АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОІ ОБЛАСТІ

             Справа № 22 ц  - 2698/ 2009 р.                   Головуючий по першій  інстанції                                                            

                                                                                                             Хіль Л.М.                                                                          

                                                                                    Суддя - доповідач  Обідіна О.І.  

У Х В А Л А

І М Е Н Е  М        У К Р А Ї НИ

2009  року    жовтня    місяця    " 19"  дня                                   м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:                  Гасій Ю.В.                                                      

Суддів:                   Обідіної О.І., Карнауха П.М.                  

при  секретарі                       Киві А.М.                              

      розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу  за   апеляційною скаргою ОСОБА_2  та ОСОБА_3  на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від  29 липня 2009 року  по справі за позовом   ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4  в своїх інтересах та в  інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5 до   ОСОБА_6 , ОСОБА_7  в її інтересах  та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11 в її інтересах та в інтересах  неповнолітніх  ОСОБА_12 , ОСОБА_13   про визнання права користування житлом,  покладення зобов»зань  усунення перешкод в користуванні житлом та не чинити перешкоди в користуванні житлом,  вселення та за зустрічним позовом  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 та ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання  втратившими  право користування жилим приміщенням,

колегія  суддів  ,  заслухавши доповідь судді -  доповідача  Обідіної  О.І. ,

В С Т А Н О В И Л А:

    Рішенням Октябрського  районного суду м. Полтави  від  29  липня 2009 р.  позовні вимоги  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 та ОСОБА_11   задоволено.

Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3  втратившими право користування жилим приміщенням – АДРЕСА_1.

      В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4  в своїх інтересах та в  інтересах малолітньої  ОСОБА_5  відмовлено.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та  ОСОБА_3, посилаючись на   неналежне з»ясування  всіх обставин справи, невірну оцінку наданих ними доказів , неповноту  судового слідства, що на їх думку потягло невірне вирішення спору, просять  рішення суду першої інстанції скасувати, постановити по справі нове рішення про  задоволення їх позову та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог .

Апеляційна  скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції  вірно встановлено та не оспорюється сторонами, що   квартиронаймачем квартири  АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі  ЖЕД №9,   є ОСОБА_6

Спірна квартира  є трикімнатною,  відповідно має кімнати площею 10 кв.м.,  10.1 кв.м.  і 17, 3 кв.м.

Окрім квартиронаймача , в  квартирі   зареєстровані  донька  ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , а також їх діти ОСОБА_8 та ОСОБА_8 ( онуки  ОСОБА_6) ,   донька ОСОБА_11 та її діти  ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , донька ОСОБА_2 і її син ОСОБА_3

      Фактично в   квартирі постійно проживала  ОСОБА_7 разом з своїми дітьми та  ОСОБА_2 разом з  сином ОСОБА_3 , оскільки  квартиронаймач ОСОБА_14  спільно з чоловіком ОСОБА_15  та   сім"я ОСОБА_11 проживали в іншому місці.

Позивачі за первісним позовом проживали  в кімнаті  житловою площею 10 кв.м.

З   2005  р. в цій кімнаті почала проживати і  ОСОБА_16 , яка після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3  в листопаді 2005 р.  змінила  прізвище на «ОСОБА_7». Від шлюбу   вказані особи мають дитину ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4  спільно з дитиною  ОСОБА_5  в спірній квартирі не зареєстрована, на праві приватної власності їй належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_2, в якій вона зареєстрована разом з  дитиною .

В жовтні 2006 р.  сім»я ОСОБА_2 в складі сина ОСОБА_3 невістки ОСОБА_4 та малолітньої  онуки  виїхала  з  спірної квартири  в інше місце проживання, яке мали намір придбати для постійного проживання з метою поліпшення своїх житлових умов,  оскільки  площа кімнати  розміром 10 кв.м. для проживання сім»ї з чотирьох осіб  була замала.

Постановляючи рішення про  визнання   осіб втратившими право  користування жилим приміщенням, суд першої інстанції  виходив з положення ст. 71 ЖК України, встановивши, що  сім»я ОСОБА_2 в складі  ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із спірної  квартири виїхала  за власним  бажанням  в інше  житло на постійне місце проживання, внаслідок чого добровільно припинили зв»язок з квартирою та не проживали в ній без поважних причин більше шести місяців.

