Справа № 22-а-26199/11 Головуючий суддя І інстанції Черних
Категорія: соціальні виплати Доповідач Даниленко В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2011 року м. Харків
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Малійської С.М., Швецової Л.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказувала на те, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року N 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» вона як особа, що має правовий статус «дитина війни», має право на щомісячну доплату (підвищення) до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, не зважаючи на це, відповідач такий перерахунок пенсії не проводить і підвищену пенсію їй не виплачує.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок виплачуваної їй пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року та провести відповідні виплати за цей період.
Відповідач заявлений позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Суд зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області здійснити перерахунок виплачуваної позивачці пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати, починаючи з 22.05.2008 року й до внесення змін до чинного законодавства, з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права ставиться питання про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову в повному обсязі за його безпідставністю.
Ураховуючи положення Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748 -VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, апеляційна скарга прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції та розглядається судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 198, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи виниклий правовий спір суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Згідно з Положенням «Про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Як встановлено по справі, позивачка ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року N 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон N 2195-1V) встановлено правовий статус «дитина війни».
Згідно ст. 6 Закону N 2195-ІУ дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Приймаючи рішення у справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, дійшов правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року N 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити позивачці відповідні нарахування (щомісячну доплату (підвищення) до пенсії з того часу, коли дія цієї норми була відновлена), але на порушення зазначеної норми закону таких нарахувань не проводив, чим порушив законні права останньої.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги заперечення відповідача щодо неврегульованості механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та визнав, що обчислення розрахунку підвищення до пенсії необхідно проводити з визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України від 18 листопада 2004 року N 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії, то ці доводи апелянта судова колегія в даному випадку оцінює критично та відхиляє, оскільки зазначена обставина не є підставою для невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України обов’язків, так як реалізація позивачкою свого права на підвищення пенсії, яке базується на Законі України, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого правового спору, не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене та керуючись абз. 15 п. 1 розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 210-212, 254 КАС України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області - залишити без задоволення.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: