Копія    

              АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 284                      Головуючий по 1-й інстанції              

           2009 рік                                       суддя  Земцов В.В.

                                                        Суддя –доповідач- Петренко В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    18  лютого  2009 року                                                          м. Полтава

                   Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

                Головуючого: Акопян В.І.    

                Суддів: Петренка В.М., Лобова О.А.

                при секретарі: Фадєйкіній Н.Б.                                                          

                з участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

позивача – ОСОБА_3

відповідача –ОСОБА_4

представників: ВДВС Новосанжарського РУЮ Гаврильчука О.М.,

Київського ВДВС Полтавського МУЮ – Міняйло О.Г.

розглянувши  матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення  Автозаводського районного суду м.Кременчука  Полтавської області  від  25 листопада  2008 року

у справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по аліментах.

         Заслухавши суддю – доповідача апеляційного суду колегія суддів,-

                    ВСТАНОВИЛА:  

         ОСОБА_3 у січні 2008 року звернулась  до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості  за аліментами.

        В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що відповідно до постанови Октябрського районного суду м.Полтава від 26 лютого 1999р. ОСОБА_4 зобов’язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_7, 25.06.1994 року у розмірі  1/4 частини всіх видів заробітку. Але останній не сплачує аліментів, матеріальної допомоги доньці не надає, а тому за ним утворилась заборгованість в сумі 6 648 грн.88 коп.. Цю суму прохає стягнути з відповідача на її користь, а також неустойку(пеню) в сумі 1994 грн. 66 коп.    

          Рішенням  Автозаводського районного суду м. Кременчука, Полтавської області від  25 листопада  2008 року в задоволенні  позовних вимог ОСОБА_3  відмовлено.

         В апеляційній скарзі   позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, мотивуючи тим, що при  ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі в межах позову та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до  висновку, апеляційна скарга обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

           Згідно із п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право  скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення

по суті позовних вимог.

             Відповідно до п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи,       порушення або неправильне застосування норм матеріального  або процесуального права.

           Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що  неповнолітня ОСОБА_7  проживає разом зі своєю тіткою, а ОСОБА_4 надає їй допомогу.

         Однак із такими висновками не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

         Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України  рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

          Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  

          Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

           Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

         Відповідно ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

          По справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі  від якого мають доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

         На підставі рішення Крюківського  районного суду м. Кременчука  від 14 травня 1996 року, відділ реєстрації актів громадянського стану Крюківського райвиконкому м. Кременчука шлюб між ОСОБА_3.  та  ОСОБА_4  розірвано, про що 17 червня 1996 року зроблено запис в книзі реєстрації актів розірвання шлюбу за №209.

(а.с.8, 13)

         Згідно постанови  Крюківського  районного суду м. Кременчука  від 15 травня 1996 року  ОСОБА_4 зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, 25.06.1994 року у розмірі  1/4 частини всіх видів заробітку на користь  ОСОБА_3. ( тепер ОСОБА_3).

(а.с.59).

           Матеріалами справи встановлено, що в березні 1999 року Крюківським районним судом м. Кременчука виконавчий лист №2-51 про стягнення аліментів з ОСОБА_4 був надісланий до ВДВС Новосанжарського РУЮ.

( а.с.146).

            Постановою державного виконавця ВДВС Новосанжарського РУЮ від 30 березня 1999 року було відкрито виконавче провадженні по примусовому стягненню аліментів з ОСОБА_4

(а.с.145).

       Як вбачається із матеріалів справи, 6 березня 2001 року виконавчий лист був надісланий до Новосанжарської районної державної адміністрації, де працював відповідач. До вересня 2002 року  виконавчий лист знаходився в Новосанжарській райдержадміністрації і згідно нього проводилось стягнення аліментів.  Встановлено, що станом на 1 березня 2001 року за ним рахувався борг в сумі 460 грн., який, як вбачається із справи ним було погашено.

(а.с.149, 150).

          На підставі вимог ч.4 ст.195 СК України ( ч.4 ст.93 Кпро БС України 1970р. ) розмір заборгованості  за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом.

         Оскільки після звільнення з роботи останній ухилявся від сплати аліментів, в результаті чого за ним, за підрахунками головного державного виконавця ВДВС Новосанжарського РУЮ Гуменюка О.О. утворилась заборгованість, станом на 1 грудня 2007 року, в сумі 6648 грн. 88 коп.

(а.с.152).

         Позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості за аліментами в сумі 6648 грн.88 коп. колегія суддів вважає обґрунтованими і

такими, що підлягають задоволенню

         Відповідачем  ОСОБА_4 не надано суду, а судом не добуто доказів відсутності його вини в несплаті аліментів та виникнення в зв’язку з цим заборгованості.

         Посилання відповідача на те, що позивачка ОСОБА_3 не пред’явила до виконання виконавчий лист, що він повинен платити аліменти на доньку ОСОБА_7 з ІНФОРМАЦІЯ_2,  дізнався з постанови ВДВС про накладення арешту на майно в зв’язку з заборгованістю, заперечується матеріалами справи, а саме - виконавчим провадженням від 30.03. 1999 р.

(а.с.145-168).

          Згідно ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені ) у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів  за кожен день прострочення.  

         В зв’язку з тим, що  в результаті несплати аліментів за ОСОБА_4 утворилась заборгованість. Відповідно чинного законодавства ОСОБА_3 має право на стягнення неустойки ( пені).

        За період до 1 січня 2004 року, чинним на той час Кодексом про шлюб та сім’ю України, нарахування неустойки ( пені) не передбачалось. А тому неустойка і пеня може нараховуватись лише на суму починаючи з 1 січня 2004 року.

          З 1 січня 2004 року, з дня набрання чинності СК України, і по грудень  2007 року  розмір неустойки (пені) складає 1641 грн. 47 коп.

         Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4  в даний час перебуває у зареєстрованому шлюбі від якого має сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 Крім доньки ОСОБА_7 має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей,

         Відповідно висновку ЛКК№567 від 5 березня 2008 року  він часто хворіє, потребує регулярного протирецидивного лікування.

(а.с.35, 41,42).

         Частиною 2 Сімейного Кодексу України передбачено, що  розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

          Встановивши такі обставини, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення неустойки ( пені) до 500 грн.

         Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.3,4 ч.1 ст..309, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Рішення Автозаводського  районного суду м. Кременчука, Полтавської області від 25 листопада 2008 року скасувати та постановити нове рішення.

         Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами – задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за аліментами на утримання доньки ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 1 грудня 2007 року,  в сумі 6468 грн. 88 коп., неустойку ( пеню) в сумі 500 грн.

          Судові витрати  віднести на рахунок держави.

          Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий : суддя                         ________________Акопян В.І.

 Судді:                                                ________________Петренко В.М.

                                                            ________________Лобов О.А.

Згідно: суддя                                      Петренко В.М.