АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________

Справа № 22-ц-30085/10р Головуючий 1 інстанції - Руднева О.О.

Категорія - заробітна плата Доповідач - Ларенок В.І.

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді -Міненкової Н.О.

- суддів: Ларенка В.І., Гальянової І.Г.,

при секретарі: - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляцій­ною скаргою Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» про стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення середньої заробітної плати за час затримки остаточного розра­хунку, стягнення компенсації витрати частини доходу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

12.11.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до відповідача, який в процесі розгляду справи уточнював, та остаточно просив стягнути заборгованість по заробіт­ної платі у розмірі 9 635,18 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 1 груд­ня 2008 року по 24.06.2010 року в сумі 52 781,64 грн., компенсацію втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 1 017, 38 грн., грошової компе­нсації за частку невикористаної відпустки 569, 88 грн., 5 000 грн. в рахунок відшкодування мо­ральної шкоди, 2 500 грн. витрат за надання правової допомоги, посилаючись на те, що він був звільнений з роботи 10.08.2009 року. В день звільнення з роботи з ним не було проведено повно­го розрахунку. На неодноразові звернення до адміністрації виплатити остаточно заробітну плату керівництво заводу відмовлялося, посилаючись на те, що кошти на підприємстві відсутні.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме в сумі 3 227,56 грн. за­боргованості по невиплаченій заробітній платі, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні позовні вимоги не визнав, посилаю­чись на ті обставини, що 18 серпня 2008 року було розпочато процедуру банкрутства підприємс­тва на підставі ухвали Господарського Суду Харківської області та встановлено мораторій щодо припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов’язань, таким чином несвоє­часна сплата заборгованості по заробітної платі має місце не з вини підприємства. В частині стя­гнення моральної шкоди заперечував з тих підстав, що вини підприємства в затримці платежів не існує.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2010 року позов задо­волений частково: стягнуто з Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на ко­ристь ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченої заробітної плати за період з 1 грудня 2008 року по серпень 2009 року в сумі 8 631,11 грн., компенсацію за частину невикористаної відпуст­ки в сумі 569,88 грн., компенсацію втрат частини доходу (індексу інфляції) в сумі 1 017,38 грн., витрати за надання правової допомоги в сумі 2 500 грн..

В задоволенні інших позовних вимог ( середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди ) - відмовлено.

В апеляційний скарзі виконуючий обов’язки Державного підприємства «48 завод залізни­чної техніки» просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов лише в частині стягнення заборгованості по заробітної платі у розмірі 3 227,56 грн., у стягненні решти позовних вимог просить відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального права. При цьому посилається на те, що дійсна заборгованість по заробітної платі позивача за період з грудня 2008 року по серпень 2009 року становить 3 227,56 грн.. Вказує на те, що виплата заробітної плати позивачу у розмірі 6 995,31 грн. підтвер­джується платіжними відомостями із виплати заробітної плати, яки були надані суду першої ін­станції. Вважає, що компенсація за невикористану частину відпустку також була включена у за­робітну плату за серпень 2009 року. З моменту введення мораторію припиняється нарахування фінансових санкцій за невикористання грошових зобов’язань, в тому числі й компенсації за не­своєчасність виплати заробітної плати. Проте суд не урахував дану обставину. Оплата праці ад­воката здійснюється на підставі угоди між громадянином і адвокатським об’єднанням чи адво­катом, а не відповідачем.

Позивач ОСОБА_2 рішення суду не оскаржував.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на користь ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченої заробі­тної плати за період з 1 грудня 2008 року по серпень 2009 року в сумі 8 631,11 грн., компенсацію за частину невикористаної відпустки в сумі 569,88 грн., компенсацію втрат частини доходу (ін­дексу інфляції) в сумі 1 017,38 грн.,

суд виходив з того, що в день звільнення позивачу не була сплачена вся сума, що належала йому від підприємства.

Судова колегія погоджується з рішенням суду в цій частині, тому, як воно постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з довідці підприємства від 13.04.2010 року на а.с. 75, станом на 13 квітня 2010 року позивачу було нарахована заробітна плата у розмірі 16 938 грн. 30 коп., сплачено до державних фондів 3 229 грн. 88 коп..

Відповідачем надані тільки відомості про отримання позивачем заробітної плати всього у розмірі 4 073 грн. 24 коп.

Позивач визнав факт того, що в процесі розгляду справи він отримав ще 1 022 грн. 07 коп. в рахунок виплати заробітної плати.

Тобто за період роботи заборгованість позивачу по заробітної платі складає у розмірі 8 613 грн. 11 коп.

Крім того, як вбачається з довідки підприємства від 13.04.2010 року, грошова компенса­ція за дні невикористаної щорічної відпустки складає 569 грн. 88 коп..

Ніяких підтверджень тому, що позивачу виплачена заборгованість по заробітної платі у розмірі 11 097 грн. 80 коп. та виплачена компенсація за невикористані дні відпустку - відповіда­чем не надано ні суду першої інстанції ні суду апеляційній інстанції. Відомості про отримання позивачем заробітної плати у вказаному розмірі суду не представлені. Доводи відповідача про сплату частки заборгованості відповідачем позивачу та наявність меншої суми заборгованості не довів.

Таким чином суд обгрунтовано стягнув з відповідача 8 631 грн. 11 коп. заборгованості по заробітної платі і 569 грн. 88 коп. компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки.

Правомірно суд стягнув також компенсацію втрати частини доходу (індексу інфляції) в сумі 1017 грн. 38 коп.. Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових дохо­дів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. У да­ному випадку розрахунок проведений згідно до довідки Головного Управління статистики в Ха­рківської області.

Посилання в апеляційній скарзі нате, що 18.08.2008 року було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, а тому з моменту введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів припиняється нарахування компенсації за несвоєчасність виплати заробітної плати, є обгрунтованим, тому що компенсація втрати частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати не є санкція за невиконання зобов’язання про виплату заборго­ваності по заробітної плати.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд при­суджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу. А тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про стяг­нення з відповідача витрати на правову допомогу.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі є не суттєвими та висновків суду першої ін­станції вони не спростовують.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм ма­теріального і процесуального права, рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу виконуючого обов’язки Державного підприємства «48 завод заліз­ничної техніки» - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2010 року залишити

без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 дняв з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: