У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.04.07 Справа №02-7/218
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача - Железняк О.В. (довіреність від 01.11.2006 р. № 5332);
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'яився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області,
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2007 р. у справі № 02-7/218
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області,
до відповідачів:
1) Мелітопольського навчально-виховного комплексу № 16 “Дитячий садок-школа-вуз”, м. Мелітополь Запорізької області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбінат шкільного харчування”, м. Мелітополь Запорізької області,
про визнання недійсним договору оренди № 1 від 11.01.2006 р., укладеного між відповідачами, та спонукання відповідача № 1 продовжити дію договору оренди НОМЕР_1 на новий термін,
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольського навчально-виховного комплексу № 16 “Дитячий садок-школа-вуз”, ТОВ “Комбінат шкільного харчування” про визнання недійсним договору оренди № 1 від 11.01.2006 р., укладеного між відповідачами, та спонукання відповідача № 1 продовжити дію договору оренди НОМЕР_1 на новий термін.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.01.2007 р. № 02-7/218 (суддя Місюра Л.С.) позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України, у зв'язку з незазначенням документів, які підтверджують належне виконання всіх умов договору, у т.ч. номерів і дат платіжних документів, які підтверджують внесення позивачем орендної плати у встановлений строк за весь час дії договору, та конкретних норм чинного законодавства, яким суперечить договір № 1 від 11.01.2006 р.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду від 29.01.2007 р. № 02-7/218 скасувати, справу передати до господарського суду Запорізької області для вирішення по суті.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.
Вказує на те, що до позовної заяви додано довідку від 26.10.2005 р. № 823, видану Мелітопольським НВК № 16, з якої вбачається, що орендар не має заборгованості зі сплати орендних платежів, що свідчить про належне виконання зобов'язань з оплати орендної плати за договором.
Вважає, що встановлення обставин належного чи неналежного виконання орендарем своїх обов'язків перед орендодавцем є предметом судового розгляду і має вирішуватися з наданням учасникам судового процесу можливості доказування.
Посилається на абз. 3 п. 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, згідно якого у вирішені спору про продовження дії договору оренди належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше.
Вказує на те, що у позові прямо зазначено, що оспорюваний договір суперечить ст. 777 ЦК України, ст. 285 ГК України, ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 вказав, що погоджується з ухвалою господарського суду першої інстанції. Зазначає, що окрім квитанцій про сплату орендної плати позивач не додав також документів щодо здійснення страхування орендованого майна, що суперечить вимогам п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК.
Погоджується з тим, що вимога відповідача про визнання договору оренди недійсним не містить посилань на норми законодавства.
Вважає, що позивач, не будучи стороною спірного договору, не має права ініціювати питання про визнання договору недійсним, оскільки згідно з ч. 1 ст. 207 ГК недійсність господарського зобов'язання може бути визнана судом на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади.
Зазначає, що на порушення ст. 56 ГПК разом із копією позовної заяви позивач не направив документів, зазначених у додатку до позовної заяви, на підтвердження чого надає копію поштового опису вкладення на ім'я ТОВ “Комбінат шкільного харчування”.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 04.04.2007 р. № 1077 справу № 02-7/218 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий Федоров І.О., судді Шевченко Т.М., Юхименко О.В., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Представник відповідача-1 в судове засідання 05.04.2007 р. не з'явився. Про час і місце розгляду справи попереджений належним чином (а.с. 33).
Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і, оскільки згідно зі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, розгляд скарги можливий за відсутності відповідача-1.
04.04.2007 р. від представника відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ТОВ “Комбінат шкільного харчування”. Колегія суддів задовольнила клопотання.
За клопотанням представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За його згодою в судовому засіданні 05.04.2007 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
У судовому засіданні 05.04.2007 р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Згідно з абз. 3 пп. 3.2 п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” суд не вправі повернути позовну заяву з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справи.
Так, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд може витребувати їх від сторони, а також від інших підприємств, установ, організацій, державних органів, про що зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі (ст. ст. 64, 65 ГПК України) або в ухвалі про відкладення розгляду справи (ст. 77 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Мелітопольським НВК № 16 укладено договір оренди строком в один рік з 23.10.2004 р. по 14.10.2005 р. (а.с. 19).
До позовної заяви додано довідку від 26.10.2005 р. № 823, видану Мелітопольським НВК № 16, про те, що станом на 26.10.2005 р. Приватний підприємець ОСОБА_1 немає заборгованості зі сплати орендної плати (а.с. 20).
При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що відповідач-1 на момент закінчення дії договору оренди не мав претензій до позивача в частині сплати орендної плати, та безпідставно повернув позовну заяву з причини незазначення реквізитів платіжних документів, які підтверджують внесення позивачем орендної плати у встановлений договором строк за весь час дії договору.
Крім того, судом не враховані Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, згідно з абз. 3 п. 12 яких у вирішені спору про продовження дії договору оренди належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше.
Також зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування вимоги про визнання договору оренди між відповідачами недійсним позивач послався на ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, та прямо вказав, що спірний договір суперечить вимогам ст. 285 Господарського кодексу України, ст. 777 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Отже, вимога суду першої інстанції щодо зазначення конкретних норм законодавства, яким суперечить спірний договір, не ґрунтується на матеріалах справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів знаходить позовну заяву такою, що відповідає вимогам ст. 54 ГПК України щодо зазначення обставин та законодавства, на яких ґрунтується позов, надання доказів, які підтверджують викладені в заяві обставини.
Недодання позивачем доказів здійснення страхування орендованого майна, про що зазначає відповідач-2, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки позивач може надавати докази, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справи.
Заперечення відповідача-2 проти права позивача ініціювати питання про визнання договору недійсним суперечать закріпленому у ст. 1 ГПК України праву на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даному випадку позивач не є стороною договору оренди, укладеного між відповідачами, однак є стороною договору оренди, укладеного ним з відповідачем-1. З факту укладення даного договору випливають позовні вимоги про визнання спірного договору оренди недійсним. Позивач вважає, що йому належить переважне право на продовження дії договору оренди на новий термін. З метою захисту свого права він має право звернутися до господарського суду з самостійною вимогою.
Зауваження відповідача-2 щодо ненадсилання позивачем доданих до позовної заяви матеріалів, спростовується абз. 8 пп. 3.3 п. 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, згідно яких в разі, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5, 6 і 10 частини 1 статті 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (ст. 77 ГПК України), зокрема з метою: витребування необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано п. 3 ст. 63 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Керуючись ст. 99, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області, задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.01.2007 р. у справі № 02-7/218 скасувати.
Справу направити до господарського суду Запорізької області