Справа № 2 а – 128/2009                                                    

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 року                     Криворізький районний суд                                     Дніпропетровської області            

в складі :

    головуючого судді                           Коваленко Н.В.

    при секретарі                               Фуголь В.А.

      розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, уточнивши свої позовні вимоги, в їх обґрунтування позивач зазначила, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006 році  така допомога йому не виплачувалася, а у 2007 – 2008 роках виплачувалася у неповному обсязі. Верховна Рада України Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" призупинила дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідно на 2006, 2007 та 2008 роки. Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року та № 10-рп/2008 року визнав положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", та ст.41 розділу II Закону України Про державний бюджет на 2008 рік", якими призупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" такими, що не відповідають Конституції України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 % мінімальної пенсії за віком, мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає, що мала місце виплата не в повному обсязі йому щомісячної соціальної допомоги з боку відповідача за 2007 рік-2008 рік. Також, позивач вказав, що про порушення свого права дізнався лише після висвітлення вказаних подій через засоби масової інформації у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 року та № 10-рп/2008 року, але своєчасно звернутися до суду не зміг, у зв’язку з важким матеріальним станом та хворобами. Позивач просить постановити рішення, яким поновити пропущений строк на звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити невиплачену йому щомісячну соціальну державну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно в розмірі передбаченим законом.

Позивач в судове засідання не з»явилася, надала суду заяву, згідно якої свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити (а.с.41).

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі в судове  засідання не з’явився, але надав суду письмові заперечення, в яких просив суд розглянути позов за його відсутності,  позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити (а.с.11-12).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача— суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, справа може бути вирішена на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає можливим вирішити справу за відсутності відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався. Справу розглянуто за відсутності  представника третьої особи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5) та перебуває на обліку в УПФ України в Криворізькому районі Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком на загальних підставах, що підтверджується її посвідченням (а.с.6).   Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач по справі має статус дитини війни, що також підтверджується відміткою в його посвідченні і має право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені цим Законом.

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» (з урахуванням положень п.12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6- рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, дію ст. 6 цього Закону відновлено з 09 липня 2007 року.

Отже, відповідач повинен був зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з 09 липня 2007 року.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсії громадянам та їх призначення.

              Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

  Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступних розмірах: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.

Вказаним законом ч.3 ст.62 встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року з 1 квітня та з 1 жовтня 2007     року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цією статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч.2 ст.85 Закону України « Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачу починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року у наступних розмірах: за липень - ((406 грн. +1%) х30%): 31 х23 дня = 123,02:31x23=91,27 грн.; за серпень - вересень ((406 грн. + 1%) х30%) х 2 місяці = (410,06 х 30%) х 2 =123,02 х 2 = 246,04 грн.; жовтень - грудень (( 411 грн. +1%) х 30%) х 3 місяці = 124,53 грн. х 3= 373,59 грн. Всього за 2007 рік необхідно позивачу донарахувати  та сплатити 710,90 грн.

Заперечення відповідача стосовно того, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується спростовується вищенаведеними висновками.

Суд також вважає необхідним зауважити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше і тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Розглядаючи позовні вимоги за 2008 рік суд зазначає, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України з 22 травня 2008 року.

Статтею 58 Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі : з 1 січня - 470 грн., 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня-498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно у наступних розмірах: травень -( 481 грн. х 30%): 31 х 10= 144,300 :31 х 10 = 46,55 грн.; червень -481 грн. х 30% = 144,30 грн.; липень - вересень - ( 482 грн. х 30 %) х 3 місяці =144,6 х 3= 433,80 грн.; жовтень - грудень - ( 498 грн. х 30 %) х 3 місяці = 149,40 х 3= 448,20 грн.

           Всього за 2008 рік потрібно було донарахувати та сплатити позивачу 1072,85 грн.

Суд вважає, що відповідач починаючи з 22.05.2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 грн., з 01 липня 2008 року - 48,20 грн., бо ці положення протирічять Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством за певний період часу, Рішення Конституційного Суду України не виконував, що стало причиною звернення до суду позивача.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

            Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, тобто на відповідача.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» в разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції, то вони втрачають чинність від дня прийняття рішення про їх неконституційність.

Суд при вирішенні спору по даній справі вважає, що відповідач ухилився від виконання покладених на нього державою обов'язків щодо призначення, нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», після прийняття Конституційним Судом України Рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та Рішенням № 10-рп від 22 травня 2008 року, до кінця бюджетного року, чим відповідно були порушені права позивача.

Суд приходить до висновку, що відповідачем допущено не протиправні дії, а бездіяльність, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при набранні законної сили Рішеннями Конституційного Суду України та відновленні дії ст. 6 Закону мав самостійно вчинити дії на виконання вимог розглянутих законодавчих актів, зробити перерахунок та виплатити недоплачені суми пенсії з врахуванням відповідного підвищення.

           Згідно до статті 71 ч.1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо призначення та виплати допомоги позивачу за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, тому право позивача у даному випадку має бути захищене шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу належні суми підвищення до пенсії, з урахуванням часткових виплат.

Відповідно до вимог ст.11 ч.2 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання у подальшому.        

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Так, частиною 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що про порушене право позивач дізнався у січні 2009 року з засобів масової інформації, а саме що є Рішення Конституційного суду і з аналогічним позовом звернення до судів України. Дана обставина дає суду підстави вважати, що строк позовної давності позивачем не пропущено. Пропущення  річного строку звернення позивача до суду за захистом порушеного права соціального забезпечення не є провиною позивача, оскільки відповідачем не виконувались  покладені на нього державою обов'язки з 09 липня до 31 грудня   2007 року, з 22 травня до 31 грудня 2008 року, чим порушується право позивача на належне соціальне забезпечення у зазначені періоди.

На підставі викладеного, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року, Закону України  “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року,  Рішення Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих громадян” № 530 від 28.05.2008 року та керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 18, 69, 70, 99, 100, 158-163,186  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

         Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії  — задовольнити.

        Поновити ОСОБА_1     процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.  

          Визнати бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати  ОСОБА_1   підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком — протиправною.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_1   підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період  з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

          Постанова може бути оскаржене до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом 20 днів  з дня подачі заяви на апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови, або протягом 10 днів  без подачі заяви на апеляційне оскарження.

Суддя: