ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2009 року №22а-14835/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Пліша М.А.,
суддів: Заверухи О.Б., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Вітер І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про зобов`язання проведення перерахунку та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася 20 серпня 2008 року з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про зобов`язання проведення перерахунку та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007 року відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2008 р. позов ОСОБА_1 задоволено, вирішено зобов`язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради провести перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і виплатити її у розмірі, визначеному ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Не погодившись прийнятим рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що суд при розгляді справи не звернув увагу на норми ст.51 Бюджетного кодексу України відповідно до якої, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних призначень. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.
Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка згідно наказу №77 від 20.04.2007 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Статями 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається: застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та від 11 січня 2007 року № 13) передбачено, що на виконання статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір). Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статті 56, 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскарженим і має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнано неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак з резолютивної частини оспореного судового рішення слід виключити зазначену суму, оскільки з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, встановивши неправомірність дій чи бездіяльність відповідача в досліджуваних правовідносинах, суд в межах правового поля має обмежитись визнанням таких протиправними і зобов’язати останнього провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до закону.
Доводи відповідача з приводу відсутності коштів на подібні цілі не можуть слугувати аргументом у відмові в позовних вимогах.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч.4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради - залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2008 р. у справі № 2а-192/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : М.А.Пліш
Судді: О.Б.Заверуха
Р.М.Шавеля