Справа № 22 –2440 - 2009 року.                                                                   Головуючий у першій інстанції Єгорова Н.І.

Категорія: 23.                                                                                          Суддя-доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

    2 листопада 2009 року.                             м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого Лисенка П.П.,

            суддів Колосовського С.Ю. та Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Завтурою О.С.,

за участі:

представника відповідача – Чепара В.Ф.,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою приватного підприємства з орендними відносинами «Урожай» переглянула рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року, ухвалено у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства з орендними відносинами «Урожай» про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-

в с т а н о в и л а :

    23 лютого 2009 року ОСОБА_4 пред’явив зазначений позов, який обгрунтовував наступним.

    1 березня 2000 року він уклав з відповідачем п’ятирічний договір оренди земельної частки (паю), який за доброї волі сторін 8 серпня 2001 року було продовжено до 30 листопада 2016 року.

За умовами цього договору він передавав належну йому земельної частку (пай) відповідачеві під зобов’язання того виплачувати орендну плату у розмірі 1,5 % грошової оцінки вартості паю.

            Посилаючись на те, що протягом 2006 – 2008 років відповідач не виконує умови договору й виплачує орендну плату в розмірі меншому, ніж передбачено Указом Президента України від 2 лютого 2002 р. № 90 «Про додаткові міри соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», просив стягнути 746 гривень 55 копійок заборгованості і, у зв’язку з цим достроково розірвати договір оренди.

Крім того, зазначав і про те, що 1 вересня  2004 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4,35 га в межах території Щасливської сільської ради, у зв’язку з чим змінився предмет оренди, а, відповідно, орендні відносини припинилися, бо договір оренди паю не було переукладено. Просив зобов’язати відповідача передати йому земельну ділянку, оскільки той утримає її безпідставно.

У подальшому ОСОБА_4 відмовився від вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі і ця відмова судом була прийнята – про що постановлено ухвалу від 11 серпня 2009 року, а провадження у справі в цій частині - закрите.

Рішенням місцевого Доманівського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року позов задоволено у повному обсязі і розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ПП «Урожай», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за договором оренди земельної частки (паю), укладеного сторонами 1 березня 2000 року, з подальшими доповненнями, до 2016 року у користуванні  ПП «Урожай» перебувала належна позивачу земельна частка (пай).

1 вересня 2004 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 4,35 га в межах території Щасливської сільської ради. Договір оренди цієї земельної ділянки сторони не переуклали, проте відповідач продовжує її використовувати і в подальшому, не дивлячись на заперечення з боку позивача.  

Посилаючись на бажання самостійно обробляти землю позивач став вимагати повернення землі у судовому порядку, при цьому, в позовній заяві він виписав тільки одну підставу, а саме, невиконання орендарем умов договору, і тільки зазначив факт отримання ним Державного акту.

Місцевий суд не звернув своєї уваги на зазначене, в порушення вимог ч. 4 ст. 10 та ст. 119 ЦПК України, не уточнивши у позивача, чи є і друга обставина підставою його позовних вимог, та не роз’яснивши йому його право на уточнення конкретної підстави позову, сам визначив її такою підставою, і, вийшовши за межі позовних вимог – позов задовольнив, що є недопустимим.

У зв’язку із наведеним, апеляційний суд не має можливості вирішувати названу вимогу без її уточнення в суді 1 інстанції, а тому в силу п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України,  рішення суду слід скасувати, з направленням справи на новий розгляд суду 1 інстанції.

    При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, уточнити вимоги позивача і усі їх розглянути, вирішивши в залежності від встановленого та з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303,  311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу   приватного підприємства з орендними відносинами «Урожай» задовольнити частково.

    Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду 1 інстанції в іншому складі.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

    Головуючий                                                                   Судді: