Справа № 2-а-7667/09/1170
Категорія статобліку 6.6.2
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2009 року, 17 год. 45 хв. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хилько Л.І., при секретарі Валявській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
Олександрійська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1, про припинення підприємницької діяльності.
Позивач мотивує свої вимоги п. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» згідно якого платники податків зобов’язані подавати до органів державної податкової служби декларації, бухгалтерську звітність та інші документи та відомості пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів). В порушення зазначеної норми закону ОСОБА_1 не подає податкову звітність з 2004 року.
Позивач та відповідач в судове засідання не з’явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 9, 13, 14, 15).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 16.12.2009 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інформація внесена до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів 13 травня 1997 р., номер запису про державну реєстрацію 3792 (а.с. 4), відповідно до довідки від 13.10.2009 р. № 13728 станом на 13.10.2009 р. ФОП ОСОБА_1 не звітував до ООДПІ більше року та не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) ( а.с. 3). Остання декларація про доходи подана відповідачем 10.11.2003 р., вх. № 6208 за 2003 рік. (а.с. 5, 6)
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Згідно п. 2, ч.1 ст. 9 зазначеного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ст. 11 цього Закону України відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Пунктом 1 ст. 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках передбачених цим Кодексом – за рішенням суду. Частиною 1 ст. 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Частиною 2 статті 46 цього Закону визначено, що підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства. Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». передбачає право органів державної податкової служби на звернення до суду з заявою про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій», усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до п. 3 ст. 6 зазначеного закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи у яких однією зі сторін, зокрема, є орган державної влади крім справ про адміністративні проступки.
Пунктом 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що функцію по контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірку достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, покладено на державні податкові інспекції
Отже, виходячи з вищеназваних норм права, Олександрійську об’єднану державну податкову інспекцію слід вважати органом, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення діяльності у зазначених правовідносинах, в тому числі і діяльності спрямованої на захист інтересів держави, а тому позивача слід вважати уповноваженим органом держави, який має право на звернення до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв’язку з неподанням останнім протягом року органам державної податкової служби звітності про отримані доходи, що є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Відповідно до .ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідачем до суду не надано доказів подання до органу державної податкової інспекції звітності про отримані доходи.
Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт неподання відповідачем до державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності більше одного року, що є порушенням правил здійснення господарської діяльності і є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом враховано, що згідно ст. 239 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання та його ліквідація за рішенням уповноваженого державного органом є адміністративно-господарською санкцією. Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. В разі звернення органів державної податкової служби з позовами про скасування державної реєстрації та про припинення суб’єктів господарювання підставою для таких позовів може бути виключно неподання таким суб’єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. Тобто, зазначена санкція може бути застосована не раніше, ніж минув один рік з тієї дати, на яку повинні були подаватися відповідні податкові декларації та фінансова звітність.
Як встановлено матеріалами справи відповідач з 2004 року не подавав звітність до органів державної податкової служби. Разом з тим, обов’язок відповідача щодо подання в подальшому звітності у зв’язку з цим не припинився, а строки подання такої звітності визначаються відповідним спеціальним законодавством.
Таким чином, продовжуючи порушувати встановлені правила здійснення господарської діяльності щодо необхідності подання обов’язкової податкової та фінансової звітності, відповідач тим самим здійснює триваюче правопорушення, виявлення якого, а отже і відрахування строку для застосування адміністративно-господарської санкції, можливе в будь-який час в залежності від виду податкової та фінансової звітності.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Так як судове рішення ухвалене по справі, у якій позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична особа, у відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160 – 163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції до відповідача фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, задовольнити в повному обсязі.
2.Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1.
3.Копію постанови направити Державному реєстратору Олександрійської районної державної адміністрації для виконання в день набрання таким рішенням законної сили для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня прийняття постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб які беруть участь у справі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 16.12. 2009 року.