ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2998/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Будішевської Л.О.,

суддів: Таран С.В., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання: Станковій І.М.

за участю представників учасників справи:

від ДП “Міжнародний аеропорт “Львів” ім. Д. Галицького – ОСОБА_1,

від ТОВ “Аеропорт Хендлінг” – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького

на ухвалу господарського суду Одеської області про призначення експертиз та зупинення провадження, постановлену 12.03.2018 о 17:00 год., суддею Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст складено 12.03.2018

у справі № 916/2998/17

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеропорт Хендлінг”

про вилучення майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеропорт Хендлінг»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького

про визнання переважного права на укладання договору оренди, спонукання до продовження дії договору оренди

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Львів” ім. Данила Галицького (далі ДП «МА «Львів») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеропорт Хендлінг” (далі ТОВ «Аеропорт Хендлінг») про вилучення майна, а саме:

1) Самохідного пасажирського трапу марки TDL ABS-580; рік випуску 2012; тип: самохідних пасажирський трап; ідентифікаційний № Т27298; двигун №953652W; державний номерний знак: Т00851ВС;

2) Самохідного пасажирського трапу марки TDL ABS-580; рік випуску 2012; тип: самохідних пасажирський трап; ідентифікаційний № Т27299; двигун №953647W; державний номерний знак: Т00852ВС;

3) Свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу № ВС001329 по типу самохідний пасажирський трап д.н.з. Т00851ВС;

4) Свідоцтва про реєстрацію великовантажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу № ВС001329 по типу самохідний пасажирський трап д.н.з. Т00852ВС;

5) Паспорту – формуляр самохідного пасажирського трапа Т00851ВС;

6) Паспорту – формуляр самохідного пасажирського трапа Т00852ВС;

7) Талону на проходження державного технічного огляду самохідного пасажирського трапа Т00851ВС;

8) Талону на проходження державного технічного огляду самохідного пасажирського трапа Т00852ВС;

9) Operation and maintenance manual + CD;

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (як Орендарем) умов договору оренди окремого індивідуально-визначеного майна № ОД/2015/10/06/2 від 06.10.2015 (далі договір оренди) в частині своєчасного повернення позивачу (як Орендодавцю) майна після припинення дії цього договору.

07.02.2018 відповідач звернувся до суду першої інстанції із зустрічним позовом до ДП «МА «Львів» про визнання за ТОВ «Аеропорт Хендлінг» переважного права на укладення договору оренди на новий термін та спонукання ДП «МА «Львів» до продовження дії договору оренди, шляхом підписання з ТОВ «Аеропорт Хендлінг» додаткової угоди щодо продовження строку дії договору.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані безпідставною відмовою ДП «МА «Львів» продовжити строк дії договору оренди № ОД/2015/10/06/2 від 06.10.2015, оскільки ТОВ «Аеропорт Хендлінг» належним чином виконував умови цього договору та у відповідності до п. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» має переважне право на укладення договору оренди на новий термін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2018 зустрічний позов ТОВ «Аеропорт Хендлінг» об’єднано в одне провадження та прийнято до спільного розгляду разом із первісним.

01.03.2018 від ТОВ «Аеропорт Хендлінг» надійшло клопотання про призначення у справі товарознавчої експертизи спірного майна на підставі ст. 99 ГПК України.

Клопотання мотивоване тим, що для вирішення витання щодо продовження строку дії договору оренди необхідно визначити вартість майна, що є предметом цього договору, оскільки у відповідності до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об’єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Визначення вартості орендованого майна є обов’язковим для з’ясування відповідності розрахунку орендної плати вимогам діючого законодавства, зокрема, методиці розрахунку орендної плати державного (комунального) майна, орендованого у ДП «МА «Львів» із врахуванням реального технічного стану майна.

ТОВ «Аеропорт Хендлінг» зазначило, що поданий ДП «МА «Львів» висновок незалежної оцінки майна зроблений 18.08.2015 є нечинним, оскільки у зазначеному висновку строк його дії визначений у три роки, а п. 2 Методики оцінки об’єктів оренди, затвердженою Постановою КМУ №629 від 10.08.1995 (далі Методика) визначено, що результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки. Крім того, зазначений висновок не супроводжений доказами безпосереднього огляду експертом об’єкта дослідження.

Заперечуючи проти проведення експертизи, ДП «МА «Львів» зазначило, що вирішення вартості майна та орендна плата за договором не є предметом даного спору, оскільки розмір орендної плати, порядок її визначення та оплати не оспорюється сторонами. Орендна плата не входить до предмета доказування, тобто не є обставиною, яку необхідно встановити у даній справі. Визначення вартості майна та відповідність розміру орендної плати умовам договору немає правового значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Доданий до матеріалів справи висновок про вартість об’єкту оцінки від 18.08.2015 відповідає вимогам чинного законодавства, на момент укладання та на час дії договору не оспорювався, не визнавався недійсним або недостовірним, а відтак є чинним на момент розгляду даної справи.

Крім того, з дати проведення оцінки майна – 18.08.2015 ще не минуло 3-х років (у відповідності до п. 2 Методики), а відтак відсутні підстави для дострокового визначення вартості об’єктів оренди для визначення розміру орендної плати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2018 у справі № 916/2998/ призначені судова технічна та автотоварознавча експертизи та зупинено провадження у даній справі.

На розгляд судової технічної експертизи поставлено питання: - який технічний стан на даний час об’єкта оренди - трапів марки TDL ABS 580 за договором оренди окремого індивідуально визначеного майна №ОД/2015/10/06/2 від 06.10.2015 з урахуванням його нормального фізичного зносу ?

На розгляд судової автотоварознавчої експертизи поставлено питання: - яка ринкова вартість самохідних пасажирських трапів марки TDL ABS 580 у кількості 2 шт. станом на 06.10.2017 ?

Необхідність проведення судової технічної експертизи суд першої інстанції мотивував метою захисту прав Орендодавця на отримання орендованого майна у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, тому дослідження обставин стану майна з урахуванням нормального фізичного зносу є необхідним для вирішення даного спору, зокрема, первісного позову ДП «МА «Львів».

Необхідність проведення судової автотоварознавчої експертизи суд першої інстанції мотивував метою захисту прав Орендаря, оскільки останній має право бути обізнаним із вартістю об’єкта оренди, з якої у випадку задоволення зустрічного позову буде вираховуватись орендна плата.

Не погодившись з ухвалою суду, ДП «МА «Львів» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Із змісту позовних вимог ДП «МА «Львів» та вимог ТОВ «Аеропорт Хендлінг» вбачається, що вартість майна чи його технічний стан не є предметом спору, що розглядається, відтак не входить до предмета доказування, тобто не є обставиною, яку необхідно встановити у даному спорі. Тому визначення вартості спірного майна та його технічного стану не має правового значення для правильного вирішення даної справи.

Визначення вартості орендованого майна не має значення для визнання або заперечення переважного права на укладання договору на новий термін.

Жодні вимоги, пов’язані з технічним станом майна, сторонами не заявлялись.

Крім того суд, в порушення вимог ст. 102 ГПК України, не навів підстав необхідності надання експерту всіх матеріалів справи № 916/2998/17, враховуючи, що майно, яке підлягає дослідженню знаходиться у ТОВ «Аеропорт Хендлінг».

Також суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 2 ГПК України, не надав оцінку доводам ДП «МА «Львів» про те, що призначення експертизи спрямоване на затягування розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Аеропорт Хендлінг» зазначило наступне.

Необхідність проведення експертизи вбачається у тому, що для укладання нового договору оренди з ДП «МА «Львів», до якого заявлено зустрічний позов, потрібен висновок експерта щодо оцінки вартості майна для визначення плати за оренду у відповідності до вимог Методики.

З метою ефективного захисту прав Орендаря, останній має право бути обізнаним із вартістю об’єкта оренди, з якої, у випадку задоволення зустрічного позову, буде стягуватись орендна плата.

З метою захисту прав Орендодавця на отримання орендованого майна у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, дослідження обставин стану майна з урахуванням нормального фізичного зносу є необхідним для вирішення даного спору, зокрема, первісного позову ДП «МА «Львів».

В судове засідання 23.05.2018 з’явились представники учасників справи.

Представник ДП «МА «Львів» просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду господарського суду Одеської області від 12.03.2018 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник ТОВ «Аеропорт Хендлінг» заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду – без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Пунктами 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи”, роз’яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Пунктом 12 вищезазначеної постанови роз'яснено, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу приписів ст. 99 ГПК України господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовною вимогою за первісним позовом є вимога про вилучення орендованого майна у зв’язку із закінченням терміну дії договору оренди.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані порушенням Орендарем умов договору оренди окремого індивідуально-визначеного майна № ОД/2015/10/06/2 від 06.10.2015 в частині своєчасного повернення Орендодавцю майна після припинення дії цього договору.

ДП «МА «Львів» не заявлялись вимоги про вилучення орендованого майна у зв’язку з перебуванням останнього у неналежному стані, не заявлялись вимоги про стан майна, в якому воно має бути повернуте, тому визначення технічного стану орендованого майна не входить до предмета доказування у даній справі.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані безпідставною відмовою ДП «МА «Львів» продовжити строк дії договору оренди № ОД/2015/10/06/2 від 06.10.2015.

В зустрічній позовній заяві відсутні будь-які вимоги щодо розміру орендної плати та посилання на наявність спору між сторонами з цього питання.

Додаткова угода, надана позивачем за зустрічним позовом, про спонукання до підписання якої заявлені позовні вимоги, не містить умов щодо розміру орендної плати.

Суттю переважного права на укладення договору на новий термін є укладення договору на новий строк з встановленням його умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення чи визначення істотних умов цього договору.

Тому визначення вартості спірного орендованого майна не буде мати суттєвого значення для визнання чи заперечення переважного права на укладення договору оренди на новий термін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для вилучення орендованого майна у Орендаря після припинення дії договору оренди, а також наявності чи відсутності підстав для визнання переважного права на укладення цього договору та спонукання Орендодавця до продовження його дії, такі обставини, як вартість орендованого майна та його технічний стан не мають суттєвого значення для правильного вирішення спорів у даній справі.

Оскільки жодні вимоги, пов’язані з технічним станом або вартістю орендованого майна, сторонами не заявлялись, судова колегія зазначає, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

При призначенні у справі судових експертиз, господарським судом не обґрунтовано дійсної необхідності в їх призначенні, неможливості розгляду як первісних так і зустрічних позовних вимог по суті за результатами оцінки наявних у справі доказів.

Посилання суду першої інстанції на необхідність захисту прав Орендодавця на отримання майна у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, судова колегія вважає помилковим, оскільки, по-перше, Орендодавець заперечував проти проведення експертизи, по-друге, за результатом цієї експертизи неможливо встановити технічний стан майна, який воно матиме в майбутньому при поверненні його орендодавцю.

Мотивуючи призначення у справі автотоварознавчої експертизи, суд послався на необхідність висновку щодо оцінки вартості майна для укладення нового договору оренди.

Разом з тим у даній справі відсутні будь-які вимоги щодо укладення нового договору оренди.

Необґрунтоване призначення судової експертизи у справі, як наслідок, призвело до прийняття господарським судом до необґрунтованого рішення про зупинення провадження у справі, у зв’язку з чим судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування ухвали про призначення судової технічної та автотоварознавчої експертиз та зупинення провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про необхідність її скасування та направлення справи № 916/2998/17 до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 228, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 271, 275, 280-283

ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 12.03.2018 про призначення експертиз та зупинення провадження у справі № 916/2998/17 скасувати.

3. Справу № 916/2998/17 направити для продовження розгляду до господарського суду Одеської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України

5. Повний текст постанови складено 25.05.2018.

Головуючий суддя                                        Л.О. Будішевська

Суддя                                                                      С.В. Таран

Суддя                                                                      М.А. Мишкіна