Категорія № 2.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2009 року Справа № 2а-23135/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Гончарової І.А.,
за участю секретаря: Скрипкіної А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Комунального підприємства «Облтепло» до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,
ВСТАНОВИВ:
01 червня 2009 року позивач – Комунальне підприємство «Облтепло» звернувся до суду із позовною заявою, в якій послався на те, що підприємство зареєстроване як страхувальник в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська. 18.03.2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська було винесене рішення № 259 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі 156 290,57 грн. та пені в розмірі 26 654,81 грн. за період з 21.04.2008 року по 27.02.2009 року. У травні 2009 року відповідачем УПФУ були зараховані поточні страхові платежі КП «Облтепло» в рахунок сплати пені та штрафів, внаслідок чого виникла недоїмка.
Позивач посилається на те, що зазначені дії відповідача суперечать діючому законодавству, зокрема, рішення УПФУ в Ленінському районі м.Луганська № 259 від 18.03.2009 року про нарахування штрафних санкцій та пені, оскільки воно не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», внаслідок чого зарахування поточних страхових платежів в рахунок сплати пені та штрафів є неправомірним. Так, відповідно до ч.14 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом та повинно відповідати вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, дата набрання чинності рішенням та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, однак дані вимоги відповідачем не були виконані.
На підставі викладеного позивач просив визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська № 259 від 18.03.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків у вигляді штрафу в розмірі 156 290,57 грн. та пені в розмірі 26 654,81 грн. за період з 21.04.2008 року по 27.02.2009 року.
У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, підтримав доводи, викладені у позовній заяві. У наданих суду письмових поясненнях послався на положення ч. 14 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У зв’язку із цим, рішення № 259 від 18.03.2009 р. не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у виконавчому документі повинні бути зазначені, зокрема, дата набрання чинності рішенням та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, позивач посилається на те, що спірна сума фінансових санкцій і пені є адміністративно-господарськими санкціями. За змістом ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю та у зв’язку із пропуском строку оскарження рішення № 259 від 18.03.2009 року до суду, оскільки такий строк складає 10 днів, а позивач звернувся до суду 01.06.2009 року. У запереченнях на позовну заяву послався на таке. Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 18.03.2009 р. за № 259 було прийнято у відповідності з п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідач посилається на те, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та /або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст.20 цього Закону, вважається простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Крім того, відповідно до ч.5 ст.106 Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Оскарження рішення платником страхових внесків може бути здійснене протягом 10 робочих днів з дня отримання цього рішення. Крім того, представник відповідача зазначає, що форма рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені встановлена Додатком 14 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, дата набрання рішенням законної сили та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання у рішенні не зазначено у зв’язку із передбаченим ст.106 Закону правом позивача на оскарження рішення у 10-денний термін з дня отримання.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. Частиною 2 ст.5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно із ч.4 ст.18 Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Відповідно до ч.6 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 ст.20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Пунктом 6 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з ч.12 ст.20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною 2 ст.106 передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, розрахунок фінансових санкцій та пені, здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку страхувальника, яка формується за даними звітів платника розрахованих самостійно. Підставою для застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків також є дані картки особового рахунку страхувальника.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач – Комунальне підприємство «Облтепло» - зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.08.2007 року за № 1 382 102 0000 013683 та зареєстрований платником внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська.
Рішенням № 259 від 18.03.2009 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська на підставі п.2 ст.106 України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків Пенсійним фондом було застосовано до Комунального підприємства «Облтепло» суму штрафу в розмірі 156 290,57 грн. та нараховано пеню в розмірі 26654,81 грн. за період з 21.04.2008 року по 27.02.2009 року. В рішенні зазначено, що воно може бути оскаржене платником страхових внесків протягом 10 робочих днів з дня отримання цього рішення, у порядку, визначеному ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Суми, зазначені у рішенні, підлягають сплаті в 10-денний строк з дня одержання цього рішення. У разі несплати суми штрафу в установлений строк, рішення передається до органу державної виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку протягом року з дати набрання ним чинності.
Відповідно до п.14 ст.106 Закону рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. Відповідно до ч.13 ст.106 Закону про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, підлягають сплаті страхувальником, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. При цьому ч.14 Закону передбачено, що у разі отримання підприємством рішення про нарахування пені та накладення штрафу і не сплати зазначених в рішенні сум фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскарження цього рішення чи не повідомлення у цей строк відповідного виконавчого органу Пенсійного
фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику. Таким чином, у рішенні Пенсійного фонду правомірно не зазначена дата набрання рішенням законної сили та строк пред’явлення його до виконання.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно того, що сума фінансових санкцій і пені у рішенні № 259 від 18.03.2009 року застосовані Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська до КП «Облтепло» з пропуском строку, визначеного 250 Господарського кодексу України.
Статтею 250 цього ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно - господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно - господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу. Позивач у даних правовідносинах не є суб'єктом господарювання, господарська діяльність між позивачем та відповідачем відсутня, а отже не підлягають застосуванню норми Господарського кодексу України стосовно пропуску терміну, передбаченого ст. 250 Господарського Кодексу України у відносинах між КП «Облтепло» та УПФУ в Ленінськкому районі м.Луганська, як суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Крім того, у пункті 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у травні 2009 року УПФУ неправомірно були зараховані поточні страхові платежі КП «Облтепло» в рахунок сплати пені та штрафів, внаслідок чого виникла недоїмка. Однак суд вважає дії відповідача правомірними з огляду на те, що ч.5 ст.106 Закону передбачено за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашення суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної
черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду із даною позовною заявою, оскільки ст.99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду, якщо інше не передбачено законами. Відповідно до ч.13 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» оскарження рішення платником страхових внесків може бути здійснене протягом десяти робочих днів з дня отримання цього рішення. У судовому засіданні встановлено, що оскаржуване рішення було винесене 18.03.2009 року, а позивач звернувся до суду із позовною заявою 01.06.2009 року. За таких обставин суд вважає за можливе застосувати дані строки звернення до суду із позовною заявою, на чому також наполягав представник відповідача у судовому засіданні.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При таких обставинах позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. За таких обставин судові витрати з позивача на користь відповідача стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р.№1058, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Облтепло» до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська про визнання недійсним рішення, відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2009 року.
Суддя