Справа №  2 – 66,  2009 р.

                                                            РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                           09 квітня 2009 року.  Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в  складі : головуючого – судді Чернюк В.Д.,

                              при секретарі Рубан Т.М.,

                              з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів ,-                                                                                                                      

                                                    в с т а н о в и в :    

В листопаді 2008 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з цим позовом до  ОСОБА_3, посилаючись на порушення її прав відповідачем, в якій просила стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 202153 гривни та всі понесені по справі судові витрати / а.с. 3 /.

Під час розгляду цієї справи по суті представником позивача – адвокатом ОСОБА_1, який діяв на підставі відповідного договору про надання правової допомоги та довіреності / а.с. 10, 26 /, подано позовну заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 269500 гривень, сплаченого судового збору і витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 1730 гривень, а також 2000 гривень в рахунок відшкодування правової допомоги адвоката / а.с. 48 /.

В  процесі розгляду справи по суті сторона позивача заявлений позов підтримала, просила  задовольнити його. При цьому позивач ОСОБА_2 суду пояснила, що  в вересні 2005 року вона передала відповідачу 14000, а не 35000 доларів США, як в розписці,  для придбання їй  квартири в м. Миргороді та видала для цієї мети відповідну довіреність. Відповідач квартиру їй не купила і до цього часу взяті кошти повністю не повернула. Вказувала на те, що відповідно до наявної розписки ОСОБА_3 мала повернути їй 35000 доларів США в рахунок одержаних коштів та за тривале користування цим коштами через не придбання квартири в 2005 році. Не заперечувала факту отримання від відповідача частини грошових коштів в послідуючому, в тому числі і на придбання квартири на ім’я свого сина, в липні 2008 року.

Відповідач ОСОБА_3 заявлений позов визнала частково, пояснивши, що в вересні 2005 року дійсно одержала від позивача 12500 доларів США для придбання останній по довіреності квартири в м. Миргороді. В послідуючому, через певні обставини, квартиру для ОСОБА_2 вона не купила, а набуті кошти використала та до цього часу повністю не поврнула. Не заперечувала того факту, що на вимогу сина позивача  31.07.2008 року написала розписку, в якій зобов’язувалася повернути ОСОБА_2 35000 доларів США, які вона фактично не брала. Написання цієї суми в розписці обумовлювала психічним тиском на неї. Стверджувала, що на цей час частину коштів від фактично одержаної суми валюти вона повернула позивачу в розмірі 6700 доларів США, в тому числі 5000 доларів США нею передано продавцю квартири ОСОБА_4 в рахунок вартості квартири, яку та продала сину позивача в липні 2008 року.

Заслухавши пояснення  сторони позивача та відповідача, показання свідка ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до  часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Як встановлено при розгляді справи, в вересні 2005 року позивач видала нотаріально посвідчену довіреність на ім’я відповідача для купівлі їй квартири в м. Миргороді Полтавської області / а.с. 5 /.

З пояснень ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 вбачається, що для цієї мети позивач фактично передала відповідачу не 35000 доларів США, а іншу суму, яка не співпадає зі змістом розписки, написаної ОСОБА_3 31 липня 2008 року       / а.с. 4 /. Таким чином, ця розписка є безгрошовою відносно дати її написання, хоча відповідач визнає факт отримання від позивача в вересні 2005 року 12500 доларів США для придбання ОСОБА_2 квартири в м. Миргороді на підставі відповідної довіреності.  Факт одержання відповідачем цієї суми валюти від позивача відповідною розпискою чи договором не підтверджується, проте визнається ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що в липні 2008 року вона дійсно  продала належну їй квартиру сину позивача ОСОБА_2 та в рахунок цього продажу одержала від ОСОБА_3 5000 доларів США з відому ОСОБА_2. Цей факт підтверджується копією відповідного договору купівлі – продажу квартири      / а.с. 38 /.

Оскільки відповідач визнала факт отримання 12500 доларів США від позивача та повністю не повернула їй цих коштів до цього часу, безпідставно набувши їх в сумі 6700 доларів США, такі кошти вона зобов’язана повернути позивачу на підставі положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, якими регламентовано обов’язок повернення безпідставно набутого майна і коштів.

Так як, спірні правовідносини, що виникли між сторонами в вересні 2005 року , не є борговими та не врегульовані письмовим договором, на них не можуть поширюватися загальні вимоги щодо виконання зобов’язання, які регулюються Главою 48 ЦК України. Розписка, фактично видана 31 липня 2008 року сину позивача ОСОБА_2 на суму 35000 доларів США, є безгрошовою за своїм змістом, що в судовому засіданні підтвердили сторони, та не замінює собою відповідного договору, який за переконанням суду, мав би бути укладений між позивачем і відповідачем відносно порядку, строків використання одержаних коштів та забезпечення виконання  взаємних  зобов’язань у виді неустойки, поруки, гарантії, застави, притримання чи завдатку, що передбачено ст. 546 ЦК України. Крім того, судом приймається до уваги також і положення ст. 548 ч. 1 ЦК України, за якою виконання зобов’язання                         ( основного зобов’язання ) забезпечується, якщо це встановлено виключно договором або законом.

Відповідних правових обгрунтувань чи належного договору, згідно яких, одержавши від позивача для придбання квартири 12500 доларів США, відповідач мала б повернути їй не цю суму, а 35000 доларів США, стороною позивача суду не надано.

Згідно з довідкою установи банку, наданої стороною позивача, як доказ на підтвердження збільшених позовних вимог / а.с. 49 /, сума коштів, що підлягають поверненню позивачу ОСОБА_2 в національній валюті України має становити:  6700 доларів США х 7,7 гривні ( офіційний курс НБУ відносно долара США ) =   51590 гривень.  Саме ця сума і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок часткового задоволення заявленого позову, що становить 19,14 % від розміру задоволених позовних вимог ( 51590 гр. х 100 % : 269500 гр. ).

 Як слідує зі змісту ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стороною позивача документально підтверджено судові витрати по оплаті позову судовим збором, витратами на інформаційно – технічне забезпечення розгляду судової справи і на правову допомогу адвоката на загальну суму 3730 гривень / а.с. 1, 2, 50 /, що пропорційно становить 713 гривень 92 копійки до розміру задоволених позовних вимог ( 3730 гр. х 19,14 % : 100 % ).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,  61 ч. 1, 62, 64, 88, 208, 209, 214, 215  ЦПК України, ст. ст. 8, 11, 509, 546, 548, 1212, 1213 ЦК України, суд ,-                                                                        

                                                         в и р і ш и в :          

             Позов  ОСОБА_2 задовольнити частково.

             Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок безпідставно набутих і неповернутих коштів 51590 ( п’ятдесят одну тисячу п’ятсот дев’яносто ) гривень; в рахунок відшкодування всіх понесених судових витрат – 713 ( сімсот тринадцять ) гривень 92 копійки.

             Всього стягнути з відповідача на користь позивача 52303 гривні 92 копійки .

             В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

             Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги  на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                      

                    Суддя Миргородського

                     міськрайонного суду                                               ОСОБА_5