АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-666/2009 р. Головуючий у І інстанції Корзаченко В.М. Категорія ст. 393 ч. 2 КК України. Доповідач Борисенко І.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого – судді Навозенко Л.С.
суддів – Борисенка І.П., Козака В.І.
з участю прокурора – Хомазюка О.В.
захисника-адвоката – ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2. на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2009 року.
Цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Русень Єдинецького району Республіки Молдова, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, який ніде не працює, не одружений, раніше судимий 30 червня 2009 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,
засуджений за ст. 393 ч. 2 КК України на 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець с. Острівець Уманського району Черкаської області, мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньою освітою, який ніде не працює, розлучений, раніше судимий:
- 27 квітня 2007 року Уманським міським судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
- 30 червня 2009 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна
засуджений за ст. 393 ч. 2 КК України на 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Київ, мешканець АДРЕСА_3 українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, який ніде не працює, не одружений, раніше судимий:
- 03 жовтня 2002 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
- 27 жовтня 2003 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 289, ст. ст. 69, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- 30 червня 2009 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та за ст. 393 ч. 2 КК України на 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Стягнуто в солідарному порядку на користь держави із засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 витрати Носівської ЦРЛ на лікування потерпілого ОСОБА_6
Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст.81 КПК України.
Як встановив суд, 26 травня 2009 року близько 15 години 50 хвилин, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, перебуваючи всі троє у попередньому ув’язненні та знаходячись у кімнаті тимчасового тримання приміщення Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області, розташованого по вул.. Центральній, 15, у місті Носівка Чернігівської області, за попередньою змовою між собою, з метою втечі з-під варти, скоїли раптовий напад на помічника оперативного чергового Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_6 під час чого застосували відносно останнього балончик зі сльозоточивим газом, завдавши йому тілесних ушкоджень у вигляді хімічного опіку кон’юнтиви і роговиці І-ІІ ступеня обох очей, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, тобто скоїли насильство способом, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, після чого самовільно відкрито залишили місце перебування ними під вартою – кімнату для тимчасового тримання Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області.
26 травня 2009 року близько 15 години 50 хвилин у приміщенні Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області, ОСОБА_2, під час нападу на помічника чергового ОСОБА_6 з метою втечі з-під варти підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, повторно, відкрито викрав мобільний телефон марки НОКІА-1600, вартістю 789 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із вироком суду, засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, у якій просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, стверджує, що недоцільно говорити про втечу з-під варти за попередньою змовою групою осіб, бо все трапилось раптово, а тому попередньої змови з іншими засудженими про втечу не було. Вказує, що мобільний телефон не брав, що можуть підтвердити свідки.
Іншими учасниками судового розгляду справи, апеляції на вирок суду не подавались.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_1, які просили апеляцію задовольнити з вказаних в ній підстав; думку прокурора про залишення вироку суду без зміни; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Засуджений ОСОБА_2 свою вину у інкримінованих йому злочинах у суді першої інстанції не визнав та показав, що 26 травня 2009 року, близько 15год.50хв. він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували у попередньому ув’язненні та знаходились у кімнаті тимчасового тримання в приміщенні Носівського РВ УМВС Чернігівської області. В той час, коли помічник чергового по райвідділу міліції заводив ОСОБА_5 до кімнати тимчасового тримання, то останній помітив вільний доступ до виходу з приміщення райвідділу, відкрив двері і побіг на вулицю, а за ним побіг і ОСОБА_4. Він також намагався побігти за своїми товаришами, але його затримав помічник чергового. Попередньої змови про втечу у них не було, все вийшло якось випадково. Коли його заводили до кімнати тимчасового тримання, то він бачив на підлозі мобільний телефон, який в послідуючому працівник міліції Михайлець кинув до кімнати. Мобільний телефон він забрав собі та сховав у кишеню куртки, а сім картку та чохол до телефону сховав у камері. Через три дні мобільний телефон у нього вилучили працівники міліції під час обшуку в приміщенні ізолятора тимчасового тримання Ніжинського міськрайвідділу міліції. В його присутності ніхто з його товаришів, ні він сам не застосовували слізогінний газ до помічника чергового міліції.
Не дивлячись на невизнання засудженим ОСОБА_2 вини, його вина у вчиненні вказаних злочинів повністю підтверджується зібраними по справі та перевіреними судом доказами.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у втечі з-під варти, за попередньою змовою групою осіб, які перебувають у попередньому ув’язненні, способом небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, поєднаного із застосуванням насильства та у відкритому викраденні чужого майна, вчиненого повторно підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, з показів засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вбачається, що дійсно вони у двох разом втекли з кімнати тимчасового тримання, а ОСОБА_6 був затриманий при втечі. Вказують про те, що попередньої змови між ними не було. Заперечують проти застосування ними сльозогінного газу до помічника чергового та викрадення мобільного телефону (а.с. 118-119, 148 т.1; 79-80 т.2).
З показань потерпілого ОСОБА_6 видно, що він стверджував, що в той час коли він заводив до кімнати затриманих ОСОБА_5, то з вказаної кімнати, в якій знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_2 йому пирснули з газового балончика в обличчя і відштовхнули. Хто пирснув йому в обличчя газом він не бачив. Він встиг затримати лише одного ОСОБА_2, який намагався вибігти з приміщення райвідділу. Зникнення телефону він помітив пізніше. З приводу потрапляння сльозогінного газу в обличчя він звертався у лікарню. Вказував про те, що він чув, але не бачив, оскільки сльозогінний газ попав у очі, як хтось із засуджених руками нишпорив по його паску на якому знаходилась табельна вогнепальна зброя та мобільний телефон, який в послідуючому і пропав (а.с. 32-35,37,60 т.1; 80 т.2).
Також покази потерпілого ОСОБА_6 підтверджуються висновком судово-медичного експерта про наявність у нього легких тілесних ушкоджень у вигляді хімічного опіку кон’юктиви і рогівки 1-2 ступеня обох очей. Дані ушкодження могли виникнути при бризканні речовини з балончику (а.с. 154-156 т.1).
Такі показання узгоджуються з показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що почувши незрозумілий стукіт на першому поверсі райвідділу, побачили, як двоє осіб вибігли з приміщення райвідділу, а за ними намагався вибігти третій чоловік, якого тримав помічник чергового ОСОБА_6. Вони допомогли ОСОБА_6 затримати ОСОБА_2 та помісити його в кімнату для затриманих. В приміщенні райвідділу відчувався сильний запах сльозогінного газу, а тому важко було дихати. В той час на підлозі вони не бачили мобільного телефону (а.с. 81-82 т.2).
З показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що огляду камер ізолятора тимчасового тримання Ніжинського МРВ в камері у якій утримувався ОСОБА_10 був виявлений та вилучений мобільний телефон. В послідуючому від ОСОБА_2 йому стало відомо, що мобільний телефон він знайшов на підлозі Носівського РВ УМВС під час втечі з під-варти (а.с. 81 т.2).
Свідок ОСОБА_11 показала, що 26 трапвня 2009 року вона була оперативним черговим по Носівському РВ УМВС, а ОСОБА_6 був помічником. В той час коли Шелест юк виводив затриманих до туалету вона почула якийсь стукіт, а потім побачила, що ОСОБА_6 тримав ОСОБА_2, який намагався втекти з приміщення райвідділу, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втікли з під-варти. В приміщенні відчувався сильний запах сльозогінного газу, що ускладнювало дихання (а.с.820.
З протоколу вилучення вбачається, що у засудженого ОСОБА_2 був вилучений мобільний телефон, який він викрав у потерпілого (а.с.59 т.1).
За таких обставин, дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковано за ст.ст. 393 ч. 2, 186 ч. 2 КК України, як втеча з-під варти, за попередньою змовою групою осіб, які перебувають у попередньому ув’язненні, способом небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, поєднаного із застосуванням насильства та відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.
При обранні строку і виду покарання, суд в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи; відсутність обставин, які пом’якшують покарання та обставини, які обтяжують покарання і призначив ОСОБА_2 мінімальне покарання передбачене санкціями даних статей, яке є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для застосування ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.
За таких підстав, доводи викладені в апеляції стосовно відсутності попередньої змови групою осіб на втечу та відсутність самої втечі з-під варти не знайшли свого підтвердження, оскільки засуджений ОСОБА_2 був затриманий помічником оперативного чергового по райвідділу міліції потерпілим ОСОБА_6 безпосередньо під час втечі вже при виході із приміщення, що свідчить про наявність прямого умислу у засудженого, а засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на той час вже покинули приміщення райвідділу. Доводи про відсутність відкритого викрадення мобільного телефону у потерпілого також не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, судова колегія –
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без змін.
судді:
Борисенко І.П. Навозенко Л.С. Козак В.І.