Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

м. Ужгород, вул. Загорська, 53, 88017, (0312) 64-05-44

12 листопада 2010 р. м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді - Ференца А.М.

при секретарі - Пазяк С.М.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» про визначення частки у праві спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою про виділення часток у спільної сумісної власності, мотивуючи її тим, що 24.04.1980 р. між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Спільне життя у них не склалось, а тому 21.08.2008 р. шлюб було розірвано. Угоди про поділ майна, що є спільною власністю подружжя між ними досягнуто не було. В процесі розлучення вона дізналась, що ОСОБА_3 зареєстрував свою доньку у їх спільній квартирі по вул. Заньковецької, 23/58. На сьогоднішній день вона змушена проживати у своєї доньки, оскільки ОСОБА_3 замінив замки вхідних дверей, що перешкоджає їй вільний доступ у вищезазначену квартиру.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд виділити їй та колишньому чоловіку частку із майна, що є у спільній сумісній власності по Ѕ частині квартири, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Заньковецької, 23/58, вселити її у вищезгадану квартиру, підсобні приміщення - коридор, туалет, кухню, ванну кімнату залишити їй та зобов’язати відповідача ОСОБА_3 не перешкоджати користуванню виділеною кімнатою.

Представник відповідачів - ОСОБА_2 заперечив проти заявленого позову пояснивши, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинять жодних перешкод у користуванні квартирою позивачу. У будь-який зручний для позивача момент вона може вселитися до квартири, з якої сама по своїй волі виїхала.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з договору міни та з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26276077 виданого КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» від 01.06.2010р., квартира, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Заньковецької, 23/58 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Згідно ст. 370 ч.2 ЦК України у разі виділу із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, частки співвласників у даній квартирі є рівними тобто 1/3, частина кожному.

Суд вважає, що виділити з двохкімнатної квартири три частки, що відповідно до ДБН повинні собою являти три окремі ізольовані приміщення з санітарними умовами (вбиральня, ванна кімната кухня) є неможливим.

Це підтверджується ст.ст, 183, 382 ЦК України, відповідно до яких: Подільною є річ, яв можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Квартира як об'єкт права власності. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Двокімнатну квартиру неможливо поділити на три окремі ізольовані квартири придатні д постійного в них проживання.

Вимоги позивачки щодо встановлення порядку користування окремими приміщенням: квартири є абсурдними і необгрунтованими жодною нормою права і не можуть підлягати до задоволення.

Вимоги позивачки щодо виділення їй одної кімнати порушують право інших співвласників на користування нею, адже відповідно до, ст. 358 ЦК України, яка встановлює правила користування об'єктом спільної часткової власності, так і ст. 369 ЦК, що встановлює ці ж правила щодо спільної сумісної власності, ці права здійснюються співвласниками тільки спільно і всім об'єктом в цілому.

Враховуючи, вищенаведене, суд приходить до висновку, що частки співвласники зазначеної квартири є рівними і кожному з них належить по 1/3 частині вказаної квартири.

На підставі вищезазначеного, керуючись 182, 370, 372, 3820 358, 369 ЦК України, ст.ст 4, 5, 14, 60, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд,-

РІШИВ :

Позов задоволити частково.

Визнати, що частки співвласників квартири, яка знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Заньковецької, 23/58 - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - є рівними.

Встановити, що ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4 належить по 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, яка знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. Заньковецької 23/58.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ференц А.М.