Справа № 22ц- 2614/09 Головуючий у 1-й інстанції Гречана С.І.
Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес – Центр» ( далі – ТОВ «Прогрес – Центр»)
на рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2 до ТОВ «Прогрес – Центр» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ТОВ «Прогрес – Центр» задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2009 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору змінити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес – Центр» на користь ОСОБА_2 136 грн. 95 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування обов’язкових платежів, які підлягають утриманню та 51 грн. судового збору.
Вказане рішення в інший частині залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Прогрес – Центр» про поновлення на роботі на посаду комерційного директора товариства, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування 1000 горн. моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 вказував, що був звільнений з роботи, з вказаної посади з 05 травня 2009 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку зі скороченням чисельності штату. Однак звільнення він вважає незаконним, так як його у встановленому порядку не попереджали про скорочення, та ніяких змін в організації виробництва не проводилося.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2009 року позов задоволений частково. ОСОБА_2 поновлено на роботі, на його користь стягнуто 9745 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 400 грн. моральної шкоди. З відповідача на користь держави стягнуто 90 грн. 95 коп. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ТОВ «Прогрес – Центр» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Позивач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення за підстав, передбачених п.1 цієї статті допускається лише у разі, коли працівника неможливо перевести за його погодженням на іншу роботу. Як встановлено ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, при вивільненні, працівнику має бути запропонована робота за відповідним фахом (спеціальністю), а при відсутності такої роботи – інша робота, яка є на підприємстві в установі, організації.
Судом встановлено, що позивач з 25 грудня 2006 року працював в товаристві на посаді комерційного директора. На підставі наказу генерального директора № 4/1 від 02 березня 2009 року про скорочення посади комерційного директора з 02 травня 2009 року та його ж наказу № 3/к від 05 травня 2009 року, позивача звільнено з роботи з 05 травня 2009 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Встановивши, що адміністрація товариства при звільнені позивача з роботи не запропонувало йому роботу на вільних посадах, яки були в ТОВ «Прогрес – Центр», суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України. У зв’язку з чим, суд обґрунтовано, у відповідності до ст. 232 КЗпП України поновив позивача на роботі, допустив негайне виконання судового рішення в цій частині, а також стягнув моральну шкоду, завдану позивачу порушенням його трудових прав з боку ТОВ «Прогрес – Центр».
Також суд дійшов правильних висновків про необхідність стягнення на користь позивача у відповідності до ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, визначаючи розмір цього заробітку, суд не врахував отриманих позивачем сум при його звільненні: 2993 грн. 36 коп. компенсації за невикористану відпустку, 2856 грн. 65 коп. допомоги при звільненні, та 3758 грн. 85 коп. допомоги як безробітному під час перебування на обліку в центрі зайнятості населення. Тоді як вказані суми повинні бути відраховані від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно змінити, зменшивши розмір заробітку який стягується до 136 грн. 95 коп. (9745 грн. 80 коп. - 2993 грн. 36 коп. – 2856 грн. 64 коп. – 3758 грн. 85 коп.). При цьому колегія суддів враховує, що справляння і сплата прибуткового податку є обов’язком роботодавця та працівника, а тому визначає суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів.
Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, підлягає зменшенню до 51 грн. судовий збір, який стягується з відповідача.
Інші доводи апелянта не можуть бути взяті до уваги, оскільки суперечать доказам по справі.
Відповідачем не доведено того, що позивачу пропонувалися інші посади. Так, відповідачем надані лише акти про те, що позивач відмовився від підпису про ознайомлення з наказом про скорочення його посади та звільнення з роботи. Щодо письмового повідомлення позивача від 02 березня 2009 року про пропозицію роботи майстра у товаристві, яке складене директором ТОВ «Прогрес – Центр», то його не можна вважати належним доказом дотримання товариством вказаних вище норм КЗпП України.
Безпідставними є доводи відповідача про недоведеність вимог про стягнення моральної шкоди. Наявність такої шкоди доводить факт порушення трудових прав позивача при звільненні його з роботи, що встановлено судом.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ТОВ «Прогрес – Центр» задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2009 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судового збору змінити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес – Центр» на користь ОСОБА_2 136 грн. 95 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування обов’язкових платежів, які підлягають утриманню та 51 грн. судового збору.
Вказане рішення в інший частині залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: