Судове рішення #7149475

                                                                             

                                                                                                               

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Справа №  2 –  7,  2009 р.

                                                                                     

                                                                РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            23 січня 2009 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,

                     при секретарях: Брилліантовій А.С., Рубан Т.М.,

                     з участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши  у  відкритому  судовому засіданні в м. Миргороді    цивільну  справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 міської ради Полтавської області про скасування рішення органу опіки та піклування та визначення днів вільного спілкування з дитиною,-

                                       

                                           в с т а н о в и в :    

В липні 2007 року позивач ОСОБА_3, через свого представника   /  т. 1, а.с. 6 /, звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, посилаючись на порушення нею його батьківських прав через вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Під час перебування цієї справи в провадженні суду сторона позивача, користуючись своїми процесуальними правами, уточнила заявлені позовні вимоги, виклавши їх у письмовій формі, встановленій для позовної заяви, просила скасувати рішення органу опіки та піклування ОСОБА_5 міської ради № 5 від 20 червня 2007 року та визначити дні вільного спілкування з дитиною, з покладенням зобов’язання на відповідача ОСОБА_4 не чинити перешкод позивачу у здійсненні ним батьківських прав і виконанні батьківських обов’язків щодо участі у вихованні малолітнього сина / т. 1, а.с. 267 – 269 /.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник – адвокат ОСОБА_1 / т. 1, а.с. 6 /, уточнений позов підтримали, просили задовольнити його, пояснивши, що після того, як позивач не дав своєї згоди на виїзд дитини за кордон разом з відповідачкою, та почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, а згодом добилася винесення рішення органу опіки та піклування, яким було суттєво обмежено його права у вихованні дитини і спілкуванні з нею. З пояснень сторони позивача, оскаржуване рішення першим відповідачем постановлене на підставі неповного вивчення умов життя ОСОБА_3 його ставлення до дитини та інших обставин, що мають істотне значення.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради, як органу опіки та піклування, ОСОБА_6, що діяв на підставі відповідної довіреності / т. 2, а.с. 21 /, уточнений позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що спір щодо участі позивача, який проживає окремо від дитини, у її вихованні органом опіки та піклування вирішувався на підставі заяви як позивача, так і відповідача ОСОБА_4. При цьому орган опіки та піклування у оскаржуваному рішенні дозволив ОСОБА_3 спілкуватися з сином щонеділі з 10.00 до 13.00 години в присутності матері на території м. Миргорода та більш тривале спілкування у свята з виїздом в м. Лохвицю до діда та баби на один день без ночівлі при попередній домовленості з матір’ю. На думку цього представника, орган опіки та піклування своїм рішенням забезпечив рівні права і батька і матері дитини у її вихованні. Не заперечував того факту, що після прийняття такого рішення позивач ОСОБА_3 особисто звертався до нього з приводу вчинення відповідачем ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні з дитиною. Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в останнє судове засідання представник відповідача повторно не з’явився, в супереч вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України про причини своєї неявки суд не повідомив, з огляду на що судом ухвалено розглянути справу у відсутність цього учасника процесу / т. 2, а.с. 30, 31, 84, 89 – 91, 96 – 98, 99 – 101 /.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник – адвокат ОСОБА_2      / т. 1, а.с. 21, 85 / уточнений позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. При цьому, сторона відповідача суду пояснила, що будь – яких перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною відповідач не чинила. З приводу порушення своїх прав позивач з відповідними письмовими заявами до першого відповідача не звертався. Режим спілкування ОСОБА_3 з його дитиною було визначено радою по опіці та піклуванню органу місцевого самоврядування з прийняттям відповідного рішення. Це рішення відповідає інтересам дитини та обох її батьків, а тому підстав для його скасування немає.

Заслухавши пояснення сторони позивача та відповідачів, показання свідків,   дослідивши письмові докази по справі та оригінали окремих документів, надані учасниками процесу на засадах змагальності та диспозитивності, дослідивши матеріали виконаних судових доручень щодо збирання доказів в порядку ст. 132 ЦПК України, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітнього ОСОБА_7, який народився 25 лютого 2003 року в м. Харкові, актовий запис про народження № 725, що підтверджується копією свідоцтва про його народження /  т. 1, а.с. 24, 48 /.

Згідно копії рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 червня 2005 року шлюб між сторонами по справі припинено. Зазначеним рішенням суду місце проживання дитини, після припинення шлюбу сторін, не визначалося  / а.с. 7 /.

В липні 2005 року відповідачкою в органах РАЦС одержано свідоцтво про розірвання шлюбу з позивачем / т. 1, а.с. 44 /.

В червні 2007 року відповідач уклала повторний шлюб з громадянином ОСОБА_8, набувши прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу /  т. 1, а.с. 46, 47 /. При цьому, малолітній син обох сторін залишився проживати з відповідачкою ОСОБА_4 / т. 1, а.с. 25, 29, 49 /.

Позивач ОСОБА_3 проживає окремо від дитини / т. 1, а.с. 8, 13, 55 – 56 /.

08 червня 2007 року позивач ОСОБА_3 звернувся з письмовою заявою до першого відповідача – органу опіки та піклування ОСОБА_5 міської ради (  виходячи з положень ст. 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” ) , в якій виклав обставини порушення його прав відповідачкою ОСОБА_4 в частині реалізації ним його прав та обов’язків щодо  участі у вихованні сина, навівши в цій заяві відповідні обґрунтування, та просив вирішити спір відносно його участі у вихованні дитини / т. 2, а.с. 54 – 60 /.

20 червня 2007 року орган опіки та піклування розглянув цю заяву та заяву відповідача ОСОБА_4 щодо спору, який виник між ними з приводу виховання дитини. Порядок, послідовність та повнота розгляду цього питання зафіксовані  у відповідному протоколі № 3 засідання ради по опіці та піклуванню, оригінал якого досліджено судом, а повну копію долучено до матеріалів справи / т. 2, а.с. 37 – 38 /.

За наслідками розгляду цього питання, у присутність обох сторін, першим відповідачем прийнято рішення № 5 від 20 червня 2007 року, що оскаржується, за яким дозволено ОСОБА_3 спілкуватися з сином щонеділі з 10.00 до 13.00 години в присутності матері на території м. Миргорода та більш тривале спілкування у свята з виїздом в м. Лохвицю до діда та баби на один день без ночівлі при попередній домовленості з матір’ю; зобов’язано відповідача ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) не перешкоджати зустрічам батька з сином; зобов’язано позивача ОСОБА_3 допомагати матері матеріально утримувати свого сина, який проживає з матір’ю            ( хоча в розпорядження цього органу було надано письмові докази того, що позивач в добровільному порядку надає таку допомогу / т. 2, а.с. 63 – 81 /; попереджено сторони про наслідки невиконання рішення органу опіки та піклування / т. 1, а.с. 27, т. 2, а.с. 39 /.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановлює на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається зі змісту протоколу № 3 засідання ради по опіці та піклуванню, оригінал якого досліджено судом, а повну копію долучено до матеріалів справи / т. 2, а.с. 37 – 38 /, в супереч вимогам вищезгаданої статті Сімейного кодексу України, члени органу опіки та піклування обмежилися лише обговоренням спірного питання, проте не дослідили матеріалів, що стосуються умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Викладене підтверджується змістом дослідженого протоколу.

При таких обставинах прийняте цим органом оскаржуване рішення № 5 від 20 червня 2007 року не може визнаватися чинним, навіть за умови, коли в ньому згадується про розгляд відповідних документів, що фактично не знайшло свого підтвердження та відображення у відповідному протоколі / т. 2, а.с. 37 – 38 /.

Під час розгляду справи представник відповідача ОСОБА_6 в своїх відповідях на запитання позивача ОСОБА_3 не заперечував того факту, що після прийняття оскаржуваного рішення позивач особисто звертався до нього з приводу вчинення відповідачем ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні з дитиною, проте відповідних письмових заяв органу опіки та піклування не подавав. Викладена обставина підтверджує факт порушення відповідачем ОСОБА_4 зобов’язання, покладеного на неї пунктом 2 рішення № 5 ради по опіці та піклуванню від 20 червня 2007 року.

У відповідності до  ст.  ст. 141, 151, 153 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою , крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги те, що  позивач ОСОБА_3, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має добрі  матеріально – побутові умови для спілкування з дитиною / т. 1, а.с. 8 – 12, 55 – 72; т. 2, а.с. 61, 62 /, суд приходить до переконання про те, що він спроможний, як батько, приймати  безперешкодну участь у вихованні свого сина та спілкуванні з ним. Таке спілкування сприятиме розвитку у дитини відчуття батьківської уваги, розвиватиме у неї дух поваги до прав та свобод інших людей, любові до батьків і свого народу, зміцнить здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток і готування до самостійного життя.

Визначаючи способи участі позивача ОСОБА_3 у вихованні його сина, відповідно до вимог ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України, суд враховує також вік і стан здоров’я дитини на час розгляду справи та відсутність обґрунтованих доказів відносно медичних протипоказань щодо можливості такого спілкування, в тому числі і за місцем проживання позивача, індивідуальні психологічні особливості дитини, визначені у його характеристиці з дошкільного навчального закладу / т. 1, а.с. 120 /.

Що стосується позовних  вимог ОСОБА_3 про надання йому дозволу на спілкування з сином протягом половини канікулярного часу в пори року весна, осінь, зима, то в цій частині заявлені вимоги задоволені бути не можуть, оскільки дитина відвідує дошкільний навчальний заклад, в якому канікулярний час не встановлений, а визначення можливості такого спілкування під час канікул дитини в майбутньому, при її навчанні в школі, не ґрунтується на підставах і предметі позову.

 Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 3, 6, 14, 15, 18, 141, 150, 151, 153, 155, 158, 159 Сімейного кодексу України, суд ,-                                                                                              

                                      в и р і ш и в :          

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати  рішення Ради по опіці та піклуванню над малолітніми та неповнолітніми виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 20 червня 2007 року за № 5.

Визначити ОСОБА_3 дні періодичних побачень з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою його участі у вихованні дитини, з можливістю спільного відпочинку та відвідування дитиною місця проживання ОСОБА_3 у вихідні дні ( суботу, неділю ) першого та третього тижня щомісячно .

Дозволити ОСОБА_3 на час його відпустки упродовж літнього місяця спільно відпочивати з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою оздоровлення дитини.

Зобов’язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків щодо участі у вихованні дитини.

           В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

                   

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

               

                Суддя Миргородського

                      міськрайонного суду                                        ОСОБА_9  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація