Справа  № 11– 658/2009                                               Головуючий у 1 інстанції: Корзюк Т.П.  

Категорія: ст.286 ч.2  КК України                               Доповідач: Борисенко І.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17грудня 2009 року      Колегія суддів судової палати у кримінальних справах  апеляційного суду Чернігівської області в складі :

головуючого – судді   Козака В.І.

суддів -                         Борисенка І.П., Карнауха А.С.

з участю прокурора -  Хомазюка О.В.

засудженого  -             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:    

Цим  вироком :                  

                                                  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Нехаївка Коропського району Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючий механізатором філії „Коропський райавтодор”, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти вказані органи про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 486 грн. 78 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення автотехнічної експертизи.

Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 18 червня 2009 року, близько 16 години 00 хвилин, в порушення вимог п.п. 10.1, 10.9, 13.1, 13.4, 31.4, 31.4.3 „а”, 31.4.7 „а” Правил дорожнього руху України, по вул. Дружба в смт. Короп керував автогрейдером ДЗ-143 881739, що належить філії „Коропський райавтодор” за наявності технічних несправностей і невідповідностей таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів, що не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу, відсутність передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; підчас руху транспортним засобом заднім ходом створив небезпеку і перешкоду іншим учасникам руху і не звернувся для забезпечення безпеки руху за допомогою інших осіб; недотримався безпечного бокового інтервалу; не дав дорогу перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху та не створить небезпеки для дорожнього руху, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода з велосипедом ОСОБА_2, який під час обходження автогрейдера підсковзнувся та потрапив під ліве переднє колесо автогрейдера. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, у вигляді поєднаної травми грудної клітини, що супроводжується переломом 9 ребра справа та закритою травмою живота, що супроводжується розривами правої долі печінки та внутрішньою кровотечею, садни в ділянці правого стегна та колінного суглобу, ускладнених травматичним шоком III ступеня, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 228 від 17.07.2009 року в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

    Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій просить вирок суду скасувати і постановити новий, яким виправдати його у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Посилається на невідповідність висновків суду про його винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину фактичним обставинам справи, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху, в той час, як пішохід ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, сам підсковзнувся і впав під автогрейдер, чим порушив вимоги Правил. Також зазначає, що суд першої інстанції у вироку невірно вказав про визнання ним своєї вини. Крім того, звертає увагу на те, що суд призначив йому покарання без врахування його особи, а саме те, що він має на утриманні вагітну дружину та малолітню дитину, його робота пов’язана з керуванням транспортного засобу, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами позбавить його сім’ю засобу для існування.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та просив не позбавляти його прав керування транспортним засобами, оскільки на його утриманні знаходяться дружина та двоє малолітніх дітей; міркування прокурора про залишення вироку без змін; перевіривши матеріали справи в повному обсязі і обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

Засуджений свою вину у скоєному злочині, як під час досудового, так і судового слідства визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та розповів про обставини скоєння інкримінованого йому діяння. Показав, що 18 червня 2009 року близько 16 години по закінченню роботи по плануванню доріг в смт. Короп, Чернігівської області, по вул. Дружба, він на малій швидкості рухався заднім ходом автогрейдером, дивившись в заднє скло. Побачивши велосипедиста, він зменшив швидкість, але напряму руху не змінив. Велосипедист рухався, тримаючи велосипед в руках з лівої сторони. Коли пішохід з велосипедом зрівнявся з автогрейдером, він зупинив транспортний засіб, а потім не впевнившись остаточно, що пішохід перебував на небезпечній відстані від транспортного засобу, продовжив рух і в цей час почув крик чоловіка та миттєво загальмував. Вийшовши з кабіни автогрейдера, він побачив пішохода під переднім колесом автогрейдера. Витягнув чоловіка з-під автогрейдера до дерев’яної огорожі і невідкладно викликав швидку допомогу та працівників міліції (а.с. 116, 142).

Крім визнання своєї вини самим засудженим ОСОБА_1, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України повністю підтверджується зібраними по справі та перевіреними судом доказами.

З показів потерпілого ОСОБА_2 (а.с.52, 142) вбачається, що 18 червня 2009 року, близько 16 години ведучи велосипед в руках він рухався назустріч автогрейдеру, який рухався заднім ходом по вул. Слобідська в смт. Короп. В обідню пору він випив невелику кількість спиртного. Проходячи повз автогрейдер, він підсковзнувся на траві та впав під колесо транспортного засобу.

З висновку судово-медичної експертизи № 228 від 17.07.09 р. вбачається, що у потерпілого ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди мались тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких і вони могли утворитися при наїзді колесом автогрейдера за обставин вказаних у матеріалах справи (а.с. 62-63).  

З висновку авто-технічної експертизи (а.с. 80-84) від 07.08.2009 року вбачається, що засуджений ОСОБА_1 вимоги Правил дорожнього руху України і мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2        

Дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковано за ст. 286 ч. 2 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

     При обранні строку і виду покарання, суд в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують покарання, а саме: щире каяття, позитивну характеристику, наявність на утриманні неповнолітньої дитини і призначив ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, як до основної, так і додаткової міри покарання, що є неприпустимим, яке є необхідне та достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

В той же час, суд не врахував поведінку потерпілого, який на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп’яніння, а тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 достатньо призначити основне покарання без призначення додаткового – позбавлення права керувати транспортними засобами.      

       Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.п. 9, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” із змінами і доповненнями вбачається, що відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається. Позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом як додаткове покарання незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в прядку адміністративного стягнення. Однак суд не вправі призначити це покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами.  

    В той же час, колегія суддів приходить до висновку, що як орган досудового слідства, так і суд першої інстанції при розгляді справи по суті зайве вмінили у вину ОСОБА_1 порушення таких пунктів: 13.4, 31.4, 31.4.3, 31.4.7 вимог Правил дорожнього руху України, оскільки ці порушення вимог Правил не є у прямому причинному зв’язку із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

    Твердження апелянта про неправильність написання його показів у вироку суду не знайшли свого підтвердження, оскільки протокол судового засідання писався з його слів, а зауважень та заперечень на протокол останній не подавав.

    За таких підстав, апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду – зміні.

     Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, по справі не встановлено.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

 Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, а вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1  – змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду про призначення засудженому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на порушення ОСОБА_1 пунктів 13.4, 31.4, 31.4.3, 31.4.7 вимог Правил дорожнього руху України.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

судді:

Борисенко І.П.                            Козак В.І.                                Карнаух А.С.