№ 2-16/ 2009

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем           України

    31 липня 2009 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

      головуючого – судді Муштат А.М.

               при секретарі – Яніній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання в цивільному шлюбі та визнання дружиною, визнання права власності на ј частину домоволодіння , визнання права власності на Ѕ частину автомобіля , визнання спадкоємцем першої черги за законом,визнання права власності на 3/8 частини домоволодіння та ј частину автомобіля як спадкоємця за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до відповідача з позовом про встановлення факту проживання в цивільному шлюбі та визнання дружиною, визнання права власності на ј частину домоволодіння , визнання права власності на Ѕ частину автомобіля , визнання спадкоємцем першої черги за законом,визнання права власності на 3/8 частини домоволодіння та ј частину автомобіля як спадкоємця за законом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на початку 1999 року вона познайомилася з ОСОБА_3, та з середини цього ж року вони почали сумісно проживати однією сім’єю в Ѕ частині будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_3 був розлучений і за належну колишній дружині частку майна в даному будинку він сплатив гроші. Позивач на той час не була офіційно розлучена , але вже більше року не проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_4 Після того, як вони з ОСОБА_3 прожили разом  більше року, вони вирішили купити другу половину будинку. Позивач не могла оформити вказану частину будинку на своє ім’я, оскільки ще не була розлучена з ОСОБА_4, тому договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_3 нотаріально 10.10.2000 року, а з продавцем  ОСОБА_5 вони домовилися, що гроші за Ѕ частину будинку віддадуть  після продажу спільної з ОСОБА_4 квартири, яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_1. 06.12.2002 року вказану квартиру позивач разом із колишнім чоловіком продали, а гроші, отримані позивачем за продаж належних їй 2/3 частини квартири, вона віддала ОСОБА_5 У зв’язку з хворобою ОСОБА_3 на той час ніде не працював, а позивач здійснювала підприємницьку діяльність, то ж ці гроші були зароблені нею особисто. У ОСОБА_3 до сумісного проживання з позивачем був автомобіль ВАЗ-2109. У 2001 році він продав вказаний автомобіль за 2000 доларів США, а потім придбав новий автомобіль Опель-Вектра за 4000 доларів США, з яких 2000 доларів – це гроші ОСОБА_3 від продажу автомобіля ВАЗ-2109, а 2000 доларів – від підприємницької діяльності позивача. Позивач вважає, що оскільки вона прожила разом із ОСОБА_3 більше шести років , вона може бути прирівняна до дружини в зареєстрованому шлюбі і відповідно має спільні права подружжя. Тому вважає, що їй належить на праві власності зі спільного майна з ОСОБА_3 ј частина жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та Ѕ частина автомобіля Опель-Вектра.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач відноситься до четвертої черги спадкування за законом. Спадкоємцем першої черги за законом  є син ОСОБА_3 – ОСОБА_2.  Але позивач вважає, що має право на одержання спадщини разом із спадкоємцем першої черги, оскільки за весь час сумісного проживання з ОСОБА_3 він ніде не працював, постійно лікувався , і тому позивач утримувала його за свої кошти. Просить встановити факт проживання без оформлення шлюбу (цивільний шлюб) з ОСОБА_3 з 1999 року та визнати її дружиною ОСОБА_3, визнати за нею право власності на ј частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та Ѕ частину автомобіля Опель-Вектра у спільному майні подружжя, визнати її спадкоємцем першої черги за законом та визнати за нею право власності на 3/8 частини домоволодіння, розташованого   по АДРЕСА_1 , і ј частини автомобіля Опель-Вектра в порядку спадкування за законом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю та пояснила, що  відповідач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька – ОСОБА_3 До  самої смерті ОСОБА_3 постійно працював , мав в оренді землі та ставки, з яких отримував дохід , тому він не міг знаходитися на утриманні позивача, як стверджує сама позивач.

Представник відповідача ОСОБА_7 проти позовних вимог заперечувала, оскільки Сімейним кодексом України передбачено , що  проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Вважає, що позивач безпідставно посилається в своїх позовних вимогах  на Сімейний кодекс України, оскільки вона перебувала в шлюбних відносинах з ОСОБА_3 до 2004 року, коли діяв Кодекс про шлюб та сім’ю, а право на свою частку в спільному майні ,  на яку поширюється дія  глави 8 СК України, позивач не довела. Крім того, позовні вимоги про визнання позивача спадкоємцем першої черги також вважає безпідставними, оскільки в судовому засіданні встановлено, що до самої смерті ОСОБА_3 постійно працював, мав доходи значно більші ніж позивач, у зв’язку  з хворобою у безпорадному стані не перебував і не потребував стороннього догляду.      

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 став проживати з ОСОБА_13 з 2000 року. Він постійно працював, мав в оренді ставок, землі, займався прийомом металобрухту. У ОСОБА_3 завжди були гроші, один-два рази на рік він їздив до  санаторію на лікування, оскільки в нього була виразка шлунку. У 2000 році ОСОБА_3 придбав Ѕ частину будинку по АДРЕСА_1, зробив там ремонт, переобладнання.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що вперше побачив  ОСОБА_15 у ОСОБА_3 восени 1999 року, а восени 2000 року він їх познайомив. Приблизно через півроку ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_16 Ѕ частину будинку по АДРЕСА_1, де свідок допомагав йому робити ремонт. ОСОБА_3 робив в локомотивному депо , хворів на виразку шлунку, але у безпорадному стані не був, стороннього догляду на потребував.

Свідки  ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснили , що позивач почала проживати сумісно з ОСОБА_3 з кінця 1999 року. ОСОБА_3 не працював, ОСОБА_15 була підприємцем.

 Заслухавши пояснення сторін, свідків, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_3 виникли в період 1999- 2000 років, коли діяв Кодекс про шлюб та сім’ю, тож посилання позивача в своїх позовних вимог на норми Сімейного кодексу, який набрав чинності 01.01.2004 року є безпідставними. Сімейний кодекс України не має зворотної сили і не може поширюватися на відносини, які виникли до моменту набрання ним чинності. На майнові відносини чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу України «Право спільної сумісної власності подружжя».

Позивач просить визнати за нею право власності на ј частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , та Ѕ частину автомобіля «Опель-Вектра», як на частку у спільному майні з ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що вони були придбані на її особисті кошти від підприємницької діяльності та продажу 2/3 частин квартири, розташованої по вул.Леніна,45/2 м.Синельникове.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу  від 29 листопада 1983 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_16 Ѕ частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2000 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_19 другу частину житлового будинку , розташованого по АДРЕСА_1, а згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіль НОМЕР_1 був придбаний ОСОБА_3 01.12.2001 року,  в той час , як  договір купівлі-продажу квартири, розташованої  за адресою: АДРЕСА_1, на який посилається позивач на підтвердження своїх позовних вимог, був укладений між ОСОБА_20 та ОСОБА_21 лише 06 грудня 2002 року. Також на запит суду були отримані довідки про  доходи з місця роботи ОСОБА_3 та з Синельниківської об’єднаної державної податкової інспекції стосовно доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_15 , з яких вбачається, що ОСОБА_3 працював у період з 1984 року по 2000 рік в Синельниківському пасажирському вагонному депо Придніпровської залізниці, з 2000 року по 2005 рік знаходився на обліку у центрі зайнятості, з березня 2005 року по липень 2005 року працював у Синельниківській дистанції колії . ОСОБА_15 в період з 2000 року по 2005 рік здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала дохід в наступних розмірах : 2000 рік- 400 грн., 2001 рік-443,50 грн., 2002 рік- 2437,58 грн., 2003 рік- 2333,47 грн., 2004 рік-1220,92 грн., у 2005 році –не звітувала. Також з пояснень свідків встановлено, що в період 2000-2005 років ОСОБА_3 як фізична особа мав в оренді ставок на території Вільненської сільської ради Синельниківського району, що також підтверджується довідкою Синельниківського районного відділу земельних ресурсів №1489-010/3 від 12.09.2006 року.  

Таким чином, посилання позивача на те, що вона сумісно з ОСОБА_3 за свої власні кошти, виручені від продажу квартири по АДРЕСА_1 придбала  Ѕ частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, та  автомобіль Опель-Вектра, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове Дніпропетровської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

До спадкоємців першої черги за законом у відповідності до ст..1261 ЦК України відносяться діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3,  який  у встановлений законом шестимісячний строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька та не заявив про відмову від неї.

Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, у відповідності до ст..1264 ЦК України мають право на спадкування у четверту чергу за законом.

Суд вважає, що вимоги позивача про визнання її спадкоємцем першої черги за законом не можуть бути задоволені з наступних  підстав.

У відповідності до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Матеріалами справи та поясненнями свідків підтверджено, що спадкодавець, яким є ОСОБА_3, через хворобу шлунку один-два рази на рік знаходився на лікуванні у санаторії м.Моршинь, але постійно був працездатним, працював, матеріально був забезпечений,  ніколи не знаходився у безпорадному стані  та не потребував стороннього догляду та допомоги.  Вказані обставини , крім пояснень свідків, підтверджуються довідками з місця роботи ОСОБА_3 на а.с. 104,107,113-115.

Відповідно до ст..256 ЦПК України судом можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, та від яких залежить виникнення , зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, зокрема згідно з  п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Оскільки в даному випадку визнання факту перебування позивача у фактичних шлюбних відносинах зі спадкодавцем ОСОБА_3 не може бути підставою для виникнення у позивача особистих чи майнових прав, а саме права на спадкування через наявність спадкоємця першої черги за законом, даний факт судом не може бути встановлений.

 Таким чином, з’ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.209,212-215 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання в цивільному шлюбі та визнання дружиною, визнання права власності на ј частину домоволодіння , визнання права власності на Ѕ частину автомобіля , визнання спадкоємцем першої черги за законом,визнання права власності на 3/8 частини домоволодіння та ј частину автомобіля як спадкоємця за законом – відмовити в повному обсязі .

    На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження – апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання – після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

    Головуючий :                                                                           А.М.Муштат