Справа № 22 ц-2541/09                      Головуючий у 1 інстанції  Богатирчук Г.А.

          Категорія   42                                       Доповідач апеляційного суду  ОСОБА_1

                                                                        УХВАЛА

                                                              Іменем          України

29 жовтня 2009 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області  в складі:          

головуючого                                                  Козаченка В.І.,                                          

         суддів:                                                   Мурлигіної О.Я.,  Довжук Т.С.,

         при секретарі  судового засідання      Поліщук Ю.В.,    

         за участю:

         позивача                                                ОСОБА_2,

         відповідача                                            ОСОБА_3,

         його представника                                ОСОБА_4,      

        розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві  цивільну справу

                                                   за    апеляційною скаргою

                                                 ОСОБА_2  

на  рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва  від 13 серпня 2009 року                                                                            

                                                             за позовом

              ОСОБА_2 до ОСОБА_3

               про усунення перешкод в користуванні квартирою і  виселення ,

                                                            ВСТАНОВИЛА:

        У січні 2009 року  ОСОБА_2  звернувся з позовом до ОСОБА_3                                           про усунення перешкод в користуванні АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Відповідач, який зареєстрований у вказаній квартирі, починаючи з грудня 2006 року  систематично перешкоджає його користуванню квартирою, порушує правила соціалістичного співжиття, що робить неможливим проживання з ним в одній квартирі. Крім того відповідач не укладає з ним договору оренди, а тому не має права проживати  в ній.

Посилаючись на викладене позивач просив усунути перешкоди в користуванні квартирою та висилити ОСОБА_3 з вказаної квартири.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2009 року  в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати,  та ухвалити нове рішення яким засвідчити, що він має право власності на частину АДРЕСА_1, яку безоплатно передає у власність відповідачу, доручити  органам міліції скасувати реєстрацію відповідача  в спірній квартирі та виселить його з цієї   квартири.

Відповідач та його представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення без змін.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЖК України особа може бути виселена з квартири без надання іншого житлового приміщення, якщо наймач, члени його сім'ї  або інші особи, які проживають разом з ним систематично порушують правила соціалістичного співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності. В цій квартирі крім позивача зареєстрований  та проживає - колишній член його сім’ї ОСОБА_3    

Позивач неодноразово звертався до органів внутрішніх справ зі скаргами на дії відповідача, але  з боку цих органів до ОСОБА_3 заходів запобігання і громадського впливу за антисоціальну поведінку не застосовувалося.

Неодноразово ОСОБА_2 звертався й до суду з позовами про захист його, як він вважав порушених житлових прав.

Так, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2007 року йому  було відмовлено в задоволенні позову про виселення відповідача з квартири. Рішенням того ж суду  від 16 жовтня 2008 року  ОСОБА_3, який змінив код на кодовому замку без попередження позивача, зобов’язано не чинити таких дій, а ОСОБА_2 вселений  в квартиру. Однак  ОСОБА_2, після ухвалення вказаного рішення, не вселявся в спірну квартиру з власної ініціативи, а  ОСОБА_3 не вчиняв протиправних дій, які б унеможливлювали проживання з ним  в одній квартирі позивача.

 За такого, суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. 116 ЖК України  відмовив в задоволенні позову.

Доводи апелянта суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.

Небажання  відповідача укласти договір оренди не може вважатися антисуспільною поведінкою та перешкодою позивачу в користуванні квартирою.  Так, зі  ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України вбачається, що  члени сім’ї та колишні члени сім’ї власника квартири      (будинку) мають право разом  з ним користуватися житловим приміщенням. Питання   оплати за користування  жилим приміщенням в такому будинку (квартирі) врегульовано ст. 162 ЖК України. Зі змісту вказаних норм права вбачається, що у разі наявності спору між сторонами з вказаного приводу, він може бути вирішений в судовому порядку.

Також є безпідставними посилання в апеляційній скарзі на наявність у відповідача на праві власності  частини іншої квартири, оскільки це само по собі не є підставою для виселення відповідача із квартири.

Інші доводи в апеляційній скарзі також не спростовують висновків суду.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення не має.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

                                                              УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити, а  рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва  від 13 серпня 2009 року -  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена  в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: