2-474/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2007 року
Лисичанській міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Фастовця В.М.,
при секретарі судового засідання Бандурової В.І.,
з участю представників
позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2.,
адвоката ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до центральної міської лікарні ім. Тітова про визнання скасування наказу та поновлення на роботі, 3-я особа ОСОБА_5., -
ВСТАНОВИВ:
02 лютого 2007 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому вказала, що наказом НОМЕР_1 від 11.12.06. була звільнена з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України -систематичне невиконання трудових обов'язків. Наказ був мотивований притягненням її до відповідальності наказом НОМЕР_2 від 21.01.06. за прогул та наказом НОМЕР_3 від 06.04.06. за порушення субординації. Вважає, що її звільнення було незаконним, оскільки в неї склалися неприязні стосунки з адміністрацією відповідача, оскільки вона у березні 2006 року звернулася з позовом щодо сплати комунальних послуг. Також вона зверталася до суду з позовом до головного лікаря, його заступника та ОСОБА_6. Довгий час вона отримувала одну ставку, незважаючи на навантаження, тоді як міський лаборант ОСОБА_6. не пропускала їй доплату. Прогулу без поважних причин у неї несло, оскільки вона їздила на атестацію до Луганську, куди її не хотіли пускати. Скарга гр.-ки ОСОБА_7 була написана спеціально, бо ОСОБА_7 вона не бачила. Просила скасувати наказ про її звільнення і поновити її на роботі на попередній посаді.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Доповнила, що з ОСОБА_7 не бачилася, але аналіз її крові у жовтні 2006 року робила. На розгляд її скарги запрошена не була. Встановлення діагнозу за аналізом крові можливе, це допомога лікарю. Вказаний у ОСОБА_7 діагноз є синонімом того, що пишуть відповідачі. Вона зверталася щодо свого навантаження, але хронометраж її робочого часу провели тільки влітку 2006 року.
Представник позивача позов підтримала, приєдналася до пояснень позивачки.
Представник відповідача позов не визнала, суду пояснила, що порушень трудового законодавства з боку відповідача при звільнені позивачки не було. її звільнення не є результатом звернень з позовами до суду.
3-я особа ОСОБА_5. пояснення представника відповідача підтримав, також вважає, що позов задоволенню не підлягає, порушень законодавства не було.
У судовому засіданні були вивчені і інші докази: накази ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.11.06.; скарги позивачки прокурору міста; свідоцтво про складання іспиту зі спеціальності; рецензія на самозвіт позивачки голови Луганської обласної організації терапевтів; пояснювальна позивачки від 23.01.06.; листи, заяви, скарги на підтримку позивачки; доповідна записка ОСОБА_6.; заява позивачки про надання відпустки; рапорт ОСОБА_8.; аналіз даних, наданих ...позивачкою; акт від 15.12.06. про оголошення позивачці наказу про звільнення;
2
лист, поштове повідомлення про вручення та відомість про нарахування грошей позивачці; протокол розбору доповідної записки позивачки; інформація на рапорт міського лаборанта ОСОБА_6 від 23.03.06.; службова записка; трудова книжка; протокол засідання комісії відповідача з приводу розгляду скарги гр.-ки ОСОБА_7. від 05.12.06.; супроводжувальний лист від ім. ОСОБА_9 та непідписна ним рецензія на самозвіт позивачки; звернення до ОСОБА_9. щодо рецензії на самозвіт позивачки та додаток до нього; доповідна позивачки про рецензію ОСОБА_6.; хронометраж роботи позивачки у червні 2006 року; довідка про перевірку навантаження та достовірності даних; доповідна записка позивачки від 17.12.05.; відповідь начальника управління здравоохорони Старченка Г.М. позивачці; рецензія ОСОБА_6. на самозвіт позивачки; самозвіт позивачки; письмові заперечення проти позову; медична карта стаціонарної хворої ОСОБА_7., епікриз та направлення на аналізи; вимога прокурора та скарга ОСОБА_7.; довідка голови профспілки відповідача; довідка про відсутність встановленого позивачкою діагнозу; доповідні записки ОСОБА_6.; експертна оцінка; акт про пропозицію до позивачки надати пояснення за скаргою ОСОБА_7. та про не надання таких пояснень; посадова інструкція позивачки; акт про відмову позивачки від підпису; ухвала апеляційного суду Луганської області від 01.02.06.; наказ про зачислення позивачки лікарем-лаборантом на півставки; свідоцтво про народження сина позивачки; довідка про те, що позивачка є матір'ю-одиначкою; довідка про навчання сина позивачки; направлення на аналізи на ім'я ОСОБА_10.. У судовому засіданні досліджені наглядові провадження за скаргами ІНФОРМАЦІЯ_2.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, 3-ї особи, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка за наказом НОМЕР_4 від 11 листопада 1991 року з 01 листопада 1991 року працювала на посаді лікаря-лаборанта клінічної лабораторії центральної міської поліклініки ім. Тітова.
Наказом НОМЕР_2 від 21 січня 2006 року з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення - без попереднього отримання письмових пояснень правопорушника, які фактично були надані тільки 23 січня 2006 року, до позивачки незаконно було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за прогул. Окрім того, відсутність позивачки на робочому місці сталося з поважних причин, оскільки була пов'язана з необхідністю проходження атестації, що передбачено і посадовою інструкцією позивачки.
Наказом НОМЕР_3 від 06 квітня 2006 року, щодо визнання якого незаконним рішенням Лисичанського міського суду від 07 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 01 лютого 207 року, позивачці у задоволені позову було відмовлено, на позивачку було накладене стягнення у вигляді догани за порушення посадових обов'язків та принципів субординації.
Наказом НОМЕР_1 від 11 грудня 2006 року позивачка була звільнена з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором.
Цей наказ не містить посилання на конкретні порушення, допущені позивачкою раніше; перше притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням чинного законодавства; відсутня дата скоєння позивачкою порушення своїх обов'язків; наведені підстави звільнення є суперечливими, передбачені різними нормами законодавства, причина звільнення не охоплює усі порушення, які лягли в обґрунтування наказу.
Оскільки вказані обставини виключають наявність у діях позивачки систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового роз порядку, її звільнення було незаконним, і позов в цій частині підлягає задоволенню, а вимога про його скасування є зайвою.
3
Частково задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст.40 п.2 і п.3 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації...
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Відповідно до ст.ст.148, 149 КЗпП України (далі Кодекс) дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Згідно з п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92. у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3.. ст.40... КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
1.3 наказу НОМЕР_2 вбачається, що на позивачку 21 січня 2006 року було накладене дисциплінарне стягнення за прогул. У якості підстави вказана в т.ч. пояснювальна позивачки, яка відповідно до ст.149 Кодексу повинна були бути отримана відповідачем до видання наказу.
З пояснювальної позивачки від 23.01.06., наданої нею разом із позовом (а.с.14) та пояснювальної, наданої представником відповідача (а.с.33), вбачається, що вони є аналогічними за змістом. Виходячи з цього, суд довіряє поясненням позивачки що вона написала пояснювальну тільки 23 січня 2006 року, а прикладена нею пояснювальна не була взята адміністрацією тільки тому, що в ній помилково написано замість "першого" місяця "дванадцятий". З пояснювальної, наданої представником відповідача, вбачається, що дата написання пояснювальної виправлена з "23" на "20" січня шляхом напису цифри "0" на цифрі "З". З оглянутого у судовому засіданні оригіналу цієї пояснювальної вбачається, що виправлення зроблено пастою чорного кольору, тоді як сама пояснювальна викладена синьою пастою.
Виходячи з цього, суд вважає що відповідачем при накладені стягнення у вигляді догани за прогул наказом НОМЕР_2 від 21.01.06. були порушені вимоги законодавства про обов'язкову вимогу зажадання від порушника письмових пояснень перед застосуванням
4
стягнення. Доказів протилежного суду не надано. Іншої пояснювальної позивачки, про яку йде мова у наказі, суду не надано.
2.3 ухвали апеляційного суду Луганської області від 01 лютого 2007 року вбачається, що наказ НОМЕР_3 від 06.04.06. про притягнення відповідачки до дисциплінарної відповідальності був предметом судового розгляду, у задоволенні позову про визнання його незаконним судом відмовлено та встановлено законність застосування цього стягнення.
Виходячи з цього та керуючись ст.61 ЦПК України, суд вважає цю обставину такою, що не потребує доказування.
3.3 описової частини наказу відповідача НОМЕР_1 від 11.12.06. (а.с.5-9) вбачається, що фактично він є повторним викладенням протоколу засідання комісії, створеної на підставі наказу начальника управління здравоохорони Лисичанської міської ради (а.с.46-47)
А) У вказаному наказі відсутнє посилання на конкретні порушення трудової дисципліни та умов трудового договору, раніше допущені позивачкою. Є тільки вказівка на номери, дату прийняття наказів та накладені стягнення. Посилання на останні конкретні порушені пункти посадової інструкції чи норми законодавства у наказі відсутні, як відсутня і дата вчинення цих порушень. Деякі порушення носять формальний характер, або не підтверджуються ні матеріалами, на яких ґрунтується наказ, ні матеріалами цивільної справи.
Так, у якості порушення у п.2 "висновків" наказу (а.с.7) вказано, що позивачка оформила результат аналізу крові хворої ОСОБА_7 на звичайному аркуші, а не офіційному бланку. Як пояснили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, як вбачається з ксерокопій направлення на аналізи лікарів ОСОБА_14, ОСОБА_15 (а.с.51-52), оформлення направлення на аналізи та написання їх результатів у підрозділах відповідача не на бланках практикується за відсутності таких бланків. Інших осіб, за таке "порушення", як пояснив 3-я особа ОСОБА_5., до дисциплінарної відповідальності не притягували.
З цього ж п.2 "висновків" не вбачається, у чому саме полягає порушення позивачкою лікарської етики та деонтології, бо некваліфікований аналіз крові, посилання на неіснуючі діагнози та написання результатів з помарками і виправленнями на звичайному аркуші замість бланку не стосується питань етики та деонтології, а регулюється посадовою інструкцією і нормативними актами.
Разом з тим, під порушення етики та деонтології за змістом наказу підпадає нібито роз'яснення позивачкою діагнозу хворій ОСОБА_7, про що вказується у його п.1 з посиланням на встановлення такого порушення самим фактом існування скарги хворої. Однак, із скарги ОСОБА_7 вбачається, що в ній відсутнє будь-яке посилання на конкретну особу, посаду або прізвище особи, яка дала їй результати аналізу крові. Як і відсутнє у скарзі посилання на те, що хтось, тим більш позивачка, роз'яснив їй написаний діагноз (а.с.98 зв.). ОСОБА_7 у ході розгляду скарги комісією з розгляду цієї скарги не опитана, у матеріалах прокурорської перевірки, досліджених у судовому засіданні, її пояснення з приводу скарги також відсутні. Нічого з цього приводу не сказано і в вимозі прокурора (а.с.98).
Б) Сам наказ за змістом є суперечливим, посилається на документи, які не можуть бути покладені в обґрунтування передбаченої законом підстави звільнення позивачки, на яку посилається відповідач.
Так, у п.4 та п.5 наказу вказано, що комісії були надані рецензія ОСОБА_6. на самозвіт позивачки, яка свідчить про явно недостатню професійну кваліфікацію позивачки і що у адміністрації відповідача давно виникають сумніви у відношенні позивачки як про фахівця. Вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення за п.3 ст.40 Кодексу, оскільки низька кваліфікація, як підстава для звільнення, передбачена п.2 ст.40 Кодексу.
Що стосується доповідної записки ОСОБА_6. (а.с.29-31), яка також була підставою для звільнення позивачки, і яка за поясненнями ОСОБА_6. була написана у січні 2006 року, то вона не могла братися до уваги, оскільки у наказі відсутнє посилання на будь-які порушення, допущені позивачкою при складані статистичної звітності; до того ж ці
5
порушення сталися у 2003-2005 роках, тобто усі строки накладення дисциплінарного стягнення на час прийняття наказу були закінченні.
В резолютивній частині наказу вказано, що трудовий договір з позивачкою розривається внаслідок систематичного невиконання позивачкою своїх трудових обов'язків у той час, як прогул є порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку, що є ще одною підставою для звільнення, передбаченою ст.40 п.3 Кодексу.
На підставі сукупності вищенаведених у п.1 та 3 мотивувальної частини рішення обставин суд вважає, що у діях позивачки відсутнє систематичне невиконання трудових обов'язків та трудової дисципліни, а її звільнення є незаконним, у зв'язку з чим вона підлягає поновленню на роботі.
Разом з цим, вимога про скасування наказу є зайвою з та задоволенню не підлягає.
3.Розглядаючи доводи позивачки щодо того, що її звільнення стало наслідком її звернень з позовами, суд виходить з того що:
22 грудня 2005 року позивачкою була подана заява про надання їй відпустки на один день у зв'язку з необхідністю проходження атестації. Право позивачки на проходження атестування передбачено також і п.3.2 її посадової інструкції.
Незважаючи на відсутність точних даних про місцезнаходження позивачки, ОСОБА_8. 23 грудня 2005 року пише рапорт про її відсутність на робочому місці без поважних причин (а.с.34).
З протоколу розбору доповідної записки позивачки від 17.01.06. (а.с.41, 54) вбачається, що до складу комісії входила ОСОБА_6., стосовно якої і була написана доповідна записка. З наказу НОМЕР_5 від 26.12.05. вбачається, що до складу комісії, яка повинна перевірити претензії позивачки до рецензії ОСОБА_6. включена сама ОСОБА_6.. При цьому в наказі сказано, що позивачка у зневажливому тоні висловилася про кваліфікацію ОСОБА_6., хоча з аналізу доповідної записки позивачки вбачається, що жодних образ стосовно ОСОБА_6., в ній немає, а сумніви у професійній придатності рецензента висловлені практично однаково з виразами, застосованими до позивачки у протоколі розгляду скарги ОСОБА_7. (а.с.46-47, 67, 68) та в наказі про її звільнення.
З протоколу засідання комісії відповідача з приводу розгляду скарги гр.-ки ОСОБА_7. від 05.12.06., підписаного п'ятьма особами з вищою освітою, вбачається, що висновок про порушення позивачкою норм деонтології та медичної етики зроблений не після проведення розслідування, а вбачається комісією одразу зі скарги (а.с.46-47). Окрім того, п.3 висновків засідання комісії вирішено провести експертну оцінку клінічного аналізу крові хворої, однак звільнення позивачки відбулося без посилання на ці висновки.
З наказу НОМЕР_6 від 31.05.06. ОСОБА_5. вбачається, що хронометраж для перевірки навантаження позивачки, незважаючи на її постійні звернення з січня 2006 року, був призначений тільки у травні 2006 року на червень 2006 року, коли за поясненнями свідка ОСОБА_8. кількість хворих зменшується (а.с.55-64).
З експертної оцінки аналізу крові ОСОБА_7. вбачається, що вона зроблена без участі лікарів-клініцистів (а.с. 104-105), однак, незважаючи на це, в ній тільки за аналізом крові робиться висновок про відсутність у хворої певної хвороби, тобто встановлена відсутність певного діагнозу. У той же час, виставлення діагнозу тільки за аналізом крові у наказі про звільнення позивачки та письмових поясненнях відповідача трактується як вихід за межі її функціональних обов'язків.
З акту про пропозицію до позивачки надати пояснення за скаргою ОСОБА_7. та про не надання таких пояснень, датованого 30 листопада 2006 року але складеного 01 грудня 2006 року, вбачається, що для надання позивачці пояснень на скаргу ОСОБА_7. була надана одна доба до 01 грудня, хоча засідання комісії за розглядом скарги відбулося тільки 05 грудня. Як пояснив свідок ОСОБА_8., позивачка не запрошувалася на засідання комісії, оскільки комісії і без її пояснень усе було зрозуміло. Також на засіданні комісії була відсутня і ОСОБА_7., без якої тільки за її скаргою, у якій відсутнє посилання на посаду
6
чи прізвище позивачки та взагалі про те, що хтось роз'яснив їй сутність діагнозу, було "встановлено" "порушення" позивачкою її функціональних обов'язків.
На відміну від ОСОБА_6. яка включалася до комісій про розгляд скарг на неї, позивачка до складу комісії про розгляд скарги ОСОБА_7 не увійшла.
Жоден з лікарів, що оформлюють направлення на аналізи на звичайних аркушах, до відповідальності притягнутий не був.
Також не був притягнутий до відповідальності і ОСОБА_8., незважаючи на те, що за поясненнями свідка ОСОБА_6. вона неодноразово повідомляла його про порушення з боку позивачки.
Однак, умисне незаконне звільнення є кримінальним злочином, передбаченим ст.172 ч.І КК України, і підлягає розслідуванню у порядку кримінально-процесуального законодавства. Встановлення такого факту можливе тільки у разі визнання особи винною у злочині відповідним рішенням суду (ст.62 Конституції України).
За відсутності такого судового рішення суд не може прийняти вказані обставини на підтвердження доводів позивачки, оскільки відповідно до ст.27 КПК України вказаний злочин відноситься до справ публічної характеру, а тому його склад на відміну від справ приватної категорії (легке тілесне ушкодження) може бути встановлений тільки вироком (постановою) суду.
5.Разом з цим, суд не приймає доводи позивачки щодо відсутності погодження її звільнення з профспілками, оскільки вона не є членом профспілкової організації, що є необхідним відповідно до ст.43 КЗпП України.
6.3 відповідача на підставі ст.88 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню державне мито у розмірі 8,5 грн., а на користь ТУ ДСА в Луганській області стягненню підлягає 7,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40 п.п.2 і 3, 147-149, 233, 235 КЗпП України, ст. ст.10, 11, 60, 61,212-215, 367 ч.1п.4 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_4 до центральної міської лікарні ім. Тітова про скасування наказу та поновлення на роботі задовольнити частково - поновити ОСОБА_4 на посаді лікаря-лаборанта клінічної лабораторії центральної міської поліклініки ім. Тітова.
Стягнути з центральної міської лікарні ім. Тітова на користь держави державне мито у сумі 08 (вісім) грн. 50 грн..
Стягнути з центральної міської лікарні ім. Тітова витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 07 (сім) грн. 50 коп. на користь ТУ ДСА в Луганській області, розрахунковий рахунок 37318003000730 в УДК в Луганській області код 26297948, МФО 804013.
Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.