Справа №  22-  9913/09                                                 Головуючий у 1 інстанції Жамбровський С.І.

 Категорія    26                                                                                            Доповідач Рибалко Л.І.

                                                                                        УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 грудня  2009  року                                                                                                                м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Донецької області  в складі:

                                     головуючого судді   Рибалко Л.І.

                                     суддів  Новодворської О.І. , Кіянової С.В.

                                     при секретарі Артамонової С.О.

                                      за участю представника виконавчої дирекції Фонду  Царегордцева С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні        у місті Донецьку

 за  апеляційною скаргою представника ДП « Шахтоуправління   Південнодонбаське №1»

на рішення суду Вугледарського міського суду від 12 жовтня 2009року

цивільну справу   за позовом  ОСОБА_2 до  державного підприємства « Шахтоуправління  Південнодонбаське № 1 », виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про відшкодування моральної шкоди , завданої ушкодженням здоров»я»,

                                                   встановила

Рішенням Вугледарського міського суду від  12 жовтня 2009року позовні вимоги ОСОБА_2 частково задоволені, на його користь  з шахтоуправління « Південнодонбаське № 1» стягнута моральна шкода у розмірі  15000грн.

В апеляційній скарзі представник шахтоуправління ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись  на те, що позивач  працював і на інших підприємствах вугільної промисловості, наявність моральної шкоди не доведено.

В судовому засіданні апеляційного суду представник виконавчої дирекції Фонду заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що відшкодовувати моральну шкоду позивачу має  підприємство з яким він знаходився у трудових відносинах.

Апеляційний суд, вислухавши суддю - доповідача,  пояснення представника Фонду,дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що ОСОБА_2 з 21.02. 1979року по 10.03.2007року  працював на підприємствах вугільної промисловості, зокрема  в шахтоуправлінні « Південнодонбаське № 1» , під час роботи   отримав професійне захворювання.  Висновком МСЕК  від 27 лютого 2007 року йому вперше встановлено 50 відсотків втрати професійної  працездатності та третю групу інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст . 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих  умов праці покладається  на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва , стан засобів колективного та індивідуального захисту, що виконуються працівником, а також санітарно – побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати  сучасні засоби техніки безпеки   які запобігають виникненню професійних захворювань працівників .

Ст. 237-1 КЗпП України передбачається  відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування  такої шкоди проводиться тоді, коли  порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язав  і вимагають від нього додаткових зусиль  для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем  законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами. Умови, за яких відшкодовується моральна шкода, встановлені судом  на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин справи.

Відповідно до ст.  9 Закону України « Про охорону здоров’я» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я , здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань України відповідно до Закону України « Про державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак із Закону України « Про загальнообов’язкове держане соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч.3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717 –У « Про внесення змін до Закону України « Про загальнообов’язкове держане соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

На час звернення позивача до суду  зазначеним Законом України  не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань  України відшкодовувати  потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

Наявність у відповідача  кредиторської заборгованості не  є підставою для звільнення від обов’язку відшкодувати моральну шкоду.

Доводи про  те, що позивач працював і на інших  підприємства вугільної промисловості, не спростовують висновку суду про стягнення моральної шкоди  з підприємства, на якому складено акт розслідування професійного захворювання та де він працював  по спеціальності гроз 16 років 11 місяців і відповідають  п. 12.27 Угоди по тарифам, трудовим і соціальним гарантіям між Мінвуглепромом та  галузевими профспілками   вугільної промисловості.

Розглядаючи справу , суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку  та дійшов до обґрунтованого висновку про  часткове задоволення позову.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне  застосування судом норм  матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

 Таким чином, апеляційний суд вважає, що  рішення  суду постановлено з додержанням вимог  матеріального та процесуального права і підстав для  його  скасування немає.  

Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 308, 314 ЦПК  України, колегія суддів

                                            ухвалила

Апеляційну скаргу ДП  « шахтоуправління « Південнодонбаське № 1 « відхилити.

Рішення Вугледарського  міського  суду від 12 жовтня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу.

Головуючий                                              Судді