивачки, оскільки про існування попереднього договору вона не знала та згоди на його підписання не надавала. Таким чином вона не повинна нести відповідальність своїм майном за зобов’язаннями, на які не надавала своєї згоди.

Крім того, як позивачці стало відомо, на підставі попереднього договору вже було стягнуто з ОСОБА_2 штрафні санкції в сумі 116 000 грн. з їх сумісного майна. Таким чином, на момент звернення до суду укладенням попереднього договору від 06 червня 2005 року вже були порушені майнові права позивачки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 та її представник, адвокат ОСОБА_6  позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача АКІБ «УкрСиббанк» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що  оспорюваний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства на виконання умов договору АКІБ «УкрСиббанк» перерахував на рахунок ОСОБА_2 кошти в сумі 500000 грн. він в свою чергу брав на себе зобов’язання в майбутньому продати частину приміщень  площею 156,8 м2 в будинку за адресою АДРЕСА_1, який він будував на момент укладення договору. Враховуючи, що предметом  попереднього договору не являлось спільне майно подружжя ОСОБА_2, а лише намір на укладення договору в майбутньому, відсутні підстави визнавати його недійсним з підстав вказаних у позовній заяві.  

Представник третьої особи ОСОБА_7, по дорученню  ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позов ОСОБА_4 є безпідставним, так як предметом оспорюваного попереднього договору не було спільне майно подружжя.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи встановив наступне.

Між відповідачем АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений попередній договір, який посвідчений 06 червня 2005 року приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрований в реєстрі за №2953 (а.с.8-12, 78- 87).  09 червня 2005 року до вказаного договору були внесені зміни.

Відповідно до попереднього договору сторони зобов’язувались укласти не пізніше 01 грудня 2005 року договір купівлі-продажу частини  нежитлових  приміщень у будинку за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 90-б, загальною площею 156,08 кв.м., за ціною, яка визначена на момент укладення попереднього договору. На момент укладення попереднього договору нежитлове  приміщення лише будувалось. Тобто права власності відповідно ч. 2 ст. 331 ЦК України на даний нерухомий об’єкт у ОСОБА_2 не  існувала. Право власності в нього виникло з моменту завершення будівництва, прийняття в експлуатацію - відповідно вимог чинного законодавства України та реєстрації свідоцтва в ДКП «Миргородтехінвентаризація», тобто з 03 серпня  2006 року.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 635 ЦК України, умови та зміст  попереднього договору укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», предметом даного договору не являлось майно, а лише обов’язок ОСОБА_2 та  банку укласти договір купівлі - продажу нежитлових приміщень в майбутньому на певних умовах. Зі змісту договору випливає, що оспорюваний попередній  договір є договір про намір, а не угодою щодо розпорядження майном, належним ОСОБА_2 чи спільним майном подружжя ОСОБА_2. Даний  договір не створює та не створював  обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак обґрунтування позовних вимог  статтею  65 СК України є безпідставним, так як вона застосовується до тих правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

  Окрім вказаного, підставою відмови у задоволенні позову слугує те, що  позивачкою та її представником  не надано суду доказів, що нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1  належить подружжю ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Навпаки надані докази того, що даний нерухомий об’єкт є власність суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2,  так як згідно офіційних листів  Миргородського міського голови (а.с. 117) та начальника управління архітектури та містобудування Миргородської міської ради (а.с. 121) земельна ділянка за адресою. АДРЕСА_1 була виділена для будівництва приватному підприємцю ОСОБА_2 до укладення шлюбу з позивачкою. Дозвіл на будівництво кафе з магазином за даною адресою надано приватному підприємцю ОСОБА_2, а також прийняття вказаного об’єкту в експлуатацію держкомісією проводилось в приватного підприємця ОСОБА_2, що узгоджується з поясненням позивачки, яка вказала, що її чоловік являється приватним підприємцем, займається господарською діяльністю по будівництву та  торгівлею мобільних телефонів, також ОСОБА_2 являється засновником інших юридичних осіб. В своїх поясненнях позивачка не могла вказати  суду, які саме та чи взагалі використовувались кошти чи майно сімї, при будівництві нежитлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Навпаки представником позивача надано суду докази, які підтверджують, що вищевказаний нерухомий об’єкт є майном приватного підприємця ОСОБА_2: а саме довідка про розмір витрачених коштів приватним підприємцем  на будівництво об’єкту, довідка про розмір коштів повернутих приватним підприємцем за попереднім договором на виконання рішень судів, та самі платіжні доручення, згідно яких ОСОБА_2 з власного підприємницького рахунку перераховував кошти банку на виконання своїх зобов’язань за попереднім договором, що спростовує пояснення представника позивача, що зобов’язання за попереднім договором виконуються за рахунок спільного майна подружжя. Відповідно до положень статей 57, 61СК України , ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи –підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, що знайшло своє відображення в п. 29 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року.

Керуючись, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 130, 208, 214, 215 ЦПК України , ст. 52, 635, 369,331 ЦК України 57,61, 65СК України  суд –

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсним попереднього договору від 06 червня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк».

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з часу проголошення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви через Миргородський міськрайонним суд до Полтавського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя:         (підпис)                      О.А. Городівський

Рішення законної сили не набрало.

Оригіналу відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду                 О.А. Городівський