АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 2189/ 2009 р. Головуючий по першій інстанції
Максименко Л.В.
Суддя-доповідач Обідіна О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року вересня місяця "1" дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Обідіної О.І. , Пилипчук Л.І.
при секретарі Киві А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою директора Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради Литвиненко С.В. на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 червня 2009 р. позовна заява ОСОБА_4 задоволена.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді вихователя Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради з 16 листопада 2008 р.
Стягнуто з Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу -19040 грн. 85 коп., моральну шкоду в розмірі 1200 грн., витрат на правову допомогу в сумі 410 грн.
Вирішено питання про допущення рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2588 грн. 56 коп.
Зобов»язано ОСОБА_4 після поновлення на роботі та вступу рішення в законну силу повернути Гадяцькому дитячому будинку Полтавської обласної ради розмір виплаченої вихідної допомоги при звільненні в зв»язку з скороченням штату працівників.
В апеляційній скарзі директор Гадяцького дитячого будинку просить рішення суду першої інстанції скасувати, по справі постановити нове про відмову в задоволенні позову як безпідставного, оскільки звільнення позивача було проведено у повній відповідності до вимог трудового законодавства , а висновки суду не відповідають обставинам справи , ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права та порушенні вимог процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 309 ч.1п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що з 1984 р. позивач працювала у дитячому будинку на посаді вихователя.
Відповідно до державних програм протягом 2008 р. в дитячому будинку проводилось реформування , наслідком якого стало затвердження 02.06.2008 р. Статуту Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної Ради в новій редакції.
Наказом директора Гадяцького дитячого будинку № 121 від 15.09.2008 р., у зв»язку з різким зменшенням кількості вихованців, недостатньої наповненості дитячих груп, неможливістю забезпечення роботою всіх працівників внесено зміни в штатний розпис внаслідок скорочення штату працівників , в тому числі було скорочено 10,48 ставки посади вихователя, серед яких зазначено і вихователя ОСОБА_4 Одночасно з цим, адміністрацією запропоновано вихователям ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 переведення на 0,5 ставок.
Позивачу як вихователю відповідачем не пропонувалось залишення на роботі на 0,5 ставки чи переведення на новостворені посади , з тих підстав, що в неї низька продуктивність праці, а всі переведення були запропоновані виключно працівникам дитячого будинку, які мають вищий рівень продуктивності праці та відповідну освіту.
11.11.2008р. Головним управлінням освіти і науки Полтавської облдержадміністрації затверджено новий штатний розпис Гадяцького дитячого будинку
Відповідно до наказу № 160 від 16.11.2008 р. ОСОБА_4 звільнено з посади вихователя у зв»язку з скороченням штату працівників на підставі п.1ч.1 ст40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги та компенсації за не відбуту частину відпустки.
Постановляючи рішення про поновлення позивача ОСОБА_4 на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено фактів невиконання ОСОБА_4 як вихователем своїх безпосередніх посадових обов»язків, випадків притягнення до відповідальності , а визначені директором власні критерії кваліфікації та продуктивності праці вихователів носять суб»єктивний характер , не відповідають положенням п. 2.1.8. Колективного договору , за яким адміністрація зобов»язується спеціально з профспілковим комітетом розробити єдиний Порядок оцінки продуктивності праці членів трудового колективу.
З вказаними висновками погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Згідно ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Позивач на момент звільнення пропрацювала в дитячому будинку 24 роки, має спеціальну педагогічну освіту, освітньо - кваліфікаційний рівень спеціаліста, їй встановлено 9 тарифікаційний розряд, зауважень чи стягнень за порушення трудової дисципліни не мала натомість неодноразово заохочувалась, була нагороджена грамотою.
Пунктом 2.1.8 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Гадяцького спеціального дитячого будинку на адміністрацію покладено обов»язок спільно з профспілковим комітетом розробити Порядок оцінки продуктивності праці членів трудового колективу.
На момент звільнення позивача, адміністрація вказаний Порядок не розробила, натомість особисто директором було зроблено таблицю визначення продуктивності праці , про існування якої працівники закладу нічого не знали, до участі в розробці критеріїв продуктивності праці залучені не були. До вказаної таблиці директором заносились, крім анкетних даних вихователів, зазначення їх гороскопів та виставлялись оцінки по 11 критеріям. Саме кількістю балів директором визначалась продуктивність праці.
Даючи правову оцінку вказаній таблиці., колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає, що вказаний письмовий доказ, наданий відповідачами на обґрунтування своїх заперечень, не може в даному випадку розцінюватись як безспірний доказ , що свідчить про низьку продуктивність праці позивача як вихователя по зрівнянні з працею інших вихователів.
До вказаного документу колегія суддів відноситься критично і не приймає його до уваги як належний доказ, на який посилається відповідач в частині законності звільнення ОСОБА_4 як працівника з більш низькою, в порівнянні з іншими працівниками, продуктивністю праці.
Враховуючи вимоги ст. 42 КЗпП України, колегія суддів також звертає увагу на те. що позивачем доведено і не спростовано відповідачем , що ОСОБА_4 має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці по зрівнянню з працівниками , які залишились на посадах вихователя - перед вихователем ОСОБА_8 яка має при такому самому тарифікаційному розряді , освіту у вигляді лише однорічного педагогічного класу, тоді коли позивач має середню спеціальну педагогічну освіту, перед вихователем ОСОБА_6 , яка при середній спеціальній освіті має нижчий - 8 тарифікаційний розряд, працювала як вихователь з неповним навантаженням.
Беручи до уваги те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про те, що звільнений працівник ОСОБА_4 мала нижчу по зрівнянні з іншими вихователями, які залишились на роботі, продуктивність праці , натомість позивачем доведено те, що вона мала більш високу продуктивність праці по зрівнянні з вихователями ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які продовжили працювати, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог , внаслідок чого рішення суду як таке, що ґрунтується на вірно встановлений обставинах справи , є законним .
Доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Так, посилання на те, що суд першої інстанції при постановленні рішення порушив норми матеріального права, зокрема вимоги ст. 18 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» , ст. 14 ЦК України та положення Закону України «Про освіту» колегією суддів не приймаються , оскільки суд вирішив спірні правовідносини на підставі вірно застосованих норм матеріального права, зокрема ст. 42 КЗпП України.
Твердження про те, що суд не дав оцінки доказам, що підтверджують заперечення відповідачів, зокрема документу у вигляді таблиці «Визначення продуктивності праці вихователів» не відповідає змісту судового рішення, в якому відображено надану судом оцінку вказаного документа та підстави, з яких останній не був взятий до уваги як належний доказ.
Разом з цим, судове рішення в частині стягнення судових витрат у вигляді витрат понесених позивачем на правову допомогу в розмірі 410 грн. підлягає зміні , з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині , оскільки з матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача представляв ОСОБА_9 який не є адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, у зв»язку з чим положення ст. 84 ЦПК України в даному випадку застосоване бути не може.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат постановлене з порушенням ст. 84, 88 ЦПК України в цій частині воно підлягає зміні , з постановленням нового рішення.
Керуючись ст. 303, 309 ч.1 п4, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу директора Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради Литвиненко С.В. задовольнити частково.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 24 червня 2009 року змінити в частині стягнення з Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу.
Відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_4 в частині стягнення з Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради витрат на правову допомогу в розмірі 410 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
С У Д Д І :