Справа №2-2037/09

З А О Ч Н Е         Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2009 року       Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –             судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря –             Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій по підвищенню процентної ставки та нікчемною умови договору, третя особа: Синельниківське відділення ПриватБанку, –

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 12.10.2009 року звернувся до суду з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій по підвищенню процентної ставки та нікчемною умови договору, третя особа: Синельниківське відділення ПриватБанку, посилаючись на те, що 27 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний Договір №DNSOAК07360031, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 27.12.2006 р. по 27.12.2011 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 128368 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0.00 % від суми виданого кредиту щомісяця у момент видання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення і кредиту згідно з п. 3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору. На підставі укладеного між позивачем та відповідачем Кредитного договору, позивачем отримано кошти у розмірі зазначеному у Кредитному договорі. Листом відповідач повідомив позивача про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеним вище Кредитним Договором з 01.02.2009 р. Позивач вважає підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору незаконним, а умова Кредитного Договору в частині права відповідача в односторонньому порядку розірвати  Кредитний договір недійсною, при цьому посилається на ст. ст. 11, 203, 215, 10561 ЦК України, Закон України "Про захист прав споживачів", Закон України "Про банки і банківську діяльність".

    Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги та обґрунтування позову підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечували.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду справи.

    Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив.

    Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

    Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, позивача вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами ( договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Судом встановлено, що 27 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний Договір №DNSOAК07360031 (а.с.10-11) ( далі по тексту Кредитний договір).

Відповідно до п.п.1.1 п.1 Кредитного Договору Банк зобов'язується надати "Позичальникові" кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 27.12.2006 р. по 27.12.2011 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії (далі - "Кредит") у розмірі 128368 грн. (сто двадцять вісім тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп.) на наступні цілі: купівля автомобіля, а також у розмірі 44156,20 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0.00 % від суми виданого кредиту щомісяця у момент видання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення і кредиту згідно з п. 3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного Договору. Періодом сплати вважати період з «21» по «25» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 3322,11 грн. для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

На підставі Кредитного Договору позивачем отримані кошти в розмірі зазначеному у п.п.1.1 п.1 Кредитного Договору , що не заперечується позивачем в судовому засіданні .

Відповідно до п.п.2.3.1 п. 2.3 п. 2 Кредитного Договору - Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ.

Відповідно до листа від 06.01.2009 р. року без номеру за підписом Голови правління ПриватБанку О. В. Дубілет відповідач повідомив позивача про збільшення розміру відсоткової ставки за Кредитним Договором DNSOAK07360031 від 27.12.2006 р. до 27,48 % на рік (а.с.12) , при цьому відповідач в своєму листі на зміну кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Листом від 29.01.2009 року (вх. Відповідача 30.01.2009 р. №2538, вх. Третьої особи - №15 від 30.01.2009) позивач повідомив відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до Кредитного Договору посилаючись на незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до Кредитного Договору та необґрунтованість підняття відсоткової ставки до 27,48 % (а.с.13).

З листа відповідача від 10.02.2009 р. №30.1.0.0/2-090130/115, який направлено Позивачу 24.04.09, про що свідчить відтиск на поштову конверті, вбачається, що підставою для зміни відсоткової ставки по Кредитному Договору укладеного з позивачем послугувало прийняття Національним банком України постанови N 107 від 21.04.2008 р. "Про врегулювання грошово-кредитного ринку" згідно якої з 30.04.2008 р. облікову ставку було змінено до 12 % річних. Та оскільки відповідачем з 30.04.2008 року не було змінено процентну ставку, право на її підвищення залишилося за відповідачем. В зв'язку з чим згідно умов Кредитного Договору та відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" позивачу було направлено лист (повідомлення) щодо зміни відсоткової ставки за Договором. (а. с.14-15).

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Відповідно до п.4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни . Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до вступної частини Постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» , правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів , запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено , що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події , не залежної від волі сторін договору , яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін ( зміні кредитної політики банку) .

Таким чином зміна процентної ставки, відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

В свою чергу всупереч ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листів відповідача направлених на адресу позивача, не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки по Кредитному Договору до 29,04 % річних.

Окрім того судом не береться до уваги посилання відповідача в своєму листі на зміну з 06.01.2009 р. облікової ставки НБУ як на підставу зміни відповідачем процентної ставки по Кредитному договору оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір між відповідачем та позивачем було підписано 27.12.2006 року, на момент підписання Кредитного Договору діяла Постанова Національного банку України № 492 від 29.12.2007 року згідно якої розмір облікової ставки становив 10%. Після підписання Кредитного договору розмір облікової ставки на підставі Постанови Правління Національного банку України № 107 від 21.04.2008р. «Про регулювання грошово-кредитного ринку» облікова ставка з 20.04.2008 року була змінена до 12 %.

Відповідно до п.п.2.3.1 п. 2.3 п. 2 Кредитного Договору збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях у кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США .

З умов Кредитного Договору випливає, що відповідач міг ініціювати збільшення відсоткової ставки за користування лише до 19,08 % річних .

Таким чином, дії відповідача щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 27,48 % річних порушують умови Кредитного Договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, (що набула чинності 09.01.2009 року) , встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Як вбачається з листів-повідомлень відповідача, процентна ставка по Кредитному Договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року тобто після набранням чинності ст. 1056-1 ЦК України та оскільки позивач не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за Кредитним Договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України – недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом , не можуть змінюватися за домовленістю сторін .

Таким чином умова Договору, передбачена п.п.2.3.1 п. 2.3 п. 2 Кредитного Договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за Кредитним Договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.

Є такою, що ґрунтується на Законі а тому підлягає задоволенню вимога позивача, щодо визнання недійсним умову пункту 2.3.3. Кредитного Договору DNSOAK07360031 від 27.12.2006 року щодо такої події як право Банка при виникненні кожної з наступних подій зокрема відмови Позичальника в оформленні ( переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення з наступних підстав.

Відповідно до п.п.2.3.3 п. 2.3. Кредитного Договору при виникненні кожної з наступних подій зокрема, відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії Договору Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю , виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 47 Закону України « Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ, передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством .

Зі змісту п.п.2.3.3. п.2.3. Кредитного Договору, відповідно до яких Банк на власний розсуд має право згідно ст. 651 ЦК України в односторонньому порядку розірвати договір у разі відмови Позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договорів страхування, згідно п. 2.2.7 даного Договору вбачається, що положення п.п.2.3.3 п.2.3.Кредитного Договору порушують права та законні інтереси позивача, містять дискримінаційні стосовно позивача правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника).

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу , межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм . Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Таким чином, підпункт 2.3.3.пункту 2.3. Кредитного Договору підлягає визнанню недійсним, а позов є обґрунтованим та таким , що підлягає задоволенню в повному обсязі

    Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову повністю, відповідно до ст. 88 ЦК України понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій по підвищенню процентної ставки та нікчемною умови договору, третя особа: Синельниківське відділення ПриватБанку, задовольнити повністю.

Визнати з 09.01.2009 року неправомірними дії Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по збільшенню процентної ставки за користування кредитом по кредитному договору № DNSOAK07360031 від 27.12.2006 року, укладеному з ОСОБА_1.

Зобов’язати закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» нараховувати проценти по кредитному договору № DNSOAK07360031 від 27.12.2006 року на рівні попередньої процентної ставки 16,08 % річних з щомісячним платежем 3322,11 грн.

Визнати нікчемним п.п.2.3.1 п. 2.3 п. 2 Кредитного договору № DNSOAK07360031 від 27.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 48 (сорок вісім) грн. 90 коп. понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя:                                      Т.В.Прижигалінська