копія

Провадження № 11-кп/792/362/18

Справа № 675/554/18 Головуючий в 1-й інстанції Столковський В. І.

Категорія: ухвала                                                       Доповідач Барчук В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.05.2018 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

судді-доповідача                ОСОБА_1,

суддів                                Бережного С.Д., Кулеші Л.М.,

з участю секретаря                Яхієвої М.А.,

прокурора                        Алєксєєва О.О.,

засудженого                        ОСОБА_2,                         

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з ДУ «Замкова виправна колонія № 58» апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Ізяславського районного суду від 30 березня 2018 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Ізяславського районного суду від 30 березня 2018 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 у частині визнання факту невідповідності в Україні такого виду покарання як довічне позбавлення волі гарантіям, встановленим ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 28 Конституції України, та призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк відмовлено.

Провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_2 в частині виплати компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 000 гривень закрито та роз’яснено ОСОБА_2, що він вправі звернутися з такими вимогами до суду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2, суд виходив з того, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК України можуть застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. Можливість умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким для осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі ст.ст. 81, 82 КК України не передбачають. Законодавство України про кримінальну відповідальність визначає механізм захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі шляхом помилування актом Президента України стосовно індивідуально визначеної особи і таким правом може скористатися ОСОБА_2 Крім того, відмовляючи у стягненні моральної шкоди суд виходив з того, що таке питання не вирішується судом в порядку, передбаченому розділом VІІІ «Виконання судових рішень» КПК України.

В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Ізяславського районного суду від 30.03.2018 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Вказує, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, суперечить законодавству України та міжнародним договорам.

Суд в ухвалі зазначив, що законодавство України надає можливість дострокового звільнення засуджених до довічного позбавлення волі відповідно до ст. 87 КК України, а саме здійснення помилування Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.

Проте такий спосіб дострокового звільнення засуджених до довічного позбавлення волі не є ефективним, оскільки законодавство України не передбачає реального і ефективного механізму його реалізації та виправлення засуджених. Натомість ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає наявність реальної можливості дострокового звільнення осіб засуджених до довічного позбавлення волі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини покарання у виді довічного позбавлення волі, яке не передбачає дієвого механізму реалізації можливості помилування або перегляду рішення суду про призначення міри покарання у вигляді довічного ув’язнення є порушенням прав засуджених та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вказує, що суд безпідставно закрив провадження в частині клопотання про виплату компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 000 гривень.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора про законність та обґрунтованість ухвали, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно матеріалів провадження, вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2006 року ОСОБА_2 засуджений за ст.ст. 115 ч. 2 п.п. «6, 12», 28 ч. 3, 115 ч. 2 п.п. «6, 12, 13», 152 ч. 3, 28 ч. 3, 152 ч. 3, 153 ч. 2, 185 ч. 3, 185 ч. 5, 187 ч. 4, 28 ч. 3, 304, 70, 71 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацію майна.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 27 лютого 2007 року вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 07 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

На даний час засуджений відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Замковій виправній колонії № 58.

Висновок суду про безпідставність клопотання засудженого ОСОБА_2 про: визнання факту невідповідності в Україні такого виду покарання як довічне позбавлення волі, встановленим ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 28 Конституції України; усунення протиріччя, що виникло в момент призначення покарання у виді довічного позбавлення волі шляхом призначення покарання, яке б відповідало гарантіям ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 28 Конституції України, а саме позбавлення волі на певний строк; виплату компенсації завданої моральної шкоди у розмірі 5000000 грн, є обґрунтованим.

Стаття 51 КК України визначає види покарань, зокрема відповідно до п.п. 11, 12 цієї статті до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань: позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.

       У статтях 81, 82 КК України врегульовані питання умовно-дострокового звільнення та заміни покарання більш м’яким.

       Вказані норми не передбачають можливості умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким для осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до п.п. 3, 4  постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовне дострокове  звільнення  від відбування покарання  і заміну невідбутої частини покарання   більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України та заміна невідбутої частини покарання  більш м'яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК України можуть застосуватись  до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Механізмом захисту прав осіб, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі передбачений ст. 87 КК України, ст. 151 КВК України, Положенням «Про порядок здійснення помилування» затвердженого Указом Президента України від 21.04.2015 р. №223/2015.

Відповідно до ч.2 ст.87 КК України актом помилування Президента України може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років.

Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання (ч.7 ст.151 КВК України).

Суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали кримінального провадження, правильно застосував норми матеріального права, практику Європейського суду з прав людини та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_2

Також суд обґрунтовано не знайшов підстав для стягнення на користь засудженого ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки така вимога не вирішується судом в порядку, передбаченому ст.ст. 537-539 розділу VІІІ «Виконання судових рішень» КПК України.

Тому необґрунтованими є доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно закрив провадження в частині клопотання про виплату компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 000 гривень.

Твердження апеляційної скарги засудженого про те, що спосіб дострокового звільнення засуджених до довічного позбавлення волі, передбачений ст. 87 КК України, а саме здійснення помилування Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи, не є ефективним, оскільки законодавство України не передбачає реального і ефективного механізму його реалізації та виправлення засуджених, на законність ухвали суду не впливають.

При прийнятті ухвали суд першої інстанції проаналізував норми національного законодавства, практику Європейського суду з прав людини та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_2, оскільки законодавство України не передбачає можливість заміни покарання засудженому до довічного позбавлення волі іншим покаранням і такі правові положення не суперечать ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини та ст. 28 Конституції України.

Також суд правильно вказав, що єдиний механізм захисту прав осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, передбачений ст. 87 КК України (помилування), Положенням «Про порядок здійснення помилування» затвердженого Указом Президента від 21.04.2015 р. № 223/2015.

Суд правильно застосував норми матеріального права, ухвала суду є законною та обґрунтованої і підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.407, 418, 419, 537-539 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

       Ухвалу Ізяславського районного суду від 30 березня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 у частині визнання факту невідповідності в Україні такого виду покарання як довічне позбавлення волі гарантіям, встановленим ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 28 Конституції України, призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк та закриття провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_2 в частині виплати компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 000 гривень, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області                                                ОСОБА_1