Справа № 2а-207/2009 рік.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2009 року м. Кілія.
Кілійський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Балана М.В.,
при секретарі Урсул Г.К.,
з участю представника відповідача Ніколенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кілія справу в порядку адміністративного судочинства за адміністративною позовною заявою
ОСОБА_1
до
Управління пенсійного Фонду України Кілійського району Одеської області
про
визнання відмови у виплаті соціальної допомоги дітям війни безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
03.04.2009 року позивачка звернулася до Кілійського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі Одеської області про визнання відмови у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни безпідставною та зобов’язанням вчинення певних дій. Позивач зазначає, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком у виплаті якої за 2006, 2007 та 2008 рік йому відповідачем відмовлено, просить визнати безпідставною відмову відповідача щодо виплати їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату вказаного щомісячного підвищення до пенсії за 2006-2008 роки у загальній сумі 3891 грн. 90 коп.
Представник відповідача Ніколенко О.О. в судовому засіданні позов не визнала та у своєму виступі і у письмових запереченнях посилається на те, що згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком здійснюється за кошти державного бюджету, які передбачаються законами України про бюджет на кожний відповідний рік. Державними бюджетами на 2006 та 2007 роки кошти на підвищення пенсій дітям війни у вказаному розмірі не передбачалися і не виплачувалися, а у 2008 році з 01 січня передбачено і виплачується дітям війни підвищення до пенсій у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також відповідач посилається на те, що визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за вказаним законом, а також зазначає, що положення законів про бюджет за 2007-2008 роки, які визнані неконституційними стосовно ст. 6 Закону України № 2195-ІV, втратили чинність зі дня ухвалення Конституційним Судом рішень, а за 2006 рік не визнавались неконституційними. Відмову у задоволені заяви позивача не вважає неправомірною, оскільки діяв в межах повноважень та бюджетного фінансування.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази по справі, судом достовірно встановлено наступне:
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-ІV) встановлює правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 1 Закону передбачено, що діти війни є громадянами України, яким на час закінчення (02.09.1945 року) другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 належить до соціальної групи дітей війни, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, виданим Кілійським РВ ГУМВС в Одеській області 11.12.2001 року та довідкою № 69 виданою 27.01.2009 року Управлінням праці та соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації .
Відповідно до ст. 6 ЗУ №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна
соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007
про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає: Конституції України (є неконституційним) п. 12 ст. 71, ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, яким була зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 р. були визнані неконституційними зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України № 2195-IV була викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни передбачалась виплата підвищення до пенсії у розмірі надбавки встановленої для учасників війни, тобто на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, рішеннями Конституційного Суду була поновлена попередня редакція ст.6 Закону про право дітей війни на підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В рішеннях Конституційного Суду України зазначено, що вони є обов'язковими до виконання на території України, остаточними та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень, статей законів, до визнані неконституційними та також зазначено, що положення законів про бюджет, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС України рішення. Це ж передбачено і ст. 152 Конституції України. З огляду на вказане, підвищення до пенсії позивачу як дитині війни у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком слід нарахувати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, при чому слід врахувати, що у 2008 року позивачу щомісячно виплачувалось підвищення у 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» була припинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і положення закону про бюджет (ст. 100) у вказаній частині ніким не скасовувалось та до теперішнього часу не визнавалось неконституційним, в зв’язку з чим вимоги позивача про нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-IV передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги по безробіттю та інше, виходячи з вимог Конституції та Законів України. Таким чином, вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується до положень Закону № 2195-IV, оскільки іншого законодавством не передбачено і ствердження відповідача про його незастосування до вказаного закону безпідставні.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначаються Законами України про державний бюджет на відповідний рік і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» він був встановлений у 2007 році, з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн., а відповідним законом «Про державний бюджет на 2008 рік» з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн. і відповідач повинен був нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії як дітям війни, відповідно до Закону № 2195-IV у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до ст.28 З У «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році за період з 09 липня по 31 грудня та у 2008 році, з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Посилання відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для невиконання державою своїх обов'язків та порушення прав своїх громадян. Відповідно до ст. ст. З, 8, 19, 22, 46 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави і держава відповідає перед людиною за свою діяльність; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України; громадяни мають право на соціальний захист; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 3 З У «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Виходячи з того, що позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування йому підвищення до пенсії за 2006-2008 роки і відповідач відмовив йому, оскільки вимоги позивача в такому обсязі не підлягали задоволенню, суд не вбачає підстав для визнання відмови відповідача неправомірною. Сам позивач у позовній заяві не називає відмову неправомірною, а називає «безпідставною» і позивачем до того ж заявлена вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії і суд, відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову повністю або частково, приймає постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно
ст. 6 Закону України № 2195-IV за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
У задоволенні інших вимог належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 9, 158-163 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі Одеської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 1 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року з зарахуванням виплачених за вказаний час коштів .
У задоволенні адміністративного позову у частині інших позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі до апеляційного адміністративного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги протягом 20 днів.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Балан М.В.