Справа № 2-а-1547
2009 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2009 року суддя Московського районного суду м. Харкова Майстренко О.М. у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові розглянув адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про нарахування допомоги –
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати дії Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова незаконними відносно невиплати їй надбавки як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та виплатити недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що визначається ст..28 ЗУ «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування» починаючи з 01.01.2009року та забезпечити її виплату в подальшому , відповідно до вимог ст..6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни».
В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона згідно ст.. 1 Закону України № 2195-IV від 18.листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», їй щомісячно було підвищено пенсію на 10% мінімальної пенсії за віком с 01.01.2009 року.
У зв’язку з чим вона вимушена була звернутися до суду з даним позовом.
Позивачка та представник відповідача в судове засідання не з*явилися, суд виносить по справі постанову на підставі наданих матеріалів справи.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист Дітей війни» є дитиною війни. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пункт 5 рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення загальної, юрисдикції при розгляданні ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які викликали внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Пункт 6 рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточне і не може буди оскаржене.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальної гарантії дітям вшни,встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 2 статті 322 Конституції України органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи забов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України При прийнятті нових законів або внесенні до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Згідно Закону України 107-VI від 28 12 07 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік», п.п. 2, п 41 розділу Верховною Радою України постановлено, текст ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», викласти в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги що виплачується замість пенсії », виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни, (згідно ч.4, ст.. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.)
Згідно рішення Конституційного Суду України №10 рп /2008 від 22 травня 2008 року, керуючись статями 147,150,152 Конституції України та статтями 45, 51,61,63 Закону України «Про Конституційний Суд України», пункт 41, розділу П «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким встановлено порядок дії статті 6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним.
Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення загальної, юрисдикції при розгляданні ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів,що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України,остаточне і не може бути оскаржене.
Таким чином, судом встановлено, що невиплата позивачці соціальної допомоги передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і грубо порушує конституційні права ОСОБА_1
Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», позивачці щомісячно було підвищено пенсію на 10% мінімальної пенсії за віком с 01.01.2009 року.
Керуючись ч. 2 ст. 3, ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.. 8, 22, 55, 95, Конституції України, ст.. 6,17,18,19 та ст.. 104-108 Кодексу адміністративного судочинства України , - і
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова незаконними відносно невиплати ОСОБА_2 надбавки як «дитині війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену їй як «дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст..28 ЗУ «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2009 року та забезпечити її виплату в подальшому, відповідно до вимог ст.. 6 Закону україни «Про соціальний захист дітей війни».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Московський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: