Справа № 2-а-2058/09
ПОСТАНОВА
іменем України
28 грудня 2009 року. Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді Котик Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Соловей Г.С..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов’язання нарахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 07.03.2009 року по 31.12.2009 року.
В судове засідання позивач подала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила розглянути справу у її відсутності.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач вказав, що позивачу допомога по догляду за дитиною призначена відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Покликаючись на ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 95 Конституції України, ст. 4 Бюджетного кодексу України, вказує, що видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України; положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Закону про Державний бюджет України. Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації забезпечує виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши доводи викладені відповідачем в запереченні, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково, з огляду на таке.
ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується свідоцтвом про народження 1-ГЮ №088914, посвідченнями осіб, що постраждали від аварії на ЧАЕС.
Позивачу призначена допомога по догляду за дитиною, згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” .
Відповідно до ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (в редакції, що діяла до 2007 року), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом .
Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI були внесені зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а зокрема була виключена ст.43 названого закону, яка передбачала виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі прожиткового мінімуму. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 названі вище зміни внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статей відповідних законів, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищеназваних рішень, а саме з 22.05.2008року.
Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. № 107-VІ становив в період: з 22.05. по 30.06.2008р. – 538грн.; з 01.07. по 30.09.2008р. – 540грн.
Відповідно до п.10 ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла в 2007 році), батькам потерпілих дітей, допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України.
Отже починаючи з 22.05.2008року по 31.12.09.2008 року позивач набула право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до п.10 ст.30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, а зокрема в подвійному розмірі прожиткового мінімуму.
Разом з тим, письмовими доказами, що надані суду позивачем, зокрема довідками управління праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 07.03.2009 року по 31.12 .2009 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що є значно меншим ніж подвійний розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, а саме в розмірі 130,00 грн. щомісячно. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відмова виплатити ОСОБА_1 допомогу у встановлених законом розмірах є протиправною, і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина прожиткового мінімуму, який приймається до уваги при нарахуванні державних допомог сім’ям з дітьми, не заслуговують на увагу суду і спростовуються наступним.
Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тому, державна допомога сім’ям з дітьми та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Оскільки порушення щодо невиплати позивачу державної допомоги є триваючим, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не порушено.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу державної допомоги у встановленому законом розмірі за періоди з 07.03.2009 року по 31.12.2009 року. У зв’язку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині визнання бездіяльності незаконною та зобов’язати відповідача вчинити дії, спрямовані на поновлення порушеного права позивача, як це передбачено пп..1, 2 ч.2 ст.162 КАС України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з подвійного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років, як дитині, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи за період з 07.03.2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністарції (34300, вул. Соборна, 23, смт.Володимирець Рівненської області) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з подвійного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років, як дитині, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи за період з 07.03.2009 року по 31.12.2009 року з врахуванням здійснених виплат у зазначені періоди.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації в користь держави судовий збір в сумі 3 (три) грн.. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча: