У Х В А Л А

17.05.2018   року м. Кропивницький

Справа № 395/1208/16-ц

Провадження № 22-ц/781/614/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати  у цивільних справах:  

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н.І.,

учасники справи: 

позивач – ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, Мартоновська сільська рада

Новомиргородського району Кіровоградської області, Новомиргородська

районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_6 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі за її позовом до ОСОБА_5, Мартоновської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, Новомиргородської районної державної адміністрація Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Мартоноської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним. Посилалася на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, який помер 13 січня 2004 року, проживала з ним на час його смерті, а відповідач являвся сином ОСОБА_5 Після смерті її чоловіка відкрилася спадщина на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та присадибну ділянку за адресою: Кіровоградська обл., Новомиргородський р-н, с. Мартоноша, вул. Шевченка, 12, та земельний пай. Позивач дізналася про існування заповіту від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 від 2 грудня 2003 року, посвідченого секретарем Мартоноської сільської ради Новомиргородського району. На момент складання заповіту ОСОБА_7 мав інвалідність І групи у зв’язку з повною втратою зору, хронічне захворювання серця, параліч тіла та мови, не міг висловити свою волю та підписувати документи, а отже не мав повної цивільної дієздатності. Заповіт посвідчено з порушенням Інструкції вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, а саме: у заповіті не вказано місце його посвідчення, не зроблено відмітку про стан здоров’я спадкодавця, про прочитання йому тексту заповіту та особу, яка мала б підписати заповіт замість спадкодавця.

За таких обставин позивач просила визнати недійсними заповіт від імені ОСОБА_7, складений 2 грудня 2003 року і зареєстрований секретарем Мартоноської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області у реєстрі за № 305, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 18 жовтня 2004 року на земельні ділянки площею 0,61 га та 3,5 га, визнати недійсною реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права ОСОБА_5 на земельні ділянки площею 0,53 га для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку 3,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2018 року в задоволені позову відмовлено повністю.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Новомиргородського районного суду у справі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач посилається на те, що рішення суду, в частині підстав відмови в задоволені позову, не ґрунтується на доказах та не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Питання спливу позовної давності було предметом розгляду в іншій цивільній справі за участю тих самих осіб. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року скасовано рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Мартоноської сільської ради про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, у своєму рішенні суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про сплив позовної давності. Твердження суду про те, що два відповідачі подали заяви про застосування позовної давності не відповідає дійсності. Інше твердження суду про обізнаність позивача щодо своїх прав станом на 9 липня 2004 року, дату подання заяви про відмову від спадщини, є помилковим так, як таку заяву позивач не підписувала.

Крім того, після початку апеляційного розгляду позивач надіслала суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи для встановлення виконавця підпису у заповіті ОСОБА_7 та у реєстрі нотаріальних дій а також виконавця підпису у заяві про відмову від прийняття спадщини. Клопотання обґрунтовано тим, що аналогічне за змістом клопотання у суді першої інстанції усно заявляв представник позивача, але суд немотивовано відмовив у його задоволенні.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказамита перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзивіна неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справинадав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В апеляційній скарзі позивач не клопотала перед судом про призначення у справі експертизи.

Звертаючись до апеляційного суду про призначення експертизи, вона не посилалася на наявність об’єктивних причин, які б перешкоджали їй вчасно заявити таке клопотання.

Крім того, як вбачається з рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Мартоновської сільської ради про визнання недійсним правочину про відмову від спадщини, в обґрунтовування свої вимог позивач посилалася на те, що вона підписала заяву про відмову від спадщини вважаючи, що підписує інший документ.

У даній справі дійсність заяви позивача про відмову від спадщини не є предметом спору.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про призначення експертизи.

Керуючись ст.ст. 222, 367, 368ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовити.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

ОСОБА_3