АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц - 1668 / 2009р. Головуючий по 1-й інстанції:
Куліш Ю.В.
Суддя-доповідач: Обідіна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Гасія Ю.В.
Суддів : Обідіна О.І. , Карнауха П.М.
при секретарі : Киві А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП,
колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_2,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 544 грн. 34 коп. в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 37 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 221 грн. 45 коп. державного мита, 363 грн. витрат на правову допомогу, а всього 4166 грн.29 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Позовні вимоги в частині стягнення збитків з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_3, який в апеляційній скарзі просить його скасувати , справу направити на новий розгляд. В обгрунтування посилався на порушення норм процесуального права – невірне застосування ч.4 ст. 61 ЦПК України, яке суд безпідставно положив в основу рішення , вважаючи, що не підлягає доведенню його вина в скоєнні ДТП, одночасно посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 1188 ЦК України.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 309ч.1п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
По справі встановлено, що 26 грудня 2007 року на нерегульованому перехресті вул. Ковпака - М. Бірюзова в м. Полтаві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21101, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля ВАЗ 2108, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали технічні ушкодження, а пасажир ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, що спричинили, відповідно до висновку судово-медичного обстеження №3478 від 27.12.2007 р. , короткочасний розлад здоров»я.
Покладаючи відповідальність по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди на відповідача ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягає доказуванню факт порушення останнім вимог п.16.11 ПДР України - не виконання вимоги дорожнього знаку 2.1 вказаних Правил «Дати дорогу», що призвело до зіткнення з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_5 , оскільки вказані обставини були встановлені постановою Київського районного суду м. Полтави від 21.01.2008 р., яка була скасована, після чого провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 124 КпАП України постановою Київського районного суду м. Полтави від 29.10 2008 р. було закрито не з реабілітуючи обставин, а у зв»язку з закінченням строків притягнення до відповідальності.
З вказаним висновком не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.
Згідно ст. 61 ч.3 та ч.4 обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Вирок у кримінальній справі що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
З матеріалів справи встановлено, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 21.01.2008 р. якою встановлена вина водія ОСОБА_3 в скоєнні правопорушення за ст. 124 КпАп України , скасована з підстав недотримання при розгляді справи вимог ст. 268 КпАП України.
Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 29 .10.2008 р. провадження по справі закрито у зв»язку з закінченням строку притягнення ОСОБА_3 до відповідальності на ст. 124 КпАП України. При цьому, судом не встановлювались обставини скоєного правопорушення та фактично не визнавалась вина притягнутого. Суддя обмежився лише посиланням на наявність протоколу про адміністративне правопорушення та дублюванням його тексту.
Оскільки зазначеною постановою не з»ясовувались обставини ДТП, а відтак - не вирішувалось питання про наявність в діях водія ОСОБА_3 порушення вимог ПДР України , суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про звільнення сторін від доказування в порядку ч.4 ст.61 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду в частині визначення підстав для задоволення позову підлягає зміні, з постановленням нового рішення в частині визначених колегією суддів нових підстав для часткового задоволення позову, оскільки обставини, на які покладаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень підлягають доказуванню на загальних підставах.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині покладення на ОСОБА_3 відповідальності за заподіяну внаслідок ДТП шкоду, колегія суддів , виходячи з положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, приймає до уваги як належні та допустимі письмові докази по справі – особистий підпис ОСОБА_3 в адміністративному протоколі про скоєння правопорушення за ст. 124 КПАП України
про те, що він з протоколом згоден, ДТП зробив не навмисно , його пояснення як учасника ДТП, висновок спеціаліста-автотехніка за результатами авто - технічного дослідження , згідно якого в діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1,16.11і п.2.1 розділу 33 ПДР України , які з технічної точки зору знаходились в причинному зв»язку з виникненням даної пригоди .
В основу зазначеного висновку були покладені матеріали ДТП , зокрема протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди , схема до протоколу , складені за участю водія ОСОБА_3 , який жодних заперечень чи своєї незгоди з ними не висловлював.
При цьому, колегією суддів як доказ взято до уваги постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту зіткнення 26.12.2007 р. автомобілів під керуванням водія ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , із зазначенням причини дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків - порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 12.3,16.11,2.1 додатку 1 ПДР України та повторну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.03.2008 р. , в мотивувальній частині якої зазначено аналогічне посилання на порушення ОСОБА_3 вимог ПДР України.
Вказані постанови ОСОБА_3 в передбаченому порядку не оскаржувались .
Крім того, відповідач ОСОБА_3 заперечуючи вину в скоєнні ДТП та свою відповідальність за відшкодування шкоди, не надав суду жодного доказу на спростування зазначених обставин .
Разом з цим, судом першої інстанції вірно звернуто увагу і на те, що ОСОБА_3 на відповідній правовій підставі володів транспортним засобом.
Беручи до уваги наведені докази, які не були спростовані відповідачем в ході розгляду справи , а його заперечення не доведенні жодним процесуальним документом реабілітуючого характеру , колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позову , який вірно задоволений в встановленому судом розмірі.
Керуючись ст. 3032, 309 ч.1п.4, 316 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року змінити в частині підстав часткового задоволення позовних вимог .
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
З оригіналом згідно С У Д Д Я