 З вказаним висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на  вірно встановлених обставинах справи та правильному застосуванню норм  матеріального права.

Так,  ст. 71  ЖК України передбачено, що  при тимчасовій  відсутності наймача або  членів  його сім»ї за ними  зберігається  жиле приміщення  протягом  шести місяців.

Якщо  наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем , а вразі спору

судом.

Як встановлено,  в жовтні  2006 позивачі за первісним позовом добровільно виїхали  з спірної квартири   на інше  місце проживання.

 Будь-яких доказів на підтвердження того, що їх відсутність у  вказаній квартирі носила тимчасовий  характер останні  суду не надали, натомість відповідачами  надано докази про  те, що  сім»я ОСОБА_5  виїхала з квартири  в інше  місце  для постійного проживання ( покази свідків,  довідки з  дитячої міської  клінічної лікарні,  акти  про не  проживання позивачів, засвідчені  підписом  начальника  ГЖЕД ).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про добровільне залишення позивачами свого житла у зв»язку з переїздом в інше постійне місце проживання  ґрунтується на  належних доказах,  яким дана вірна правова оцінка.

Відповідає зібраним по справі доказам і висновок про те, що  позивачі за первісним позовом  в спірній квартирі не проживали  без поважних причин більше шести  місяців.

Так, з»ясовуючи  причини відсутності  членів сім»ї  ОСОБА_5  в спірній квартирі  з жовтня 2006 р.  судом  встановлено, що   поважних причин  для не проживання в квартирі у них не було ,   їх  виїзд з квартири був зумовлений бажанням поліпшити свої житлові умови  внаслідок збільшення кількості членів сім»ї  і протягом шести  місяців ( з 16 жовтня 2006 р. до  липня 2007 р.)   жодні дії  позивачів не свідчили  про  наміри повернутись до  спірної квартири.

При цьому, місцевим судом правильно звернуто увагу на те,  що позивач ОСОБА_4  вселилась в 2005 р. до спірної квартири  з порушенням вимог ст. 65  ЖК України.  оскільки  нею не було дотримано  встановлений  законом  порядок вселення.

Позивачі ОСОБА_4 способом захисту свого права  визначили покладення на  відповідачів  обов»язку  усунути  перешкоди в користуванні житлом ,не чинити їх   при  користуванні квартирою та  вселенні  в останню, обгрунтовуючи позов неможливістю проживати в спірній  квартирі  внаслідок заміни відповідачем ОСОБА_7.  вхідних замків .

Вказаним обставинам суд першої інстанції  дав вірну  оцінку, обгрунтовано зазначивши, що позивачами не надано доказів на підтвердження  обставин  про  вчинення  відповідачами  перешкод   в користуванні  спірною квартирою  протягом  шести місяців    відсутності позивачів в спірній квартирі,  факт   заміни    внутрішньої частини  вхідного замка  мав місце в липні  2007 р., тобто коли вже минуло вісім місяців з моменту відсутності  членів сім»ї ОСОБА_7  в  спірному  житлі.

Твердження апелянтів про те, що  в квартирі  залишились їх речі і вони періодично користувались  житлом ,  тобто не втрачали  зв»язку з  квартирою  протягом шести місяців з моменту їх виїзду,   не підтверджується  доказами по справі та суперечить  обставинам,  на які посилались позивачі в своїй первісній позовній заяві як на підставу заявлених вимог.

Посилання  апелянтів на те,  що в ході розгляду справи ними  як позивачами були надані  належні докази про  їх наміри   вселитись в спірну квартиру в лютому 2007 р., тобто до сплину шестимісячного строку,   з посиланням  в якості  доказів на фотознімки  та автотранспортну квитанцію, не спростовує  висновки суду. Так,  з  наданих фотознімків  вбачається, що кімната , яку займали  позивачі є не вмебльованою, потребуючою ремонту, в ній відсутні будь - які   сліди проживання  мешканців квартири.

Оскільки  судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі вірно встановлених по справі обставин, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. 303, 308,  №15, 317  ЦПК України, колегія судів,

У Х В А Л И Л А  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3    відхилити, а  рішення Октябрського районного суду м. Полтави від  29 липня 2009 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців  шляхом подачі касаційної скарги.

С У Д Д І   :