Копія. Справа № 2-1019/09

Провадження № -

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2009 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Куліченко М.В.

при секретарі Мишко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Коростень цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання прав власності на 1/2 частину будинку,-суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача в якому зазначила, що 1991 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 Сторони за час спільного проживання придбали майно: в вигляді житлового будинку в м. Коростень по 1-му Шатрищанському пров.12-а. Сімейні стосунки між ними припинено, в 2001 році шлюб розірвано, угоди про розподіл спільного майна не досягнуто, тому позивачка, вважаючи вказане майно спільним, та таким,що їй,як подружжю належить його 1/2 частка, просила виділити їй:1/2 ідеальну частку цього майна без виділу в натурі, визнавши за нею право власності на цю частку. Решту 1/2 частку цього майна лишити відповідачу.

9

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав, зазначених у позові та доповнила, просила визнати зазначене майно спільною власністю подружжя, розділити вказане майно між нею і відповідачем та виділити їй: 1/2 ідеальну частку цього майна без виділу в натурі, визнавши за нею право власності на цю частку.

Відповідач проти позову заперечив і пояснив,що не заперечує факту спільного

придбання та володіння ним і позивачем даного майна, але вважає, що позивачка пропустила строк позовної давності по цій вимозі.

Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності з матеріалами справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.2.1991 року сторони уклали шлюб, від якого мають неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 (л.с. 10,11) Шлюб між ними

розірвано 25.7.2001 року (л.с. 5)

Сторонами під час перебування в шлюбі було придбано майно у вигляді житлового будинку № 12-а по по 1-му Шатрищанському пров. в м. Коростень, зареєстрованого на ім”я відповідача (л.с. 6,7), цю обставину відповідач не заперечив. Вказане майно є в наявності у сторін, оскільки це встановлено об’єктивно і доводиться наявними матеріалами справи, сторони вартість цього майна не оспорюють.

Згідно ст.ст.22 - 28 КпШС України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин - майно, придбане подружжям за час спільного проживання є

спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівне право володіння і

користування ним.

В разі поділу майна, яке є спільною власністю подружжя, їх частки

визначаються рівними Суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачки

виходячи з вимог її позову, та розділити майно за її пропозицією. Судом

встановленого спірне майно набуте під час перебування сторін в зареєстрованому

шлюбі і є їх спільною сумісною власністю. Такий розподіл спільного майна

можливий і доцільний , тому, що сторони припинили шлюбні стосунки , кожна

з сімей є окремою , кожна з сторін має отримати рівну кількість майна.

Що стосується заперечень відповідачем позову з причин пропуску

позивачкою строку позовної давності, то суд не погоджується з такими доводами,

бо строк позовної давності, згідно закону ,що діяв на час виникнення даних

правовідносин, дійсно встановлено в три роки. Цей строк має визначатись з І

моменту, коли особа дізналась про порушення свого права. Сторони дійсно

розірвали шлюб в 2001 році, але залишались проживати в спірному будинку, І

користувались ним, ставились до цього майна, як власники. Позивачка, пояснила,

що маючи неповнолітню дитину, що лишилась з нею після розірвання шлюбу,

потребуючи певної допомоги, дійсно деякий час перебувала в своїх батьків, там

дитина відвідувала школу, однак за спірним будинком вона доглядала,

користувалась майном. Відповідач періодично виїздив на заробітки за межі

Коростеня, але теж користувався цим будинком і спору між ними, з приводу

користування будинком не виникало. Лише, після того, як відповідач подарував

частину цього будинку іншій особі, про що позивачка випадково дізналась, вона

звернулась до суду для захисту її порушеного права власності. Рішенням суду (л.с.

12) вказану угоду дарування частки будинку, визнано недійсною, сторони

повернено в початковий стан . Право власності на спірний будинок вцілому за

відповідачем зареєстровано 2008 року (л.с. ), тому суд визнає, що строк

позовної давності позивачкою, по даному спору не порушено. Що стосується

доводів відповідача про те,що позивачка тривалий не користувалась будинком, а

тому, не має права вимагати його поділу, не спростовує висновків суду, бо така

обставина, навіть за умови, що позивачка її визнає, не позбавляє позивачку прав

власника цього майна. На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов

обгрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 213-218 ЦПК України, ст.ст.22 - 28 КпШС України (1970р), ст. 76 ЦК України (в редакції 1964 р) суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вигляді житлового будинку № 12-а по по 1-му Шатрищанському пров. в м. Коростень, з відповідними господарськими прибудовами.

Виділити ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку № 12- а по по 1-му Шатрищанському пров. в м. Коростень, з відповідними господарськими прибудовами , визнати за нею право власності на цю частку майна.

Виділити ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку № 12-а по по 1-му Шатрищанському пров. в м. Коростень, з відповідними господарськими прибудовами, визнати за ним право власності на цю частку майна.

з

Позивачку від сплати судового збору звільнити на підставі ст.4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Стягнути з відповідача на користь держави-51 грн. судового збору.

На вказане рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду, на протязі 20 днів, після подачі заяви про оскарження, що подається протягом 10 днів, після його проголошення.

Суддя: