Категорія 2.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2009 року Справа № 2а-27389/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Островської О.П.,
при секретарі Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про оскарження дій державного виконавця, -
ВСТАНОВИВ:
04.11.2009 року позивач УПСЗН Лутугинської РДА звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому послався, що при виконанні судових рішень державним виконавцем відповідача було винесено постанови про арешт грошових коштів позивача на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35211015000775 в УДК в Лутугинському районі, МФО 804013, код 03196950 у сумі 2768,38 грн. (ВП12768934) та в сумі 2410,88 грн. (ВП 12769360), що належить позивачеві та з якого проводиться виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Посилаючись на те, що звернення стягнення на кошти на вказаному рахунку призведе до нецільового використання спеціальних бюджетних коштів та зробить неможливим виплати поточних платежів за 2009 рік відповідній категорії пенсіонерів, позивач просить скасувати вказані постанови державного виконавця.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, до його початку надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вважає, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, постанови винесені згідно чинного законодавства, просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходяться виконавчі листи № 2а-40, виданий 16.03.2009 року Лутугинським районним судом про стягнення з УПСЗН Лутугинської РДА на користь ОСОБА_2 недорахованої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у сумі 2505 грн., та № 2а-6044, виданий 21.10.2008 року Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з УПСЗН Лутугинської РДА на користь ОСОБА_2 недоплаченої разової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2180 грн., на виконання яких державним виконавцем відповідача відкрито виконавчі провадження, та у рамках яких у зв’язку з відмовою добровільного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанови від 15.10.2009 року ВП № 12768934 про накладення арешту на виконання виконавчого листа № 2а-40 у межах суми 2768,38 грн., з яких: 2505 грн. – за рішенням суду, 250,50 грн. – виконавчий збір, 12,88 грн. – витрати на проведення виконавчих дій, та від 15.10.2009 року ВП № 12769360 про накладення арешту на виконання виконавчого листа № 2а-6044 у межах суми 2410,88 грн., з яких: 2180 грн. – за рішенням суду, 218 грн. – виконавчий збір, 12,88 грн. – витрати на проведення виконавчих дій. Грошові кошти знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35211015000775 в УДК в Лутугинському районі, МФО 804013, код 03196950.
Вказані обставини підтверджуються копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень, постанов про накладення арешту, не заперечуються відповідачем.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-XIV) передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду.
Крім того, частиною шостою статті 59 зазначеного Закону було передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.
Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а постанови відповідача про накладення арешту в частині включення до постанов сум виконавчого збору та сум витрат на проведення виконавчих дій такими, що підлягають скасуванню.
Ураховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій не ґрунтуються на законі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.12.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28.12.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Скасувати постанови Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 15.10.2009 року ВП № 12768934 у частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 250,50 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 12,88 грн., та від 15.10.2009 року ВП № 12769360 у частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 218 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 12,88 грн.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 28 грудня 2009 року.
Суддя О.П.Островська