Дата документу 23.07.2014

Справа № 334/7886/13-ц

Провадження № 2/334/189/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя

в складі : головуючого - судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжтрансформатор» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утриманих грошових коштів, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Запоріжтрансформатор» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі на посаді електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообладнання ЦЕО, в якому вказав, що працював у відповідача з 28.02.13р.

Наказом 309 від 20.08.13р. його звільнено з роботи за п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані.

Своє звільнення з роботи вважає незаконним з наступних підстав.

З наказом про звільнення з роботи його в день звільнення ознайомлено не було та копія його не видавалась.

З 19.08.13 р. на 20.08.13 р. він працював в ніч та змінившись в 7 год. ранку пішов додому на вихідні, що відображено в табелі обліку робочого часу. 21.08.13 р.він був вихідний за графіком, а з 22.08.13 р по 27.08.13 р.перебував на лікарняному і тільки 28.08.13 р. дізнався про звільнення з роботи ще 20.08.13р.

Причина його звільнення, наведена в наказі № 309 (а саме п. 7 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки він не перебував на роботі у нетверезому стані.

В нічь з 02.08.2013 р. на 03.08.2013 р. він знаходився 6-й лікарні м. Запоріжжя біля ліжка свого тяжко хворого батька ОСОБА_2, який там знаходився з 25.08.2013 р. з діагнозом інсульт, потребував постійного догляду. Напередодні, тобто 2.08.13р., приблизно о 22 год. він випив пляшку пива. Цілу ніч він сидячі провів біля хворого та доглядав його.

03.08.2013 р. він запізнився на роботу приблизно на 15 хвилин, т. я. забув перепустку вдома і необхідно було з лікарні їхати додому, про що вінзаздалегідь по телефону попередив свого безпосереднього керівника майстра ОСОБА_3. Він вийшов до нього з заводу приблизно біля 7 год. 20 хв.,спілкувався я з ним 5-10 хвилин, з»ясовував причину запізнення та ніяких ознак сп'янінні він не побачив. Він сказав почекати на прохідній, поки вирішить питання з пропуском на роботу. Приблизно через пів години він передзвонив та сказав щоб йшов до бюро перепусток. Отримавши разову перепустку він пішов на центральну прохідну. На прохідній, на вимогу охоронця він пояснював причини запізнення.. Охоронець сказав, що від нього йде несвіжий запах та йому запропонували проїхати до медичного пункту, де він відмовився дихати в алкотестер, оскільки сертифікат відповідності на нього йому ніхто не показав. Він вімогав відвезти його до обласного наркологічного диспансеру, однак вони послалися на відсутність договору. Після цього його відпустили, і сказали щоб він виходив за графіком в ніч з 04.08.13 р. та він працював до 20.08.13 р.

Крім того, зазначив, що в наказі про його звільнення як підстава звільнення зазначено- виписка из протоколу цехового комитета

15.08.13 р. було проведено засідання цехового комітету профсоюзів, де він був присутній разом з майстром ОСОБА_4 та там не приймалося рішення про надання згоди на його звільнення. Посилався на те, що вказані обставини можуть підтвердити свідки - члени профкому..

Також пояснив, що по розрахунковому листку за серпень 2013 р. з нього утримано за книжки не здані в заводську бібліотеку 69,60 грн, та за незданий спецодяг 210,49 грн.

20.08.2013 р., коли його звільнили з роботи, він був на вихідних після нічної зміни , не знав про звільнення та йому не дали змоги здати зазначені речі, котрі й досі лежать в нього в шафі на підприємстві. Вважає таке стягнення грошових коштів безпідставним.

Оскільки його звільнення з роботи проведено без достатніх підстав, просить поновити його на роботі на посаді електромонтера.

Відповідно до вимог ст.. 235 КЗпП ВУкраїни просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.13р. за 11 днів, виходячі із середньомісячної заробітної плати 4504,13 грн., а також стягнути безпідставно утримані грошові кошти в сумі 280 грн. 09 коп.

Крім того вважає, що незаконним звільненням з роботи відповідач спричинив йому моральні страждання, оскільки було порушено його права на працю., він втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому та хворобливому стані..

Просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача заперечує проти позову , суду пояснив, що поява працівника на роботі в нетверезому стані є грубим порушенням виробничої дисципліни і тому за даний проступок передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Знаходження в нетверезому стані створює ризик небезпеки для здоров'я самої особи, яка приступає до роботи в такому стані, ризик завдання шкоди оточуючим, майну, виробництву взагалі.

Дійсно, 02.08.2013 р. зранку позивач з'явився на роботу із запізненням і без пропуску.

Під час перетинання прохідної підприємства працівником внутрішньої охорони були помічені зовнішні ознаки нетверезого стану ОСОБА_1 Для підтвердження чи спростування підозри щодо з'явлення на роботу в нетверезому стані, ОСОБА_1 було запропоновано пройти медогляд у здравпункті ПАТ «ЗТР». Від проходження такого огляду, а також від проходження огляду у 9-й міськлікарні та від надання пояснень щодо свого стану він категорично відмовився.

Зовнішніми ознаками нетверезого стану ОСОБА_1 були: хитка хода, почервоніння очей, запах парів алкоголю з роту, нескладна мова, які помітили декілька осіб, які спостерігали його поведінку в цей період часу. Вони надали свої пояснення, які підтверджували ці обставини.

Трудовий договір з позивачем розірвано 20.08.2013 р. на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України. Згоду цехового комітету профспілкової організації на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 отримано 15.08.2013 р, що підтверджено протоколом.

Факт відмови позивача від проходження огляду на стан сп'яніння не може звільняти його від настання передбачених законом наслідків появи на роботі в нетверезому стані.

Позивач зазначав, що спожив алкогольний напій в обсязі однієї пляшки пива напередодні в своєму позові та в своїх поясненнях, наданих до засідання цехового комітету, де розглядалося питання про надання згоди на розірвання трудового договору з ним.

Вважає, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог трудового законодавства, ст. 157- 159 КЗпП України, а тому не підлягають і його вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В позові просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши всі надані докази у сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 40 п.7 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі працівника у нетверезому стані.

Вважається порушенням трудової дисципліни поява на роботі у нетверезому стані в будь-який час робочого дня.

Робітника, який з"явився на роботу у нетверезому стані, адміністрація не повинна допускати до роботи.

Нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком так і іншими доказами, яким суд має дати відповідну оцінку.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

- догана;

- звільнення.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується органом, якому надане право прийняття на роботу вказаного працівника.

Згідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6-ти місяців з дня вчинення проступку.

Як зазначено у п.18, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України -9 від 6.11.92р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з»ясувати з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом і перевіряти їх відповідність законові. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з»ясувати в чому конкретно проявилися порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, в тому числі і за п.7 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником передбачені ст.147, 147-1, 148 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений законом для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення , чи враховувалися при звільненні ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві з 28.02.13р. на посаді електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання.

Наказом 309 від 20.08.13р. його звільнено з роботи за п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані.

Відповідно до розділу «Оформлення звільнення» роз»ясень міністерства юстиції України від 1.02.11р., припинення трудового договору оформляється виданням наказу / розпорядження/ власника або уповноваженого ним органу. У такому наказі повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюванням законодавства про працю і конкретним посиланням на статтю та пунк закону.

В порушення зазначений вимог в наказі не зазначено коли було скоєно правопорушення та підстави звільнення.

З наказом про звільнення з роботи позивача в день звільнення ознайомлено не було та копія його не видавалась.

З 19.08.13 р. на 20.08.13 р. він працював в ніч та змінившись в 7 год. ранку пішов додому на вихідні, що відображено в табелі обліку робочого часу. 21.08.13 р.він був вихідний за графіком, а з 22.08.13 р по 27.08.13 р.перебував на лікарняному і тільки 28.08.13 р. дізнався про звільнення з роботи ще 20.08.13р.

Вказані дії відповідача є порушенням ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Крім того, відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

З пояснень відповідача вбачається та підтверджено наказом 309 від 20.08.13р. вбачається, що його звільнення відбулося за появу на роботі 2.08.13р. в нетверезому стані.

В підтвердження зазначеного акту відповідач посилається на акти від 2.08.13р., складені стрілком ВВО ОСОБА_5 та керівником ОСОБА_6П про затримання особи, яка перебуває у стані алкогольного сп»ягніння та про відмову від проходження медичного обстеження та на протокол від 2.08.13р. про дисциплінарне порушення, складений стрілками ВВО ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та в яких зазначено, що позивач був затриманий на прохідній та перебував у стані алкогольного сп»яніння, перелічені ознаки сп»яніння - запах алкоголю із роту, червоні очі, хитка хода, обмежений рух, млява мова.

Допитаний свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що при затриманні позивача від нього було чути запах алкоголю . Він передав його керівнику ОСОБА_8 для проходження медичного огляду. Акту затримання він не складав, а потім вже підписав протокол про дисциплінарне порушення.

Він бачив як з позивачем розмовляв майстер ОСОБА_4. Від проходження медичного обстеження затриманий відмовився. В його присутності ОСОБА_1 не відмовлявся від підпису в протоколі..

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що стрілок ВВО, який затримав ОСОБА_1, подзвонив йому і повідомив про це. Він відводив затриманого до медичного пункту для медичного обстеження та чув від нього запах алкоголю, очі в нього були червоні, хитка хода. В медичному пункті він відмовився проходити обстеження та дихати в алкотестер, про що було зроблено відмітку.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що позивача було затримано на прохідній з ознаками алкогольного сп»яніння. В супроводі ОСОБА_8 його повели до медичного пункту для медичного обстеження, однак він відмовився від обстеження як в медичному пункті на підприємстві так і в 9-й лікарні.

Втім, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що в той час працював майстром та позивач був йому підпорядкований. В той день він забув пропуск та спізнився на роботу, про що повідомив його по телефону.

Він розмовляв з позивачем вранці, з»ясував причину запізнення та вирішував питання про надання йому перепустки для роботи. Він був у нормальному стані, розповів, що цілу ніч чергував у лікарні біля хворого батька. Він не чув від нього запаху алкоголю, мова була нормальною. Він не помітив ніяких ознак алкогольного сп»яніння.

Судом також встановлено, що в нічь на 02.08.2013 р. позивач знаходився 6-й лікарні м. Запоріжжя біля ліжка свого тяжко хворого батька ОСОБА_2, який там знаходився з 25.08.2013 р. з діагнозом інсульт, потребував постійного догляду. Напередодні, тобто 2.08.13р., приблизно о 22 год. він випив пляшку пива. Цілу ніч він сидячі провів біля хворого та доглядав його..

Вказані обставини підтверджені як самим позивачем так і довідкою 6-ї міської лікарні від 22.10.13р. про тяжкий стан хворого ОСОБА_10, 75 років, який потребував стороннього догляду.

Допитаний в судовому засіданні сві док Велічко пояснила суду, що вона теж в той час перебувала у лікарні та доглядала свого сина, що підтвердила медичними документами. Позивач знаходився в одній з нею палаті, т.я. доглядав по ночам свого батька. Всю ніч він проводив сидячі, а вранці йшов на роботу.

Таким чином, зазначені докази спростовують доводи відповідача про те, що позивач 2.08.13р. знаходився в стані алкогольного сп»яніння та були відсутні підстави для його звільнення з роботи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України звільнення позивача з зазначений підстав було можливе лише за попередньою згодою профспілки членом якої він є.

Посилання відповідача на протокол 20 від 15.08.13р. яким начебто було надано згоду на його звільнення, суд вважає безпідставними . В наказі про звільнення відповідач не послався а ні на номер протоколу, а ні на його дату..

Крім того, в наданому суду оригіналі протоколі засідання профспілкового комітету 20 від 15.08.13р. зазначено, що при розгляді зазначеного питання були присутні 6 членів профспілки.

Втім, згідно наданого протоколу 61 від 19.01.12р. профком обирався у кількості 8 осіб. На засіданні 15.08.13р. були присутні 6 членів профкому, однак не зазначено яким чином вони голосували за прийняте рішення.

Допитаний в с удовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що був присутній при розгляді профспілковим комітетом факту затримання позивача з запахом спиртного. Втім, питання про надання згоди на його звільнення не вирішувалося та такого рішення не приймалося.

Зазначений в протоколі засідання його виступ не відповідає дійсності, оскільки він не просив дати згоду на звільнення позивача. Начальник ЦЕО ОСОБА_11 не був присутнім на засіданні профкому та теж не давав ніяких пояснень.

Охарактеризував позивача як добросовісного працівника, у якого не біло раніше ніяких порушень.

Забезпечити явку в суд свідків - членів профспілки, які є робітниками підприємства для з»ясування зазначених обставин, відповідач відмовився та ухвалу суду не виконав.

Таким чином, суд був позбавлений можливості перевірити зазначені обставини та з урахуванням показів представника від адміністрації на засіданні профкому 15.08.13р., вважати зазначений доказ неналежним та не допустимим.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що звільнення позивача за ст.. 40 п.7 КЗпП України проведено без законних підстав та він підлягає поновленню на роботі.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Крім того, відповідно до ст. 235 КЗпП України при винеснні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд вважає , що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 21.08.13р., за 11 місяців і сумф 49545,43 грн., які повинні бути виплачені на підприємстві з урахуванням податків та інших обов»язкових платежів.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про стягнення безпідставно утриманих з нього грошових коштів в сумі 280, 09 грн. - за книжки не повернуті в заводську бібліотеку 69,60 грн, та за спецодяг 210,49 грн.

20.08.2013 р., коли позивача звільнили з роботи, він був на вихідних після нічної зміни , не знав про звільнення та йому не дали змоги здати зазначені речі.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди та її розміру.

Оскільки по трудових справах позивача звільнено від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача в сумі 495, 45 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. 40 п.7, 43, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 309 від 20.08.2013р. ПАТ «Запоріжтрансформатор» про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.7 ст. 40 КЗпП України та поновити його на роботі електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообладнання ЦЕО ПАТ «Запоріжтрансформатор».

Рішення в цій частині піддати негайному виконанню.

Стягнути з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 21.08.2013р. за 11 місяців в загальній сумі 49545 грн. 43 коп., які повинні бути виплачені на підприємстві з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, а також грошові кошти в сумі в сумі 280 грн. 09 коп., безпідставно стягнуті з розрахунку при звільненні за книги та спецодяг.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн. – відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь держави судовий збір в сумі 495 грн. 45 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Лихосенко М. О.