КОПІЯ Справа № 1-70/09
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2009 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Сидоренка Ю.В.,
при секретарі – Кійченко Т.Г.
з участю прокурора Балакшія В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не одруженого, утриманців не маючого, згідно ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 185 ч.2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В кінці жовтня 2008 року, ОСОБА_1, вирішив заволодіти грошовими коштами ОСОБА_2 в сумі 4000 грн. З метою реалізації свого злочинного умислу, в один з днів на початку листопада 2008 року він прибув до домогосподарства потерпілої ОСОБА_2, що розташоване в м.Миргороді по вул. Береговій, 36/2. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_1, діючи умисно, зловживаючи довірою ОСОБА_2, запевнив її у необхідності передачі йому грошових коштів в сумі 4000 грн. для організації її поховання в послідуючому. Потерпіла передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000 грн., решту грошей пообіцяла дати через декілька днів. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння грошовими коштами потерпілої шляхом зловживання її довірою, ОСОБА_1 через декілька днів прибув до домогосподарства ОСОБА_2, де, діючи умисно, шляхом зловживання довірою заволодів її грошима в сумі 2000 грн. Після чого з місця скоєння злочину зник, грошима розпорядився на власний розсуд, використавши їх на свої потреби, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 4000 грн.
Повторно, 9 грудня 2008 року близько 15 години, ОСОБА_1, з метою скоїти крадіжку грошей, прибув до домогосподарства ОСОБА_2, розташованого в м.Миргороді по вул. Береговій, 36/2. Тут, законно перебуваючи в будинку, користуючись тим, що потерпіла вийшла з кімнати і за ним ніхто не спостерігає, тобто діючи таємно, ОСОБА_1 з тумбочки трюмо викрав гроші в сумі 4650 грн. Після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.
Підсудний ОСОБА_1В свою вину у скоєному визнав частково, пояснив, що на початку осені 2008 року він познайомився з ОСОБА_2 та вони домовились про те, що він буде її доглядати, а вона складе на його користь заповіт на свій будинок. Заповіт був оформлений у нотаріуса, після чого потерпіла неодноразово давала йому гроші на бензин, а він привозив їй продукти харчування. На початку листопада 2008 року ОСОБА_2 дала йому 2000 грн., щоб він поклав їх на рахунок в банк для отримання відсотків. Він гроші взяв, але на рахунок їх не поклав, а витратив на власні потреби. Через декілька днів ОСОБА_2 знову дала йому 2000 грн. для того щоб він поклав їх на рахунок у банк, але ці гроші він також використав на власний розсуд. Потерпілій про це не казав. Пізніше, 9 грудня 2009 року, він, перебуваючи в будинку ОСОБА_2, викрав з тумбочки трюмо 4650 грн., які використав на власний розсуд, а саме пропив і проїв. На тій підставі, що гроші потерпіла йому давала сама, не визнав свою вину в скоєнні шахрайства. Заявлений потерпілою цивільний позов визнав частково, тільки в частині майнової шкоди, проти відшкодування потерпілій моральної шкоди заперечував.
Крім часткового визнання своєї вини підсудним його вина в інкримінованих діяннях підтверджується:
- оголошеними у судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_2, згідно яких вона влітку познайомилась з ОСОБА_1, який проживав на квартирі у її знайомої. В ході розмови він запропонував, щоб він її доглядав, а вона склала на його ім’я заповіт на свій будинок. У вересні 2008 році вона у нотаріуса склала заповіт. У жовтні 2008 року, коли ОСОБА_1 привіз пам’ятник, який вона заздалегідь заказала на випадок смерті, та повідомив, що йому потрібні гроші на її поховання. Вона відповіла, що гроші в неї є, на що ОСОБА_1 сказав, щоб вона їх йому дала, а він покладе їх у банк на своє ім’я, щоб використати на її поховання. Вона дала йому 2000 грн., він поїхав та повернувшись хвилин через 40 повідомив, що поклав гроші у «Приватбанк», при цьому показав картку та реєстр. Через декілька днів ОСОБА_1 знову приїхав до неї та взяв ще 2000 грн., про які також потім сказав, що поклав у банк. Через декілька днів ОСОБА_1 позичав у неї 100 грн. і побачив, де вона ховає гроші. На початку грудня 2008 року він приїхав до неї разом з хлопцем на ім’я ОСОБА_3 та попросив приготувати чаю. Вона вийшла в інше приміщення, а коли хвилин через двадцять повернулася з чаєм хлопці відмовились його пити та зразу пішли з приміщення. Це їй здалося підозрілим, вона відчинила тумбочку трюмо, де вона зберігала гроші, і виявила відсутність гаманця, в якому було 4650 грн., які вона складала з пенсії. Про даний факт вона повідомила соціального працівника ОСОБА_4, яка сказала, що знайде ОСОБА_1. Через деякий час він приїхав, просив нікому не повідомляти про крадіжку та обіцяв повернути гроші, але до цього часу не повернув;
- показаннями свідка ОСОБА_3М, який показав, що на початку грудня 2008 року ОСОБА_1 попросив його поїхати на скутері провідати бабусю в м.Миргороді, по вул.Береговій, 36/2. Коли приїхали, вона запросила їх до хати, запропонувала випити чаю і вийшла на кухню. В цей час ОСОБА_1 взяв щось з тумбочки і вийшов за нею. Після чого він вийшов на двір, а ОСОБА_1 ще спілкувався з бабусею, потім вони поїхали;
- показаннями свідка ОСОБА_4, яка показала, що вона обслуговує потерпілу ОСОБА_2 як соціальний працівник. Вдома у потерпілої вона бачила підсудного ОСОБА_1 На початку грудня 2008 року ОСОБА_2 їй повідомила, що у неї був ОСОБА_1 ще з одним хлопцем, попросили чаю, вона пішла на кухню щоб його заварити, а коли повернулася вони сказали що не хочуть пити чай і пішли. Пізніше вона перевірила місце, де зберігала гроші, але їх там не виявилося. Потім приїхав ОСОБА_1 і сказав що він взяв гроші, обіцяв повернути, але не повернув;
- показаннями свідка ОСОБА_5, яка показала, що коли ОСОБА_1 здвйснював догляд за ОСОБА_2, та давала йому гроші в сумі 1000 грн. на пам’ятник у вересні 2008 року, а потім, коли він попросив гроші на її поховання, дала 2000 грн. щоб він поклав на рахунок у банк. Гроші давала при ній. Вони поїхали в «Приватбанк», але гроші не поклали, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2, що поклав гроші на рахунок і сказав номер своєї картки. Вона ще раз дала йому 2000 грн., які він так само не поклав у банк, а витратив на свої потреби. На які саме їй невідомо;
- явками з повинною ОСОБА_1 від 28.12.2008р. та 14.01.2009р., в яких він власноручно написав про обставини вчинення злочинів (а.с.14, 30);
- протоколом огляду домоволодіння ОСОБА_2, від 29.12.2008р., в якому зафіксовано місце вчинення злочину та виявлено у місці, де зберігались гроші, відрізок паперу з зазначенням суми 4650 грн. (а.с.9-13);
- протоколом огляду від 28.12.2008р. згідно яких оглянуті гаманець та частина грошей, викрадена підсудним у ОСОБА_2 (а.с.5-7).
Вказані докази спростовують твердження підсудного про те, що він не мав наміру заволодіти грошима потерпілої шляхом шахрайства, оскільки за показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_5 та самого підсудного під час досудового слідства саме ОСОБА_1 повідомив потерпілій, що потрібні гроші на її поховання та просив передати їх йому заздалегідь з метою привласення.
Таким чином, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведеною повністю.Оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності та проаналізувавши їх, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), та ч.2 ст. 185 КК України, як крадіжку, вчинену повторно.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, суд не вбачає.
Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд визнає те, що він з’явився із зізнанням, розкаявся у вчиненому.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, характер діянь винного, який діяв умисно, відомості про його особу, що характеризується посередньо, та обставини, що пом’якшують покарання.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним призначення цьому підсудному міри покарання у вигляді короткочасного тримання в умовах ізоляції, що сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та, на думку суду, буде необхідним і достатнім засобом впливу для запобігання вчинення ним нових злочинів.
З метою забезпечення виконання вироку суду, враховуючи особу підсудного, міру запобіжного заходу ОСОБА_1 необхідно змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою.
Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудного 9050 грн. майнової шкоди та 10000 моральної шкоди, який вона підтримала в повному обсязі.
Суд вважає, що позовні вимоги потерпілої підлягають до часткового задоволення: в частині відшкодування майнової шкоди, завданої злочинами – в сумі 8400 грн., з урахуванням того, що частина викрадених коштів вилучена у підсудного, в частині відшкодування моральної шкоди – в сумі 3000 грн. Задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що потерпілій дійсно були завдані страждання від незаконного заволодіння її майном. Вирішуючи питання про визначення розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд приймає до уваги характер і тривалість страждань потерпілої ОСОБА_2 її похилий вік та вимоги розумності і справедливості.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.1, 185 ч.2 КК України і призначити йому покарання:
- по ст. 190 ч.1 КК України – 240 (двісті сорок) годин громадських робіт;
- по ст.185 ч.2 КК України – 4 (чотири) місяці арешту.
За сукупністю злочинів, у відповідності із ч.1 ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – 4 (чотири) місяці арешту.
Міру запобіжного заходу у відношенні засудженого до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту негайно із зали суду. Строк відбуття покарання рахувати з дня взяття засудженого під варту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8400 грн. у відшкодування майнової шкоди та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Речові докази по справі:
- гроші в сумі 250 (двісті п’ятдесят) гривень, що знаходяться на депозитному рахунку Миргородського МВ ГУМВС України в Полтавській області (а.с.34) - передати потерпілій ОСОБА_2;
- жіночий гаманець, ланцюжок з сірого металу та хрестик з сірого металу, що знаходиться на зберіганні у Миргородському МВ ГУМВС України в Полтавській області (а.с. 32, 33) – знищити, як такі, що не мають ніякої цінності;
- банківські квитанції та відрізок паперу з написом (а.с.35) – зберігати у матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення через Миргородський міськрайонний суд.
Суддя: (підпис)
Вірно: Суддя Миргородського
міськрайонного суду ОСОБА_6