Справа № 2-322/2009 року.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
9 червня 2009 р оку м. Кілія.
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балана М.В.,
при секретарі Урсул Г.К.
з участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом
ОСОБА_3
до
ОСОБА_4 та ОСОБА_5
про
стягнення боргу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернулася до Кілійського районного суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення з відповідачів солідарно на її користь 10000 гривень, які бралися у борг, 130390 гривень щомісячних відсотків, 2000 гривень моральної шкоди та судових витрат.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги уточнили та пояснили, що 01.12.1996 року позивачка дала у борг ОСОБА_4, яка перебувала у законному шлюбі з ОСОБА_5, на потреби їхньої родини 2000 доларів США, що на той час складало 10000 гривень, строком на 6 місяців, під 10 відсотків щомісячно. Отримавши зазначену суму грошей ОСОБА_4 написала відповідну розписку, в якій вказала суму грошей, яку бере у борг, щомісячні відсотки та термін повернення грошей, окрім того зазначила, що відсотки буде виплачувати щомісячно. У зв’язку з тим, що у встановлений строк відповідачка не повернула ані борг, ані відсотки, вона 5 разів писала від свого імені та від імені свого чоловіка підтверджуючі розписки. 17.06.2007 року ОСОБА_4 в черговий раз було написано розписку в якій зазначалося, що у грудні 1996 року вона взяла у позивачки в борг 2000 доларів США під 10 відсотків щомісячно і зобов’язується повернути увесь борг до кінця серпня 2007 року. 09.10.2007 року у зв’язку з невиконанням відповідачами своїх зобов’язань ОСОБА_3 була вимушена звернутися до суду з зазначеним позовом і лише 18.08.2008 року ОСОБА_4 повернула їй 10000 гривень. Діями відповідачів їй була завдана моральна шкода, яка складається з того, що практично 12 років вона була позбавлена можливості користуватися своїми грошами, які потрібні були їй на лікування та побутові потреби, а також звернення до суду за захистом своїх законних прав завдає їй душевних страждань. На підставі наведеного просить суд позов задовольнити у повному обсязі та стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь 10000 гривень, які бралися відповідачами у борг, 150662 гривень щомісячних відсотків, починаючі з 01.12.1996 року по 01.12.2008 року, 2000 гривень завданої моральної шкоди та судові витрати, які складаються зі сплаченого державного мита у розмірі 51 гривні, витрат на інформаційно-техничне забезпечення розгляду справи у розмірі 31 гривні та витрат пов’язаних з друкуванням оголошень про виклик до суду відповідача ОСОБА_5 у пресі, які складають 1220 гривень.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник, ОСОБА_2, позов не визнали у повному обсязі та пояснили, що дійсно 01.12.1996 року перебуваючи, у шлюбі з ОСОБА_5, відповідачка взяла у ОСОБА_3 на сімейні потреби 2000 доларів США, що на той час складало 10000 гривень, під 10 відсотків щомісячно, терміном на 6 місяців, зобов’язавшись сплачувати відсотки кожний місяць, про що написала відповідну розписку. У зв’язку з відсутністю коштів не змогла своєчасно віддати борг, тому неодноразово писала розписки, дві з яких були написані нею від свого імені та від імені чоловіка і підписані нею, і у яких підтверджувала умови позики. 18.08.2008 року відповідачка повернула позивачці 10000 гривень, про що і отримала від останньої розписку, тому у цій частині позов не визнає. У частині стягнення відсотків позов не визнає у зв’язку з тим, що діючім законодавством не передбачено стягнення відсотків за договором позики. Стосовно судових витрат вважає, що раз позивачка подала позов до суду, то вона й повинна нести ці розходи. Окрім того вважає, що її діями моральна шкода ОСОБА_3 не завдана і у зв’язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Місцезнаходження чоловіка їй не відомо, так як вже декілька років вони разом не мешкають і стосунків не підтримують.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про поважність причин не явки суд не повідомив, хоча про дати, час та місце розгляду цивільної справи був повідомлений через оголошення у пресі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, судом достовірно встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Судом достовірно встановлено і не оспорюється сторонами, що 01.12.1996 року позивачка дала у борг ОСОБА_4, яка перебувала у законному шлюбі з ОСОБА_5, на потреби їхньої родини 2000 доларів США, що на той час складало 10000 гривень, строком на 6 місяців, під 10 відсотків щомісячно. Отримавши зазначену суму грошей ОСОБА_4 написала відповідну розписку, в якій вказала суму грошей, яку бере у борг, щомісячні відсотки та термін повернення грошей, окрім того зазначила, що відсотки буде виплачувати щомісячно. У зв’язку з тим, що у встановлений розпискою строк відповідачка не повернула ані борг, ані відсотки, 08.05.1998 року вона написала дві нові розписки, одну розписку на 20226 гривень, які зобов’язувалася повернути до кінця травня 1998 року (сума боргу з відсотками), але для того щоб не виникало плутанини, була написана друга розписка на 2000 доларів США із зазначенням 10 відсотків щомісячно, які відповідачка зобов’язувалася повернути до кінця травня 1998 року. У вересні 1999 року відповідачка від свого імені та від імені свого чоловіка написала чергові розписки, в одній зазначила, що 01.12.1996 року вони взяли у позивачки у борг 2000 доларів США під 10 відсотків щомісячно і зобов’язуються повернути усю суму грошей до вересня 1999 року, а у другій зазначила що 01.12.1999 року вони взяли у борг у позивачки 14790 гривень, які зобов’язуються віддати у вересні 1999 року і розписалася за обох. 17.06.2007 року ОСОБА_4 в черговий раз було написано розписку, в якій зазначалося, що у грудні 1996 року вона взяла у позивачки в борг 2000 доларів США під 10 відсотків щомісячно і зобов’язується повернути увесь борг до кінця серпня 2007 року. 18.08.2008 року ОСОБА_4 повернула позивачці 10000 гривень.
Приймаючі до уваги, що 18.08.2008 року ОСОБА_4 повернула ОСОБА_3 10000 гривень що є еквівалентом 2000 доларів США, які бралися у борг 01.12.1996 року, у частині стягнення 10000 гривень позов задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 41 ЦК України (в редакції 1960 року) який діяв на час виникнення спірних правовідносин угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 ЦК України (в редакції 1960 року) повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
У відповідності до ст. 151 ЦК України (в редакції 1960 року) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
У ст. 151 ЦК України (в редакції 1960 року) зазначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 171 ЦК України (в редакції 1960 року) проценти по грошових та інших зобов'язаннях не допускаються, за винятком операцій кредитних установ, зобов'язань по зовнішній торгівлі та інших випадків, зазначених у законі.
Таким чином судом достовірно встановлено що 01.12.1996 між позивачкою та відповідачами була укладена угода, яка потягла за собою виникнення грошових зобов’язань, по яких не допускаються відсотки. Зазначене підтверджується дослідженими у судовому засіданні розпискою від 01.12.1996 року та підтверджуючими розписками, які були написані у подальшому: від 08.05.1998 року, від 08.05.1998 року, від вересня 1999 року без дати (дві розписки).
01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України, відповідно до ст. 1046 якого за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд надходить висновку, що після написання ОСОБА_4 розписки від 17.06.2007 року в якій зазначено, що у грудні 1996 року вона взяла у позивачки в борг 2000 доларів США під 10 відсотків щомісячно і зобов’язується повернути увесь борг до кінця серпня 2007 року, у ОСОБА_3 виникло право вимагати з відповідачів виплати 10 відсотків від суми боргу, щомісячно, до часу виконання зобов’язання, починаючі з 01.09.2007 року.
На підставі наведеного суд вважає вимоги позивачки про стягнення з відповідачів солідарно на її користь 150622 гривень щомісячних відсотків підлягаючими частковому задоволенню.
10 відсотків від 10000 гривень складають – 1000 гривень, фактична затримка розрахунку з 01.09.2007 року по 18.08.2008 року дорівнює 11,5 місяця і складає: 11,5 х 1000 = 11500 гривень, тому ця сума і підлягає стягненню з відповідачів.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, зазнаних позивачем та інших обставин.
Таким чином суд вважає доведеним факт завдання позивачці незаконними діями відповідачів моральної шкоди, у зв’язку з 12 річною затримкою повернення грошей, які бралися у борг і які потрібні були позивачці на лікування та побутові потреби у зв’язку з тим, що вона є особою похилого віку, а також тим, що звертаючись до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, які порушені діями відповідачів, вона зазнає душевних страждань, а позов у частині стягнення 2000 гривень моральної шкоди підлягаючім задоволенню у повному обсязі.
Вимоги позивача про стягнення з відповідачів судових витрат підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-техничне забеспечення.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України до витрат на інформаційно – технічне забеспечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 11500 гривень відсотків за фактичну затримку розрахунку за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 2000 гривень завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 52 гривні сплаченого державного мита та 1271 гривню витрат пов’язаних з інформаційно – технічним забезпеченням розгляду справи.
У задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на її користь 10000 гривень боргу – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Балан М.В.