Справа № 22ц - 10046\2007                              

Головуючий в 1 інстанції Прасолов В.М.

Категорія №40 (1)                                             

Доповідач - Карнаух В.В.

УХВАЛА

 Іменем     України

2007 року січня 18 дня   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: - судді Михайлів Л.В.

суддів              - Барильської А.П., Карнаух В.В.,

при секретарі - Чубіній А.В.,

за участю : позивача ОСОБА_1, представника відповідача Боровика Володимира Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», Відділової лікарні станції Кривий Ріг-Головний про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: йому поновлено строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору, поновлено на роботі на посаді слюсаря 5 розряду Криворізької дистанції колії державного підприємства «Придніпровська залізниця» \далі-ДП «Придніпровська залізниця»\, на його користь з відповідача ДП «Придніпровська залізниця» стягнено заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 7146 грн. 72 коп., моральну шкоду у розмірі 3 500 грн. та 88 грн. 46 коп. держмита на користь держави; з відповідача Відділкової лікарні станції Кривий Ріг-Головний на користь позивача стягнено моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. та 8 грн. 50 коп. держмита на користь держави. Рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку у розмірі виплат за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ДП «Придніпровська залізниця» ставить питання про скасування рішення суду та про ухвалення нового рішення, яким просить відмовити ОСОБА_1 в задоволені його позовних вимог у повному обсязі, оскільки судом при постановлені оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального законодавства України. А саме: суд помилково тлумачить ст.. 17 Закону України «Про охорону праці», ст.. 172 КЗпП України, суд неправильно застосував ст.. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; суд не звернув уваги на те, що позивача звільнено за його заявою; позивачем пропущено місячний строк для звернення до суду по справам про звільнення та трьохмісячний строк для звернення з позовом про стягнення моральної шкоди.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволені його позовних вимог, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено в порушення норм матеріального та процесуального законодавства.

Позивач просить рішення суду залишити без змін, оскільки, на його думку, воно відповідає вимогам діючого законодавства.

Перевіривши законність ти обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач з 03 травня 1994 року працював на підприємстві відповідача на посаді слюсаря експериментального цеху, 05 вересня 2005 року позивач звільнений згідно п.2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров,я.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі, дав їм належну правову оцінку і відповідно до вимог ч.І ст. 172 КЗпП України, ст.. 11, ст.. 13 п.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» від 22.10.1993. з подальшими змінами, п.2 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р., п. 4 Положенням про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затвердженим Постановою КМУ від 22 лютого 1992 p., дійшов правильного висновку про поновлення позивача на роботі у якості слюсаря 5 розряду та стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України.

Доводи відповідача про неправильне застосування судом матеріального права є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Відповідно до вимог ст.. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст.. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Відповідно до роз,яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.1992. з подальшими змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд у кожному випадку зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

Доводи відповідача про те, що позивача було звільнено за його заявою, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки позивача було звільнено згідно п.2 ч.І ст. 40 КЗпП України, яка передбачає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу; а заява була написана позивачем у зв,язку з тим, що відповідачем йому було відмовлено у працевлаштуванні як інваліда, чого не оспорює відповідач.

Доводи відповідача в частині незаконності стягнення моральної шкоди є безпідставними, оскільки у відповідності до ст.. 237-1 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про спричинення незаконними діями відповідача позивачу моральної шкоди та у відповідності з п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 „03.1995. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної \немайнової\ шкоди \ зі змінами\, визначив розмір такої шкоди.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці і віповідно до ч.І ст. 57 ЦПК України юридичного значення для вирішення справи не мають.

За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення   суду не вбачає.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов,язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, увалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверждені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення та додаткового рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 03 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку в двомісячний термін з дня набрання нею законної сили.

СУДДІ: