АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 22-ц-754/2011 р Головуючий 1 інстанції - Лазюк С.В.

Категорія - договірні Доповідач - Ларенок В.І.

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хар­ківської області в складі:

головуючого: судді Ларенка В.І.

суддів : Міненкової Н.О., Гальянової І.Г.

при секретарі: Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною ска­ргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ко­мерційного банку «ПриватБанк», третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бакумова Алла Валентинівна про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними з моменту їх укладення та за зустрічною позовною заявою Публічного акціонерного товариства комер­ційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення ,- п

встановив:

25.06.2010 року позивач ОСОБА_3 звернулась у суд з позовом до Публічного акціонерного то­вариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки не­дійсними з моменту їх укладення.

В обґрунтування своїх позовних вимог вона посилався на те, що 29.02.2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір.

Відповідно до укладеного договору вона отримала кредит у розмірі 95 000 доларів США зі спла­тою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за креди­том з кінцевим терміном повернення 28.02.2022 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між нею та Банком було укла­дено договір іпотеки від 29.02.2008 року.

Вона вважає, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки, Банком було порушено норми Закону України «Про захист прав споживачів», Правила «Про надання банками України інфор­мації споживачу щодо умов кредитування й сукупної вартості кредиту», Декрет КМУ «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю». А саме, кредитний договір не містить графік повернення кредиту; Банк не мав права надавати позичальникові кредит в іноземної валюті; умови договору є не­справедливими; договір іпотеки не містить повної інформації про зміст та розмір основного зо­бов'язання.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» позов не визнав, пред'явив зустрічну позовну заяву до Ве­рба Н.П. про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Він посилався на те, що 29.02.2008 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено кредитний до­говір, відповідно до якого ОСОБА_3 29.02.2008 року отримала кредит у розмірі 95 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.02.2022 року. У порушення умов договору та статей 526,527,530 ЦК України ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором на 17.09.2010 року ОСОБА_3 має забор­гованість - 120 865,80 доларів США, що за курсом 7,9192 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417\356 від 16 вересня 2010 року, яка складається з заборгованості за кредитом - 94 073,56 доларів США, заборгованості по відсоткам - 15 903,26 доларів США, заборгованості по комісії - 3 548,14 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 7 340,84 доларів США. Окрім того відповідно до п.5.3. Кредитного договору нараховане судовий штраф у розмірі 39 574,13 грн.

Заборгованість у гривні складає 996 734,57 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 29.02.2008 року був укладений договір іпотеки, згідно до якого ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме ква­ртиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_3 на під­ставі договору купівлі-продажу.

Посилаючись на те, що при укладенні договорів з боку Банку ніяких порушень не було, просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3, стягнути з неї на користь Банку заборгованість у розмірі 996 734,57 грн., та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру шляхом продажу Банком з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Просив виселити осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянс­тва, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Харкова.

Представник ОСОБА_3 проти задоволення зустрічного позову заперечував, підтримав позов ОСОБА_3

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними з моменту їх укладення - відмовлено.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволений. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29.02.2008 ро­ку в розмірі 996 734,57 грн. звернуто стягнення за іпотечним договором від 29.02.2008 року на предмет іпотеки трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка на­лежить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1992 ро­ку посвідченого Драгу Ю.Г. державним нотаріусом Шостої Харківської нотаріальної конторою за реєст­ровим №5-3709. Надано ПАТ КБ «ПриватБанк» право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі по­купцеві. Виселені та зняті з реєстрації обліку з квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_3 з усіма членами сім'ї, без надання іншого жилого примі­щення. Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1 700 грн. судовий збір, 120 грн. витрат на інфо­рмаційно-технічне забезпечення розгляду справи, судовий збір за подання позовної заяви про виселен­ня у розмірі 8,5 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення задовольнив її позовні вимоги у повному обсязі. Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції. Крім того просить закрити провадження у справі за зустрічним позовом, посилаючись на те, що в провадженні суду мається цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки, провадження по якої призупинено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційній скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судо­ва колегія вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2008 року між ПАТКБ «Приватбанк»» та ОСОБА_3. був укладений договір кредиту, згідно до якого ОСОБА_3 отримала від банку кредит у сумі 95 000 до­ларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік з кінцевим терміном по­вернення 28.02.2022 року. Додатком №2 до кредитного договору передбачений графік погашення кре­диту.

Крім того в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та Ба­нком було укладено договір іпотеки від 29.02.2008 року, згідно до якого ОСОБА_3 надала в іпотеку не­рухоме майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1

ОСОБА_3 систематично не виконує зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором на 17.09.2010 року ОСОБА_3 має заборгованість - 120 865,80 доларів США, що за курсом 7,9192 відповідно до службового розпоря­дження НБУ № 417\356 від 16 вересня 2010 року, яка складається з заборгованості за кредитом - 94 073,56 доларів США, заборгованості по відсоткам - 15 903,26 доларів США, заборгованості по комісії - 3 548,14 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 7 340,84 доларів США. Окрім того відповідно до п.5.3. Кредитного договору нараховане судовий штраф у розмірі 39 574,13 грн.

Заборгованість у гривні складає 996 734,57 грн., що підтверджується розрахунком на а.с. 28,29.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

А тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову ПАТКБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та в рахунок погашення заборговано­сті за кредитним договором від 29.02.2008 року в розмірі 996 734,57 грн. звернув стягнення за іпотечним договором від 29.02.2008 року на предмет іпотеки трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що знаходиться за ад­ресою АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.1992 року, надав ПАТ КБ «ПриватБанк» право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві.

Посилання ОСОБА_3 на те, що Банк не мав права надавати кредит в іноземної валюті є без­підставним, оскільки отримуючи кредит в повному обсязі ОСОБА_3 не пред'являла до Банку вимог, щодо зміни визначення валюти кредитування, порядку та строків сплати кредиту. Зазначені умови кре­дитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, зміст та форма якого відповідають поло­женням ст. 203 ЦК України. Поведінка ОСОБА_3 при підписанні договорів та отриманні кредиту під­тверджує волевиявлення на надання та отримання кредиту в іноземної валюті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі бан­ківської ліцензії банки мають здійснювати операції з валютними цінностями. Крім того, положення ч.З ст. 533 ЦК України допускає можливість виконання зобов'язань у іноземної валюті. Банківською ліцензією, виданою Нацбанком України, а також дозволом, виданим НБУ, Приватбанку надане право здійснювати такі банківські операції.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зо­бов'язання Іпотеко держатель вправ задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом зве­рнення стягнення на предмет іпотеки.

Цім обставинам суд першої інстанції надав належну оцінку та й правильно прийняв рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернув стягнення за іпотечним договором і про відмову в задоволенні позову про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними з мо­менту їх укладення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що Банком не надано доказів того, що ОСОБА_3 отри­мала грошові кошти відповідно кредитного договору є безпідставним, тому що ОСОБА_3 в позовної заяві не вказувала про те, що вона не отримувала грошові кошти. Крім того анкетою - заявою (а.с. 30- 31),кредитним договором (а.с.32-39), додатком №1 і №2 до договору, графіком погашення кредиту (а.с. 41-43) підтверджується факт отримання ОСОБА_3 кредиту.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі є не суттєвими та висновків суду в цій частині не спростовують.

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду в цій частині - в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення за іпотечним договором від 29.02.2008 року на предмет іпотеки трьохкімнатну квартиру постановлено з дотриманням норм матері­ального і процесуального права.

Що ж стосується рішення суду в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 з усіма членами сім'ї, то воно прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права і під­лягає скасуванню.

Згідно до ч.3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї ви­моги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторона­ми строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Проте в матеріалах справи відсутня письмова вимога про добровільне звільнення квартири, а в ході судового розгляду не обговорювалось питання щодо дотримання процедури виселення.

Недотримання вказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.

Суд ухвалюючи рішення про виселення на це уваги не звернув та й прийняв неправильне рі­шення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року в частині ви­селення та зняття з реєстраційного обліку з квартири НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 з усіма членами сім'ї, без надання іншого жилого приміщення - скасувати, та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючи:

Судді: