Судове рішення #7149735

                                                                                                               

                                                                                         

                       

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Справа № 2 – 796,  2009 р.

                                                                                     

                                                            РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                         09 липня 2009 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,

                             при секретарі Рубан Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частини квартири ,-                                                                                                                                                                                                        

                                                           

                                                    в с т а н о в и в :    

               

 В травні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частини двокімнатної квартири № 67, що знаходиться по вул. Сорочинська, 4 в м. Миргороді Полтавської області, посилаючись на те, що це житло з відповідачем вони придбали в зареєстрованому шлюбі, хоч і зареєстрували його за відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, який діяв на підставі відповідної довіреності / а.с. 19 /, заявлений позов підтримав, просив визнати за ОСОБА_2  право власності на частину спірної квартири. З пояснень представника позивача вбачається, що така квартира сторонами по справі куплена за спільні кошти, в зареєстрованому шлюбі, а відтак його довірительниця має право на частину цього житла відповідно до чинного сімейного законодавства України.

  Відповідач ОСОБА_2 заявлений позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, застосувавши до спірних правовідносин положення про позовну давність. Як пояснив відповідач, в вересні 2001 року, під час його перебування в шлюбі з позивачем, вони купили двокімнатну квартиру, зареєструвавши її у власності за ним, в якій певний час проживали однією сім’єю. З липня 2004 року сторони припинили сімейні та шлюбні відносини і їх шлюб було припинено на підставі судового рішення. В подальшому позивач неодноразово зверталася до нього з пропозиціями спільного продажу квартири та поділу коштів, проте потім відмовлялася від своїх намірів. В грудні 2006 року відповідач з цією метою отримав витяг з реєстру прав власності на квартиру, витративши власні кошти, проте позивач не побажала її продавати, а зажадала купівлі ним їй однокімнатної квартири, на що той не погодився. Оскільки сімейні відносини  між ними припинені в липні 2004 року, що підтверджено судовим рішенням, позивач, на його думку, пропустила строк позовної давності на звернення в суд з цим позовом.

Заслухавши пояснення  сторони позивача і сторони відповідача, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності, оглянувши і вивчивши в судовому засіданні  матеріали архівної цивільної справи суду № 2 – 1261 за 2006 рік, за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних обгрунтувань.

Як вбачається зі змісту рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2006 року, що набрало законної сили,   шлюб, зареєстрований, 12 листопада 1989 року в Палаці шлюбів “Центральний” м. Харкова, актовий запис № 3217, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Бурдейна) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, припинено внаслідок його розірвання. /  архівна справа, а.с. 16, а.с. 12 /.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України  обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

20 вересня 2001 року, тобто в період зареєстрованого між сторонами по справі шлюбу, відповідачем ОСОБА_2 було придбано двокімнатну квартиру № 67, яка знаходиться по вул. Сорочинська, 4 в м. Миргороді Полтавської області, що підтверджується копією відповідного договору купівлі – продажу / а.с. 34 /.

              Згідно довідки Дочірнього комунального підприємства „Мирородтехінвентаризація” право власності на цю квартиру зареєстровано за відповідачем / а.с. 33, 35 – 36 /.

              В грудні 2001 року, після придбання квартири, у сторін по справі народилася дочка ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про її народження / а.с. 13 /.

              Як вбачається зі змісту довідки Миргородського комунального житлово – експлуатаційного управління Миргородської міської ради, станом на  11 червня 2009 року в спірній квартирі, окрім відповідача ОСОБА_2 зареєстровані його нинішня дружина ОСОБА_6, донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також колишня дружина – позивач по справі ОСОБА_1 / а.с. 37 /.

  Відповідно до ст. ст. 22, 28 КпШС України, якими мають регулюватися спірні правовідносини на час їх виникнення, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

   Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

   В разі поділу майна, яке є  спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

   Зважаючи на викладені обставини, суд приходить до переконання про те, що позивач ОСОБА_1 має право на ? частину майна, нажитого нею в шлюбі з відповідачем, в тому числі і на половину спірної квартири.

   Оскільки  шлюб між сторонами по справі припинено 26 жовтня 2006 року в період дії Сімейного кодексу України, то відповідно до ч. 2 ст. 72 цього Кодексу до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. З цих підстав вимоги відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності не підлягають до задоволення.

   Крім того, як встановлено судом з пояснень цього відповідача та наданих ним письмових доказів / а.с. 39 /, відповідачем фактично вчинено дії, які вказують на визнання ним заявлених вимог позивача з намірами спільного продажу квартири в  грудні 2006 року, що відповідно до частин 1, 3 ст. 264 ЦК України  вказує на переривання перебігу позовної давності.

               

                Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду позивач оплатила судовий збір та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду судової справи в загальній сумі 1950 гривень / а.с. 1, 2 /.

   Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 61, 62, 64, 88, 208, 209, 214, 215  ЦПК України, ст. ст. 22, 28 КпШС України,  ст. 72 ч. 2 Сімейного кодексу України, ст. ст. 256, 257, 261, 264 ЦК України, суд ,-                                                                                                                  

                                                                   

                                                            в и р і ш и в :          

  Позов  ОСОБА_1 задовольнити.

               

               Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на ? частину квартири № 67, яка знаходиться по вул. Сорочинська, 4 в м. Миргороді Полтавської області.

               В рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1950 ( одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят ) гривень.

               

               Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                       

                    Суддя Миргородського

                      міськрайонного суду                                                   ОСОБА_9

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація