Категорія № 2.32
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2009 року Справа № 2а-26700/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.
при секретарі – Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду у Донбаському регіоні, Управління Державного казначейства у м. Сєвєродонецьку про визнання незаконним рішення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
14.10.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказав наступне. У відповідності до вимог Правил користування електричною енергією у редакції від 18.10.2000 року між позивачем та ВАТ «Об’єднане господарство залізничного транспорту» (ВАТ «ОГЗТ») було укладено договір № ЄС-1 від 20.02.2001 року на користування електричною енергією, за яким відпускалася електрична енергія ВАТ «ОГЗТ» до нежитлового приміщення майстерні по виготовленню меблів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить йому на праві приватної власності та де він здійснює підприємницьку діяльність. 15.10.2005 року Постановою № 910 Національної комісії регулювання електроенергетики «Про внесення змін до Правил користування електричною енергією» суб’єктів господарювання, на яких поширюється дія правил, протягом трьох років від дати набрання чинності цієї постанови зобов’язано привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил. Постанова набрала законної сили 07.12.2005 року, таким чином, позивачеві необхідно було в строк до 07.12.2008 року переукласти новий договір про постачання електричної енергії з постачальником за регульованим тарифом ТОВ «ЛЕО». 11.09.2008 року Сєвєродонецьким відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області було проведено позапланову перевірку ВАТ «ОГЗТ» та складено Акт обстеження ЛСД 257 № 23, в якому вказано, що за результатами здійсненого заходу було встановлено порушення ПП ОСОБА_1 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» та п. 1.7 Правил користування електричною енергією і споживання електричної енергії без договору з енергопостачальником ТОВ «ЛЕО». 15.09.2008 року державним інспектором з енергетичного нагляду Держенергонагляду Голощаповим О.О. було винесено припис ЛСД 257 № 23-4 від 15.09.2008 року про припинення постачання електричної енергії до струмоприймачів ПП ОСОБА_1, які підключені від електричних мереж ВАТ «ОГЗТ» за відсутністю договору про постачання електричної енергії, укладеного з енергопостачальником, у зв’язку з порушенням позивачем п. 1.3 та п. 7.5 Правил користування електричною енергією та ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику». Позивач уважає, що такий припис винесено з перевищенням повноважень, оскільки за наявності укладеного 20.02.2001 року договору між ОСОБА_1 та ВАТ «ОГЗТ» про електропостачання нежитлового приміщення майстерні по виготовленню меблів за вищезазначеною адресою відсутнє порушення Правил користування електричною енергією. Після винесення припису Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області ВАТ «ОГЗТ» було направлено листа № 4690 від 17.10.2008 року про відключення майстерні по виготовленню меблів, що належить позивачеві. Згідно акту від 17.10.2008 року працівниками ВАТ «ОГЗТ» було виконано припис ЛСД 257 № 23-4 від 15.09.2008 року і відключено від електричних мереж електричні установки майстерні по виготовленню меблів, яка розташована за адресою: вул. Механізаторів, 1-а, м. Сєвєродонецьк Луганської області. На підставі звернення позивача до Держенергонагляду з 28.10.2008 року було відновлено постачання електроенергії. Таким чином, майстерня була відключена від електромережі одинадцять днів з 17.10.2008 року до 28.10.2008 року. 18.11.2008 року позивач уклав новий договір з ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» за № 42. Діями відповідача Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області позивачеві, як суб’єкту підприємницької діяльності, було завдано збитки, розмір яких склав 15199,07 грн. Позивач просить:
- визнати незаконним рішення суб’єкта владних повноважень Сєвєродонецького відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області Акту обстеження ЛСД 257 № 23 у частині встановлення порушення ПП ОСОБА_1 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» та п. 1.7 Правил користування електричною енергією і споживання електричної енергії без договору з енергопостачальником ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання»,
- про визнання незаконним рішення відповідача, складеного на підставі акту обстеження ЛСД 257 № 23, припису ЛСД № 23-4 від 15.09.2008 року про припинення постачання електричної енергії ПП ОСОБА_1,
- та про стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням приписом ЛСД 257 № 23-4 від 15.09.2008 року;
- відшкодувати матеріальну шкоду, завдану ПП ОСОБА_1 у розмірі 15199,07 грн. суб’єктом владних повноважень – Сєвєродонецьким відділенням державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області, винесенням незаконного акту обстеження ЛСД 257 № 23 у частині встановлення порушення ПП ОСОБА_1 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» та п. 1.7 Правил користування електричною енергією і споживання електричної енергії без договору з енергопостачальником ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» та незаконним рішення відповідача, складеного на підставі акту обстеження ЛСД 257 № 23, припису ЛСД 257 № 23-4 від 15.09.2008 року про припинення постачання електричної енергії ПП ОСОБА_1 17.10.2008 року;
- відшкодувати моральну шкоду, яка дорівнює розміру матеріальної шкоди, в розмірі 15199,07 грн., матеріальну та моральну шкоду перерахувати з рахунку Управління Державного казначейства у м. Сєвєродонецьку на розрахункові рахунки підприємців, а саме: ОСОБА_1, ін. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, МФО 304988 в АБ «Укркомунбанк» м. Сєвєродонецька.
В ході розгляду справи позивач надав заяву в якій, просив, посилаючись на ті ж обставини, стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 37977 грн. 45 коп. та моральну шкоду у розмірі 37977 грн. 45 коп.
Ухвалою суду від 17.11.2009 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Луганській області.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на наступне:
- Акт обстеження ЛСД 257 № 23 від 11.09.2008 року, незаконність якого в частині встановлення порушення ПП ОСОБА_1 вимагає визнати позивач, не може бути предметом адміністративного позову відповідно до ст. 17 ч. 1 КАС України, оскільки він не є правовим актом індивідуальної дії.
- Щодо вимог про визнання незаконним припису ЛСД 257 № 23-4 від 15.09.2008 року, відповідач вказує, що пунктом 2 Постанови НКРЕ від 22.08.2002 року № 928 «Про внесення змін та доповнень до Правил користування електричною енергією…», що набрала чинності з 25.11.2002 року, постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та субспоживачів було зобов’язано протягом 6 місяців від дня набрання чинності цією постановою укласти прямі договори на постачання електричної енергії.
- Таким чином, починаючи з 25.05.2003 року, відсутність прямого договору про постачання електричної енергії між постачальником електроенергії та субспоживачем є порушенням Правил користування електричною енергією.
- Крім того, у приписі держінспектор посилається на порушення позивачем вимог ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», згідно яких споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
- Таким чином, відсутність договору з електропостачальником є порушенням позивачем ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», який має вищу юридичну силу по відношенню до постанови НКРЕ про затвердження нової редакції Правил користування електричною енергією, та є безумовною підставою для винесення припису.
- Стосовно вимог про стягнення матеріальних збитків відповідач посилається, що позивачем не наведено жодних доказів в обґрунтування вказаних вимог, а саме – наявності збитків, протиправних дій відповідача, причинного зв’язку між протиправними діями органу владних повноважень та збитками.
- Також уважає вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставними та необґрунтованими.
- Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Управління Державного казначейства у м. Сєвєродонецьку у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності.
Представник залученого судом до участі у справі в якості другого відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області проти позову заперечував, в своїх запереченнях посилався на наступне. Вимогу позивача в частині зобов’язання перерахувати матеріальну та моральну шкоду вважає незаконною, оскільки ГУДКУ у Луганській області та Управління Державного казначейства у м. Сєвєродонецьку ніяких процесуальних зв’язків з позивачем не мало, його законні права та інтереси не порушувало, тому немає жодних підстав для притягнення його до юридичної відповідальності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року провадження у справі за позовними вимогами позивача про визнати незаконним рішення суб’єкта владних повноважень Сєвєродонецького відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області Акту обстеження ЛСД 257 № 23 у частині встановлення порушення ПП ОСОБА_1 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику» та п. 1.7 Правил користування електричною енергією і споживання електричної енергії без договору з енергопостачальником ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», закрито у зв’язку з тим, що це питання не підлягає розглядові у порядку адміністративного судочинства.
В іншій частині позовних вимог справа розглянута по суті.
Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України .
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо (неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що у даному випадку відповідачем вимоги закону дотримані не в повному обсязі.
Згідно зі ст. 9 Закону України « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», д ержавний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.
Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж здійснює нагляд за додержанням вимог технічної експлуатації електричних станцій і мереж, вимог технічної експлуатації енергетичного обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України.
Державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж мають право:
безперешкодно в будь-який час відвідувати об'єкти електроенергетики для перевірки додержання нормативно-правових актів про електроенергетику з питань, що належать до їх компетенції, отримувати від посадових осіб інформацію щодо виконання цих актів;
давати у межах своїх повноважень керівникам об'єктів електроенергетики приписи про усунення порушень нормативно-правових актів;
застосовувати у встановленому законодавством України порядку санкції до підприємств, об'єкти електроенергетики яких підключені до об'єднаної енергетичної системи України, за порушення законодавства про електроенергетику з питань, що належать до їх компетенції.
Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії здійснює нагляд за електричними і тепловикористовуючими установками та тепловими мережами споживачів та суб'єктів електроенергетики.
Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право:
безперешкодного доступу до електричних і тепловикористовуючих установок та теплових мереж споживачів та суб'єктів електроенергетики;
отримувати від споживачів та суб'єктів електроенергетики інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до нормативно-правових актів;
давати споживачам та суб'єктам електроенергетики обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативно-правових актів;
давати споживачам та суб'єктам електроенергетики приписи про приведення засобів обліку, контролю та регулювання споживання електричної і теплової енергії у відповідність з нормами, правилами і стандартами в електроенергетиці;
надсилати власникам об'єктів споживача подання про невідповідність займаній посаді працівника електротехнічного профілю, який своєчасно не пройшов перевірку знань з електробезпеки та експлуатації струмоприймачів;
вимагати від споживачів та суб'єктів електроенергетики додержання встановлених нормативно-правовими актами режимів споживання електричної і теплової енергії;
надавати приписи щодо неприпустимості продовження експлуатації електричних і тепловикористовуючих установок споживачів, якщо це створює загрозу життю обслуговуючого персоналу, здоров'ю населення;
застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні правопорушення.
У відповідності зі ст. 21 вказаного Закону суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).
Правовою основою діяльності Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії є Закон України "Про електроенергетику», акти Кабінету Міністрів України, акти Національної комісії регулювання електроенергетики України.
Державний нагляд в електроенергетиці здійснюється у порядку, встановленому Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. №665.
В заємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією (далі – Правила), затвердженими Постановою НКРЕ 31.07.1996 року № 28 (п. 1.1 Правил).
Статтею 26 ЗУ «Про електроенергетику» передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач, споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Відповідно до п. 1.3. Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно п. 1.6. Правил, договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 1.7 вказаних Правил передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).
У разі використання технологічних електричних мереж основного споживача електропередавальною організацією відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про технічне забезпечення електропостачання субспоживача, який укладається на основі типового договору.
Сторони, які спільно з основним споживачем використовують технологічні електричні мережі основного споживача для передачі електричної енергії субспоживачу, визначаються відповідно до точки продажу електричної енергії субспоживачу, зазначеної в договорі про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії та субспоживачем.
Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, субспоживачам або постачальникам електричної енергії у разі дотримання ними вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача або про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Порядок укладення договорів про постачання електроенергії визначений у ст. 5 Правил.
Відповідно до п. 5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін, споживання електричної енергії без договору не допускається.
Судом встановлено, що позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, для якої використовує нежитлове приміщення майстерні по виготовленню меблів за адресою м. Сєвєродонецьк, пров. Механізаторів, 1-а, куди енергопостачаючою організацією ВАТ «Об’єднане господарство залізничного транспорту» на підставі договору від 20 лютого 2001 року постачається електроенергія.
11 вересня 2008 року відповідачем у встановленому порядку було проведено позапланову перевірку ВАТ «Об’єднане господарство залізничного транспорту», за результатами якої складено акт ЛДС 257 № 23, в якому було зазначено порушення п.1.7 Правил користування електроенергією тим, що позивачеві електроенергія постачалась без укладення договору з енергопостачальником ТОВ «ЛЕО», на підставі цього акту було видано припис ЛДС 257 №23-4 від 15 вересня 2008 року про припинення позивачеві постачання електроенергії. Постачання електроенергії позивачеві було припинено з 17.10.2008 року і поновлено з 28.10.2008 року.
Вказані обставини підтверджуються копією акту ЛДС 257 № 23 від 11 вересня 2008 року, копією припису ЛДС 257 №23-4 від 15 вересня 2008 року, копією акту від 17.10.2008 року.
Суд вважає, що у даному випадку вимоги припису щодо позивача є помилковими, а його рішення щодо припинення позивачеві електропостачання прийнято з перевищенням повноважень.
Судом встановлено, що Постановою НКРЕ № 910 від 17 жовтня 2005 року було викладено Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою НКРЕ 31.07.1996 року № 28, у новій редакції, при цьому п. 1.3. Правил у цій редакції передбачено, що Постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Одночасно п.1 вказаної Постанови запропоновано суб'єктам господарювання, на яких поширюється дія Правил, протягом трьох років від дати набрання чинності цією постановою привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил, тобто укласти відповідні договори, при цьому конкретні строки укладення таких договорів не встановлено.
Судом встановлено, що дійсно на момент перевірки у вересні 2008 року та видання припису щодо відключення позивача від електропостачання, позивачем вказані вимоги Постанови НКРЕ виконано не було, однак, на той час ще не сплив установлений цією Постановою строк для укладення договорів.
Посилання відповідача на постанову НКРЕ № 928 від 22 серпня 2002 року «Про внесення змін та доповнень до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року №28», якою для укладення договорів було встановлено шестимісячний строк, на увагу не заслуговує, оскільки п. 2 вказаної постанови стосувався суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензії НКРЕ на здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом, з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, і саме цим споживачам в подальшому запропоновано до 1 червня 2004 р. привести взаємовідносини із споживачами, основними споживачами та субспоживачами у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією, основним споживачам та субспоживачам до 1 червня 2004 р. привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією.
Доказів того, що позивач займається підприємницькою діяльністю, яка входить у коло зазначеної діяльності, суду не надано, позивач займається підприємницькою діяльністю по виготовленню меблів.
Таким чином у відповідача не було підстав для видання припису стосовно відключення позивача від постачання електроенергії до його майстерні.
А тому вимоги позивача про визнання незаконним припису відповідача в частині, що стосується позивача, підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 37977,45 грн., яка складається з упущеної вигоди та суми виплаченої найманим працівникам у зв’язку з вимушеним простоєм, а також моральної шкоди у розмірі 37977,45 грн., то в цій частині суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Згідно зі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, які містять загальні правила відшкодування шкоди, завдана фізичній чи юридичній особі матеріальна та моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, у повному обсязі.
При цьому для покладення відповідальності за заподіяну шкоду необхідно встановлення наявності факту шкоди, протиправних діях заподіювача шкоди, причинного зв’язку між шкодою та цими діями, а також наявність вини заподіювача.
Ст. ст. 1173,1174 ЦК України встановлено, що шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади чи його посадовою або службовою особою відшкодовується державою незалежно від їх вини.
Судом встановлено, що майстерні позивача було відключено від постачання електроенергії на період з 17 жовтня 2008 року по 28 жовтня 2008 року
Вимагаючи відшкодування вказаної матеріальної та моральної шкоди, позивач посилається, що вказане відключення мало місце внаслідок надання відповідачем енергопостачаючий організації оскаржуваного ним припису, у зв’язку з чим він не міг здійснювати підприємницьку діяльність, отримати прибуток у вказаному розмірі, та змушений був нести невиробничі витрати по виплаті найманим працівникам заробітної плати за вимушений простій.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано відповідні табеля виходів, платіжні відомості, звіти.
Однак суд не вбачає підстав для покладення на відповідача матеріальної відповідальності за вказаними вимогами позивача.
Як вбачається з акту від 13 жовтня 2008 року єнергопостачаючою організацією ВАТ «Об’єднане господарство залізничного транспорту» на виконання припису відповідача було створено комісію для перевірки дотримання позивачем вимог Правил користування електричною енергією, від участі у якій позивач відмовився. Вказаною комісією було виявлено низку порушень, які було запропоновано позивачеві усунути до 17 жовтня 2008 року і попереджено, що у разі не усунення порушень, він буде відключений від електропостачання. Однак позивач ухилився від вирішення питання про усунення порушень, у строк до 17 жовтня 2008 року їх не усунув, договір на постачання електричної енергії з ТОВ «ЛЕО» уклав тільки 18 листопада 2008 року, доказів неможливості укласти такий договір у встановлений йому строк не надав, у зв’язку з чим єнергопостачаючою організацією ВАТ «Об’єднане господарство залізничного транспорту» 17 жовтня 2008 року було проведено відключення позивача від електропостачання, що вбачається з акту від 17 жовтня 2008 року.
Таким чином, суд не вбачає причинного зв’язку між збитками та невиробничими витратами позивача і діями відповідача, що необхідно для вирішення питання про відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди позивачеві.
За таких обставин підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині не вбачається.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.12.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23.12.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, с т. ст. 1166, 1167, 1173,1174 ЦК України, Законом України "Про електроенергетику», суд,-
Постановив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним припис ЛСД № 23-4 від 15.09.2008 року відповідача Сєвєродонецького відділення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області Держенергонагляду у Донбаському регіоні, в частині що стосується припинення постачання електричної енергії ПП ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови викладено 23 грудня 2009 року.
Головуючий: суддя О.П.Островська