Справа № 11-654/2009 р. Головуючий у І інстанції: Гнип О.І. Категорія: ст. 127 ч. 1 КК України Доповідач: Борисенко І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Щербакова О.С.
суддів - Борисенка І.П., Салая Г.А.
прокурора - Артеменка О.С.
засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2009 року.
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, уродженець с. Чайкіне Новгород-Сіверського району Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, не працюючий, раніше судимий:
1) 18 грудня 1995 року Шосткинським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 141 КК України (1960 року) до 3 років 6 місяців покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого з кримінально-виконавчої установи 08 грудня 1998 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання у виді позбавлення волі 2 місяці 18 днів;
2. 21 жовтня 1999 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 140, ст. 45 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з умовним незастосуванням покарання з іспитовим строком на 2 роки, штраф 680 гривень;
3. 20 січня 2000 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 42, ч.1 ст. 43 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна засудженого;
4. 16 травня 2000 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ч.1 ст. 42, ч. 3 ст. 42 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна засудженого;
5. 14 липня 2000 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 42, ч. 3 ст. 42 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна засудженого;
6. 10 листопада 2000 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 42 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна засудженого, за постановою Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2005 року на підставі ст. 5 КК України 2001 року, п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України постановлено вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2000 року у частині засудження за ч. 3 ст. 81 КК України (19960 року) скасувати за відсутністю у діянні складу злочину у зв’язку з декриміналізацією та постановлено звільнити засудженого з кримінально-виконавчої установи як такого, що відбув призначене покарання, звільненого з кримінально-виконавчої установи за вказаною постановою суду 18 листопада 2005 року;
7. 09 лютого 2006 року Семенівським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 129, ст. 75, 76 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
- засуджений за ч. 1 ст. 127 КК України до 3 років позбавлення волі,
- за ч. 1 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 3 роки.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, ОСОБА_1 з 2005 року проживав однією сім’єю з ОСОБА_2 та її малолітніми дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. народження. Протягом сімейного життя ОСОБА_1 знущався над малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме з метою покарання за незначні провини завдавав їм фізичного болю шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій. Так, 22 лютого 2009 року близько 22 години ОСОБА_1 за місцем тимчасового проживання по АДРЕСА_1 з метою покарати малолітнього ОСОБА_3 за невчасне повернення додому, наказав малолітній ОСОБА_4 піти на подвір’я та виламати дубець. Коли ОСОБА_4 відмовилася йти за дубцем, тобто вчинити дії, що суперечать її волі, ОСОБА_1 з метою покарання ОСОБА_4 завдав їй одного удару долонею по обличчю, від чого остання ударилась головою о дерев’яну тумбочку. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 була вимушена принести з подвір’я дубець. Таким чином потерпілій ОСОБА_4, ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в скронево-тім’яній ділянці голови праворуч та синця в ділянці акулової дуги праворуч, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Взявши дубець, близько 22год. 30хв. цього ж дня, ОСОБА_1 з вищезазначеною метою умисно завдав ОСОБА_3 декількох ударів руками та ногами по тулубу та обличчю, одного удару дерев’яною палицею по плечу. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 у ОСОБА_3 утворилися тілесні ушкодження у вигляді численних дрібних саден в ділянці шиї, плеч, тулубу, гематоми в ділянці лівої лопатки (одна) і по ходу хребта (чотири), які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій просить вирок суду скасувати у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 127 ч. 1 КК України, а справу направити на додаткове розслідування. Свої вимоги аргументує тим, що суд першої інстанції дав невірну оцінку зібраним по справі доказам та зробив помилковий висновок. Вказує, що в основу вироку були покладені неправдиві покази свідків, які не відповідають дійсності, а саме покази основного свідка ОСОБА_2, яка зізналася в судовому засіданні, що вона давала неправдиві покази під тиском працівників міліції. Наголошує, що судом не був врахований його сімейний стан, наявність на утриманні малолітніх дітей та те, що він працює.
Заслухавши доповідача; засудженого ОСОБА_1 про задоволення його апеляції з вказаних в ній підстав; думку прокурора про залишення вироку суду без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів, є обґрунтованим.
В своїх показах засуджений пояснив, що свою вину у вчиненні кримінально-караного діяння, а саме: спричиненні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 дубцем з метою виховання, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 125 КК України визнає повністю та щиро кається. Мети катування дітей у нього не було. Спричинення тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_4 та катування стосовно малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 він не визнав.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про його непричетність у скоєнні злочину передбаченого ст. 127 ч. 1 КК України, є безпідставними та спростовується дослідженими судом доказами.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що з 2005 року вона проживала разом з матір’ю ОСОБА_2 та вітчимом ОСОБА_1 і трьома малолітніми братами. ОСОБА_1 часто бив її та її малолітнього брата ОСОБА_3. Якось мама привела малолітнього брата з вулиці Замістя м. Семенівка, а вона в цей час спала. Її розбудив ОСОБА_1 та наказав йти на подвір’я за палкою. Вона спочатку не хотіла йти, тому що знала, що засуджений бути бити ОСОБА_3. Після цього ОСОБА_1 вдарив її декілька раз долонею по обличчю, потім штовхнув її і вона вдарилася головою об тумбочку. Згодом вона пішла на подвір’я і виламала з кущів дубець, який віддала ОСОБА_1 Останній бив дубцем брата ОСОБА_3 по спині та по плечах. Після декількох ударів дубець зламався і ОСОБА_1 вдарив декілька разів брата ногами. Потім ОСОБА_1 завів ОСОБА_3 до спальні. У спальні ОСОБА_1 взяв дерев’яну палицю з ручкою, яку використовують старі бабусі, і вдарив цією палкою ОСОБА_3 по плечу. Від удару палиця зламалась. Після цього ОСОБА_1 вдарив це раз брата зламаним кінцем по спині. Згодом її мати ОСОБА_2 забрала у ОСОБА_1 палку. Після того як її вдарив вітчим ОСОБА_1, у неї боліла щока з правої сторони та голова на потилиці. ОСОБА_1 вона дуже боїться.
Аналогічні покази дав і малолітній потерпілий ОСОБА_3.
Крім показань малолітніх потерпілих, вина підсудного ОСОБА_1 також доведена іншими доказами по справі.
Так, свідок ОСОБА_2, як у ході досудового слідства, так і в суді першої інстанції (а.с 16-18, 76-78, 199) показала, що з засудженим ОСОБА_1 вона перебуває у цивільному шлюбі, хоча її шлюб з чоловіком не розірвано. У неї на утриманні четверо неповнолітніх дітей. Діти ОСОБА_5, 2007р.народження та ОСОБА_5 2008р.народження це її спільні діти з засудженим ОСОБА_1. Засуджений міг інколи побити дітей нізащо. 22 лютого 2009 року коли вона привела додому сина ОСОБА_6, то засуджений в її присутності відразу декілька разів ударів долонею по обличчю, а потім ногами. Через деякий час вона почула крики сина і коли зайшла в кімнату, то побачила в руках засудженого зламану дерев’яну палицю, а син скаржився на біль в плечі і вона зрозуміла, що ОСОБА_1 знову побив сина.
Вина засудженого ОСОБА_1 також підтверджується даними висновку експерта № 25 Новгород-Сіверського відділення СМЕ, згідно якого: у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в скронево-тімяній ділянці голови справа та синець в ділянці скулової дуги справа. Дані тілесні ушкодження спричинені дією твердих тупих предметів по механізму удару і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді гематоми в області скулової дуги могли виникнути від удару долонею руки. Тілесне ушкодження на голові могло виникнути від удару о дерев’яну тумбочку з прискоренням (а.с. 68-69)
Згідно висновку експерта № 26 у неповнолітнього ОСОБА_3, виявлені наступні тілесні ушкодження у вигляді числених дрібних саден в ділянці шиї, плеч, тулубу, гематоми в ділянці лівої лопатки (одна) і по ходу хребта (чотири). Дані тілесні ушкодження спричинені дією твердих тупих предметів по механізму удару і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження могли виникнути в результаті ударів руками та ногами, а також від ударів різкою. Тілесне ушкодження у вигляді садна на плечі могло виникнути від удару дерев’яною палкою діаметром 22 мм (а.с. 73-74).
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про скоєння засудженим ОСОБА_1 злочинів, передбачених ст. 125 ч. 1, ст. 127 ч. 1 КК України. А тому, твердження засудженого про його непричетність до катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю і моральних страждань шляхом нанесення побоїв та насильницьких дій з метою покарати потерпілих за дії, у скоєнні яких вони підозрювалися колегія суддів розцінює, як позицію захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення зазначеного діяння.
Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що показання на досудовому слідстві він давав внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства. У справі є постанова слідчого прокуратури від 12 червня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за скаргою засудженого за п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину. Крім того, засуджений ОСОБА_1 дану постанову отримав та не оскаржував.
При обранні строку і виду покарання, суд в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставину справи, що пом’якшує покарання, а саме: каяття у вчиненні інкримінованого діяння, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 125 КК України і призначив ОСОБА_1 покарання необхідне та достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, по справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без змін.
судді:
Борисенко І.П. Салай Г.А. Щербаков О.С.