Справа N 22ц 2650 -2009 року. Головуючий у 1 інстанції Царюк Л.М.
Категорія - 34. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
У Х В А Л А .
іменем України.
9 листопада 2009 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю. та Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання Аніщенко Д.В.,
за участі :
3-ї особи на стороні позивача ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 переглянула рішення місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 травня 2009 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, 3-ї особи на стороні позивача, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували,-
у с т а н о в и л а :
25 вересня 2007 року ОСОБА_4 пред'явив зазначений позов.
Виписані в позовній заяві вимоги обґрунтовував тим, що 6 квітня 2007 року сторони були учасниками дорожнього руху, він, за дорученням, керував належним ОСОБА_2 автомобілем ІЖ 426 комбі-В, державний номер НОМЕР_1, а відповідач - належним йому на праві власності автомобілем НОМЕР_2.
Через порушення останнім правил дорожнього руху, сталася дорожня пригода внаслідок чого керований ним автомобіль було пошкоджено. За висновком спеціаліста вартість відновлювального ремонту складе 3 181 гривню 50 копійок, 300 гривень він витратив на оплату доставки пошкодженого автомобіля до місця зберігання, а ще 500 гривень - на оплату роботи спеціаліста.
Посилаючись на відмову ОСОБА_3 відшкодувати завдані збитки, просив стягнути відшкодування за судовим рішенням.
Крім того, просив стягнути 1 690 гривень на відшкодування моральної шкоди, оскільки через пошкодження транспортного засобу морально страждав, вимушений був докладати додаткових зусиль для облаштування повсякденного життя.
Ухвалою місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2007 року проведено заміну позивача ОСОБА_4 на ОСОБА_2, а його ж ухвалою від 23 лютого 2009 року – процесуальний статус першого поновлено.
Позиція відповідача суду невідома, оскільки справу розглянуто без нього.
Рішенням місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 травня 2009 року позов задоволено частково.
З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто 3 181 гривню 50 копійок на відшкодування збитків, 300 гривень на покриття витрат на доставку пошкодженого автомобіля і 500 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також вирішено питання про судові витрати.
ОСОБА_3 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить назване рішення суду 1 інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.
В обґрунтування скарги посилається на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, і розгляд справи за його відсутності, в той час - як він не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд вважав установленим, що сторони на законних підставах володіли керованими ними на час дорожньої події автомобілями.
6 квітня 2007 року з вини відповідача, який, виїжджаючи із другорядної дороги, в порушення дорожнього знаку “Проїзд без зупинки заборонений”, допустив зіткнення з автомобілем позивача, який рухався по головній дорозі, пошкодивши його.
Це породжує правовідносини, за змістом яких позивач має право на відшкодування завданих йому збитків та моральної шкоди за рахунок ОСОБА_3, а той - зобов’язаний провести таке відшкодування.
Оскільки відповідач добровільно не виконує такий обов’язок, то його слід покласти на нього судовим рішенням, за правилами, встановленими ст.ст. 1166 - 1167 ЦК України.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Так, із матеріалів даної цивільної справи та адміністративної справи, порушеної провадженням по факту дорожньо-транспортної пригоди, убачається наявність вини ОСОБА_3 у дорожній пригоді. Не дотримавшись вимог забороняючого дорожнього знаку, він виїхав на головну дорогу по якій рухався на автомобілі позивач, в зв’язку з чим і відбулося зіткнення керованих сторонами транспортних засобів.
Указані обставини потягли виникнення позадоговірного зобов’язання за змістом якого, ОСОБА_3, як власник автомобіля НОМЕР_2 повинен відшкодувати позивачеві майнові та моральні збитки, витрати на оплату доставки автомобіля з місця пригоди до місця зберігання, а також на оплату оцінки пошкодженого транспортного засобу спеціалістом та судові витрати.
Це ґрунтується на положеннях ст. ст. 1166-1167 ЦК України.
Позивачем доведені збитки у розмірі 3 481 гривня 50 копійок ( 3 181 гривня 50 копійок вартість відновлювального ремонту + 300 гривень оплати за доставку автомобіля = 3 481 гривня 50 копійок ).
Така сума підлягала стягненню і саме таку суму вірно стягнув суд із відповідача на користь позивача.
Вірним є висновок суду і щодо необхідності відшкодування позивачеві відповідачем моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, яке знаходилося в його користуванні.
З врахуванням характеру та наслідків події, стягнуту місцевим судом грошову суму у 500 гривень слід вважати достатньою компенсацією за моральну шкоду.
Вірно вирішив суд і питання про розподіл судових витрат та оплату витрат на оцінку шкоди спеціалістом.
За наведеного, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Стосовно твердження відповідача про неналежне його оповіщення про місце та час розгляду справи, то воно є надуманим. В справі (а.с. – 97-99) є повістки про виклик осіб, які беруть участь у справі, в тому числі і відповідача, з відміткою про їх отримання. Більше того, відповідач в своїй заяві (а.с. - 124) просив провести розгляд справи без нього.
Що ж до невірної, як на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оцінки розміру збитків, то така думка теж є помилковою. В справі є висновок спеціаліста, який відповідач допустимими засобами доказування не заперечив, хоча за ст. 60 ЦПК України то є його обов’язком. Суд на його вимогу призначив експертизу, проте вона не була проведена, в тому числі, і з вини відповідача, який не провів її оплату (а.с. – 48, 52).
Керуючись ст.ст. 15, 15-1, 301-302, 305, 311-313 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 травня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді: