Справа № 2а-188/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2009 року
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі – Мальованій В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чигирині адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Чигиринському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахунку пенсії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Чигиринському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахунку пенсії. Свої позовні вимоги мотивують тим, що вони є інвалідами 3 групи так як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1 категорії згідно ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де в порушенні ст. 50,54 даного Закону, позивачам була призначена пенсія не в розмірі, передбаченому зазначеним Законом, а тому позивачі просять зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити заборгованість з пенсії та додаткової пенсії відповідно до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006-2009 роки.
В удовому засіданні позивачі та їх представник підтримали свої позовні вимоги та просили суд визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та зобов»язати управління здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 24.07.2009 року – позивачу ОСОБА_4, з 26.12.2006 року - позивачу ОСОБА_3
Відповідач-Управління Пенсійного фонду в Чигиринському районі – за дорученням ОСОБА_5В . , в судове засідання не з»явився, де надав заперечення проти задоволення позовних вимог в якому просив відмовити у їх задоволенні, де зазначив, що позивачам призначена пенсія по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», де частиною 5 ст. 54 даного Закону передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання Чорнобильської катастрофи, визначається КМУ, а тому вважає, що управління ПФУ в Чигиринському районі будь-яких порушень законодавства відносно позивачів не допустило. Представник відповідача просив також відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення позивачами строків звернення до суду, передбачених ст. 99 КАС України.
Вислухавши пояснення позивачів та їх представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, в результаті повного, всебічного та об»єктивного їх дослідження, суд вважає, що позов ОСОБА_4 підлягає до повного задоволення, а позов ОСОБА_3 - до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, позивач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, , має статус інваліда війни, належить до 1 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №41028274 від 06 серпня 2009 року, згідно довідки МСЕК №1007972, визнаний інвалідом 3 групи – до 01.08. 2012 року.
Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, належить до 1 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням № 105016 від 30.01.2007 року, згідно довідки МСЕК №126557, визнаний інвалідом 3 групи – до 28.01.2011року.
Отже, позивачі є інвалідами 3 групи внаслідок захворювання, пов»язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і відносяться до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідками МСЕК та посвідченнями, які знаходяться у даній справі, а тому повинні отримувати основну і додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП . Як вбачається з матеріалів справи, позивачі письмово зверталися до відповідача щодо здійснення перерахунку призначеної пенсії, але отримали відповіді, відповідно до яких відповідач вважає, що пенсія призначена вірно і виплачується згідно до чинного пенсійного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у раз повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров»я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені і закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Нормами ст. 49 даного Закону передбачено пенсії особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю в розірі 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії, відповідно до ст. 53 даного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв»язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивачів як віднесених до категорії 1.
Частина 4 статті 54 вищезазначеного Закону передбачає, що у всіх випадках, розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком;
Згідно ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 1 січня – 350 гривень, з 1 квітня – 359 гривень, з 1 жовтня – 366 гривень.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень.
За таких обставин, позивачі мають право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Крім того, таке право гарантується позивачам ч.2. ст. 46 Конституції України.
Суд вважає, що відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії як основної так і додаткової позивачу ОСОБА_3 відповідно до вищевикладеного, протягом 2006-2007 років.
Так, в розмірах, встановлених Законом, відповідач позивачу ОСОБА_3 пенсію не нараховував та не виплачував але, згідно з ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Крім того, положеннями ст. 100 КАСУ передбачено, що порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За матеріалами справи встановлено, що позов про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахунку пенсії – позивач ОСОБА_3 подав лише 24 листопада 2009 року, тобто порушивши строки звернення до суду за захистом своїх прав , де відповідач наполягає на застосуванні даного строку. Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 не обґрунтував свої доводи та не надав доказів щодо порушення строків звернення до суду з поважних причин. Тому, з цих підстав, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача ОСОБА_3 в частині зобов»язання відповідача перерахувати пенсію за період 2006-2007 р.р.
Що стосується здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивачу ОСОБА_3 протягом 2008 року, то, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Таким чином, за конституційними нормами,виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій позивачу ОСОБА_3, застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення постанови КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року № 654, на яку посилається представник відповідача і яка звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд вважає, що не є обґрунтованими доводи представника відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
З огляду на положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається положеннями ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальноообов»зкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
За таких обставин, відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім визначення у ст. 28 згаданого Закону, не є підставою для відмови в реалізації позивачу ОСОБА_3 конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за віком.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала 31.10.2006 року, уразі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальноообов»зкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Законом України від 28.12.2007 року (розділ ІІ п.28 п.п. 12,15) «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема:
- до ст. 50 ЗУ 796-ХІІ з зазначено, що особам, віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами,3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- до ст. 54 ЗУ 796-ХІІ – зазначено, що у всіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності, щодо яких встановлено зв»язок Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також зазначено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватись іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення розділу ІІ п.28 п.п. 12,15 Закону України «Про державний бюджету України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними. Тобто, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. діяли положення ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в ред.. від 06.06.1996р.зі змінами від 17.11.2005р.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Також ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акті України» від 28.12.2007р., - у 2008 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений з 01 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими КМУ. Положення даної статті діяли з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. і рішенням Конституційного Суду України не були визнані неконституційними.
Що стосується перерахунку пенсії позивачам протягом 2009 року, то з 01.01.2009р. по даний час, діють положення ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в ред.. від 06.06.1996 року зі змінами від 17.11.2005 року, а саме, що особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами, 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та що у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів 1,2,3 групи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.
Розділом УІ статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008р. установлено в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлювався відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ. Крім того, зазначену ст. 54 розділу УІ вказаного Закону доповнено Законом України від 06.11.2009р. і установлено з 01.11.2009 року прожитковий мінімум на одну особу, в тому числі для осіб, які втратили працездатність – 573 грн.
Протягом 2009 року рішень Конституційного Суду України щодо неконституційності положень, зокрема ст.ст. 50,54 ЗУ № 796-ХІ та ст.54 54 розд. УІ ЗУ № 835-УІ не приймалось.
Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 користується пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року. Зокрема, ст. 13 даного Закону передбачено, що інвалідам війни 3 групи пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, інвалідам війни виплачується цільова грошова допомога в розмірі 50 грн. щомісячно. Дані виплати не заперечувалися відповідачем, який визнав, що позивачі, які мають статус інвалідів війни отримують вищезазначені виплати відповідно до даного Закону. Таким чином, встановлено, що вимоги позивача в цій частині в цій частині не оспорюються відповідачем.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Тому обов»язок перерахунку та виплати пенсії позивачів покладено на Управління пенсійного фонду України в Чигиринському районі і, відповідно, способом захисту порушених прав позивачів суд визначає шляхом зобов»язання відповідача вчинити дії на користь позивачів.
Таким чином, позивач ОСОБА_3 в період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008р. не мав права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, у зв»язку з дією положень розділу ІІ п.28 п.п. 12,15 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а надалі дії відповідача – управляння Пенсійного фонду України в Чигиринському районі щодо відмови у здійсненні позивачу ОСОБА_3 перерахунку пенсії є протиправними і відповідача необхідно зобов»язати провести такий розрахунок призначеної позивачу ОСОБА_3 пенсії, починаючи з 24.11.2008 року, тобто, в межах річного строку, передбаченого ст. 99 КАС України, де зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_4 слід задовольнити повністю, а позов ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов»якове державне пенсійне страхування», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст.ст. 2,3,8,9,11,12,17, 69,71,94,99,100,160,161,162,163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
ОСОБА_6 ОСОБА_4 - задовольнити повністю.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі щодо виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_4 з 24 липня 2009 року –неправомірною.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі здійснити з 24 липня 2009 року перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_6 Петровича - задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі щодо виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_3 з 24 листопада 2008 року –неправомірною.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі здійснити з 24 листопада 2008 року перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а вразі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча