КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.06.2007                                                                                           № 23/65

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача: Шевченко О.А., (дов. №44 від 31.05.2007);

від відповідача : не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Альбіна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.03.2007

 у справі № 23/65  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Новофарм"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Альбіна"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 34748,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2007 у справі №23/65 позовні вимоги задоволено  повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Альбіна”(далі-відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Новофарм” (далі-позивач) 34748,63грн. основного боргу, 348,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на неналежному виконанні  відповідачем своїх зобов’язань, що виникли на підставі  укладеної  між сторонами 28.02.2006 мирової угоди, яка за своєю правовою природою є  договором про переведення боргу, факт наявності якого  було встановлено в процесі розгляду справи №36/7 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Новофарм” до Товариства  з обмеженою відповідальністю  виробничо-комерційної фірми „Альбіна”  про стягнення  34748,63грн.

Посилаючись на те, що рішення  суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без  повного з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, відповідач   звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення  та  направити справу  на новий розгляд до  Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що  рішення суду було прийнято   в першому судовому засіданні без  участі  представника  відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чим порушено  його право на захист. Крім того,  відповідач посилається на  помилкове ототожнення  судом  мирової угоди  та договору про переведення боргу, оскільки мирова угода  є договором  між двома сторонами, які перебувають у  спорі та  стосується лише  прав та обов’язків  сторін  щодо предмета позову. Мирова угода, укладена між сторонами  28.02.2006 є нікчемною, оскільки її було укладено між позивачем та відповідачем, які на час її укладення не  перебували у будь-яких  спірних відносинах.

Ухвалою Київського апеляційного  господарського суду від  28.04.2007 апеляційну скаргу було прийнято до розгляду,  судове засідання призначено на   14.05.2007. У зв’язку з неявкою у судове засідання  повноважних представників сторін,   розгляд апеляційної скарги  неодноразово відкладався.

У судове засідання  04.06.2007 представник  відповідача не з’явився. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника  відповідача.

Позивач письмово та нормативно обґрунтованих пояснень  щодо обставин, викладених  в апеляційній скарзі, суду не надав, проте представник  позивача у судовому засіданні проти  апеляційної скарги заперечив в повному обсязі,  посилаючись на  зловживання відповідачем своїми  правами та небажанням  розраховуватися за отриману  продукцію.

          Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між   позивачем та Товариством  з обмеженою відповідальністю  Виробничо-комерційна фірма „Альбіна”   (далі-ТОВ ВКФ „Альбіна”)    01.12.2003 було укладено  договір №159 (далі-договір  поставки), відповідно до умов якого  позивач зобов’язувався поставити  ТОВ  ВКФ „Альбіна”  продукцію, а  останній зобов’язувався прийняти  її та оплатити   протягом 10 календарних днів  після реалізації  продукції через свою торгову мережу (підпункт 1.1 пункту 1 та підпункту 3.1 пункту 3 договору).

На виконання  вищезазначених умов договору поставки, позивач  поставив ТОВ ВКФ „Альбіна”  продукцію на загальну суму 42148,63грн.,  що підтверджується  видатковою накладною №63/1  від 01.12.2003 та  довіреністю  серії ЯЖХ №033530, копії яких залучено до матеріалів справи.

Оскільки  ТОВ ВКФ „Альбіна”  свої зобов’язання  щодо   оплати   за отриману продукцію  виконало частково,   між  позивачем та  відповідачем  28.02.2006 було укладено „мирову угоду”,  відповідно до якої   відповідач прийняв на  себе  боргові зобов’язання  за договором поставки  у розмірі 34748,63грн. та зобов’язувався  погасити заборгованість згідно  з графіком  погашення заборгованості, який є невід’ємною частиною   „мирової угоди” (додаток №1).

Відповідно до  приписів статті 520 Цивільного кодексу  України (далі-ЦК України)  боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою  кредитора.

При переведенні боргу один боржник вибуває із  правовідношення, а його місце займає нова особа, на яку  переводиться борг.

Таким чином,  судова колегія погоджується з висновком   суду першої інстанції, що  укладена між сторонами „мирова угода” за своєю правовою природою є   правочином  щодо заміни боржника у зобов’язанні,  у даному випадку заміни ТОВ ВКФ „Альбіна” на відповідача. Вищезазначений правочин було вчинено сторонами у письмовій формі за вільним волевиявленням, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідач свої зобов’язання щодо погашення заборгованості  перед позивачем за договором  поставки  не виконав належним чином, у зв’язку з чим даний спір передано на розгляд  Господарського суду міста Києва.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами  виходячи з того, хто посилається на певні  обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень,  це стосується і відповідача, який повинен був  довести  факт належного виконання своїх зобов’язань  перед позивачем та  факт відсутності  заборгованості на час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи,  ухвалу Господарського  суду міста Києва  про порушення провадження у справі від 16.02.2007, відповідно до якої  розгляд справи було призначено на 13.03.2007,  було направлено відповідачеві  20.02.2007, що підтверджується  відміткою відділу діловодства  Господарського суду  міста Києва, а тому судова  колегія критично оцінює посилання  відповідача на  те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи  Господарським судом міста Києва. Крім того,  слід зазначити, що  відповідач в апеляційній скарзі  не заперечує факту  отримання рішення Господарського суду міста Києва від  13.03.2007,  яке було направлено йому за адресою,   зазначеною у позовній заяві. Матеріали справи  містять також  докази  належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду  апеляційної скарги   відповідача  на рішення суду першої інстанції, проте, у судове засідання 04.06.2007  повноважний представник  відповідача не з’явився, доказів на підтвердження обставин, викладених в апеляційній скарзі та доказів належного виконання  зобов’язань суду не надав.

У зв’язку з вищезазначеним, судова колегія не вбачає  підстав для скасування  рішення Господарського суду міста Києва від  13.03.2007 та погоджується з  висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості  позовних вимог, проте, при цьому судова колегія не погоджується з судом першої інстанції щодо застосування  положень статті 35 ГПК України при встановленні факту наявності заборгованості ТОВ ВКФ „Альбіна” перед позивачем. Відповідно до приписів вищезазначеної норми, факти встановлені  рішенням господарського суду (іншого органу, який  вирішує господарські спори)  під час розгляду  однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть  участь ті самі сторони, а у даному випадку, судом   було використано факт встановлений рішенням Господарського суду міста Києва   у справі №36/7 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Новофарм” до Товариства  з обмеженою відповідальністю  виробничо-комерційної фірми „Альбіна”  про стягнення  34748,63грн., тобто факт встановлений при вирішенні спору між іншими сторонами.

        Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Альбіна” залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду  міста Києва від 13.03.2007 у справі №23/65 залишити без змін.

5. Матеріали справи №23/65 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 05.06.07 (відправлено)