АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 611 Головуючий суддя І інстанції Погасій

Провадження № Суддя доповідач Табачна Н.Г.

Категорія:

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду

Харківської області в складі :

Головуючого : Зазулинської Т.П.

Суддів : Табачної Н. Г.

ОСОБА_1

При секретарі: Шпарага О. О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі їх представника ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2009 року, за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, визначення порядку користування жилими приміщеннями, стягнення суми та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2008 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом.

Вони посилалися на те, що являються сиротами, зростали без батьківського піклування, їх мати залишила їх відразу після народження і не підтримувала з ними ніяких стосунків.

В 2005 році їм стало відомо про те, що мати приватизувала квартиру № 129, будинку № 69 по проспекту 50-річчя ВЛКСМ в м. Харкові. В цій квартирі мати була зареєстрована з ними і з їх братом ОСОБА_6, про існування якого вони навіть не здогадувалися. Квартира була приватизована на їх 4-х осіб згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 13 жовтня 1994 року.

7 липня 1999 року мати померла і після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину спірної квартири.

Вони та їх брат прийняли спадщину по 1/12 частині і рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2006 року визнано за ними право власності на вказані частини квартири після смерті матері.

21 травня 2007 року їх брат ОСОБА_6 подарував свою 1/12 частину квартири відповідачці ОСОБА_5, яка постійно мешкає в квартирі.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 1 листопада 2007 року припинено право спільної сумісної власності і визначено частки співвласників у праві власності : ОСОБА_6 належить на 1/2 частина, їм - по 1/3 частини квартири. Цим же рішенням суду вони вселені в спірну квартиру.

Однак, відповідачка всіляко перешкоджає в проживанні у квартирі.

Позивачка ОСОБА_2 має малолітнього сина ОСОБА_7, якого не може забрати з дитячого будинку, оскільки вона не має постійного житла, а своєю частиною власності не може вільно розпоряджатися.

Позивачі просили усунути перешкоди в користуванні належними їм частинами у праві власності квартири, шляхом вселення їх у квартиру, визначити порядок користування нею, шляхом виділення їм більшої кімнати з балконом, а відповідачці з їх братом - меньшої кімнати, залишивши у загальному користуванні підсобних приміщень і стягнути

з відповідачки по 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди кожній та витрати по справі.

Вподальшому вони свої вимоги уточнили, посилаючись на те, що після виготовлення технічного паспорту на квартиру стало відомо конкретний розмір її приміщень. Кімнати являються по площі однакові і мають розмір по 16,3 кв. метри. Просили виділити їм кімнату з балконом площею 1,9 кв. метри.

При розгляді справи вони подали до суду уточнену позовну заяву, в які зазначали, що 21 липня 2008 року їх брат ОСОБА_6 подарував ОСОБА_5 і належну йому 1Л частину квартири. Тобто вони та відповідачка являються власниками квартири в рівних частинах - по 1/3 кожна.

Стосовно визначення порядку користування просили виділити ОСОБА_2 з малолітнім сином кімнату 16,3 кв. метри з балконом, а ОСОБА_3 і ОСОБА_5 кімнату 16, 3 без балкону. Підсобні приміщення залишити в загальному користуванні.

При подальшому розгляді справи та після проведення судової будівельно-технічної експертизи позивачі позовні вимоги знов уточнили. Вони посилалися на те, що частина позовних вимог виконана відповідачкою добровільно. Вони вселені в спірну квартиру, одну кімнату для їх проживання відповідачка звільнила, виготовила дублікати ключів від квартири. Про це нимискладено відповідний акт, у зв’язку з чим від своїх позовних вимог в цій частині вони відмовляються.

Просили виділити їм на трьох кімнату в 16,3 кв. метри з балконом, а відповідачці кімнату без балкону, підсобні приміщення залишити в загальному користувані.

Оскільки ж відповідачка буде користуватися частиною їх власності, просили стягнути з неї компенсацію за їх розрахунком по 12 724 грн. кожній, 400 грн. понесених витрат на висновок про вартість майна і витрати по справі.

Відповідачка заявила зустрічний позов.

Просила визначити порядок користування спірною квартирою між власниками, виділивши їй кімнату 16,3 кв. метри без балкону, а позивачкам з балконом. Проти стягнення з неї компенсації заперечувала, посилаючись на те, що позивачі будуть користуватися всім майном, яке знаходиться в квартирі і належить їй.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог обох сторін відмовлено в повному обсязі.

Позивачі рішення суду оскаржують, просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що сторони являються власниками квартири № АДРЕСА_1 по 1/3 частині кожна. Позивачка ОСОБА_2 має неповнолітнього сина ОСОБА_7, якого має намір забрати з дитячого будинку для проживання разом з нею в спірній квартирі.

Квартира складається з двох кімнат площею 16,3 кв. метри, з балконом 1/9 кв. метри та підсобних приміщень: кухні, коридору, ванної кімнати, вбиральні, вбудованої шафи.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи визначення порядку користування спірною квартирою за варіантами, запропонованими сторонами, являється неможливим оскільки в квартирі тільки дві житлові кімнати.

У відповідності до вимог ст. 10 ч. З, ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Будь-яких інших доказів про можливість встановлення порядку користування спірною квартирою сторонами до суду не надано.

Вимоги про стягнення з відповідачки грошової компенсації за користування ідеальною часткою квартири, яка перебуває у власності позивачів, не містяться на законі обґрунтовано не прийняті судом до уваги.

Оскільки позовні вимоги недоведені, суд правильно відмовив в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, вони являлися предметом судового розгляду, їм дана належна правова оцінка.

За такими обставинами підстав для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців.

Головуючий:

Суддя