ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1059/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Будішевської Л.О.

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від прокурора - Лянна О.А.;

від відповідача -1 - не з'явився;

від відповідача-2 - Білоус Ю.Ю.;

від третьої особи-1 - не з'явився;

від третьої особи-2 - не з'явився;

від третьої особи-3 - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 року

по справі №915/1059/17

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави

до відповідача-1: Кривоозерської селищної ради Миколаївської області, 55104, Миколаївська область,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - ОСОБА_3

про: визнання незаконним та скасування рішення Кривоозерської селищної ради від 22.12.2016 №16 про припинення дії укладеного між Кривоозерською селищною радою та ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" договору оренди землі від 29.03.2006; визнання недійсним укладеного між Кривоозерською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод" договору про розірвання договору оренди від 22.05.2017р.,

суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.

дата прийняття рішення: 12.02.2018р.

повний текст рішення складено: 21.02.2018р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 16.05.2018р. згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017р. керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Кривоозерської селищної ради Миколаївської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод", в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Кривоозерської селищної ради від 22.12.2016 №16 про припинення дії укладеного між Кривоозерською селищною радою та ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" договору оренди землі від 29.03.2006;

- визнати недійсним укладений між Кривоозерською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод" договір про розірвання договору оренди від 22.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Кривоозерською селищною радою незаконно прийнято рішення №16 від 22.12.2016 про припинення дії договору оренди від 29.03.2006. Вказане рішення суперечить інтересам територіальної громади смт. Криве Озеро, що призводить до зменшення надходжень коштів до місцевого бюджету та створює передумови для використання ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" земель комунальної власності без належних правових підстав. Рішення Кривоозерської селищної ради №16 від 22.12.2016 підлягає визнанню незаконним та скасуванню як таке, що суперечить інтересам держави і суспільства. На підставі незаконного рішення між Кривоозерською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод" 22.05.2017 укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки, вказаний договір відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, ст. 20, 2017 Господарського кодексу України, ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.10.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці 2-го відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області.

В письмових поясненнях по справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області зазначило, що Відповідно до п. 22 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 № 1723-ІІІ, згідно Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", на виконання рішення Кривоозерської районної ради Миколаївської області "Про перелік об'єктів, які підлягають продажу у ІІІ кварталі 2001 року" від 18.05.2001 № 9, на підставі повноважень, наданих Регіональному відділенню рішенням Кривоозерської районної ради "Щодо делегування повноважень з питань приватизації Кривоозерського комбікормового заводу" від 07.07.2001 № 1, наказом Регіонального відділення від 09.07.2001 № 341-п було прийнято рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Кривоозерський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 00686813, Миколаївська область, смт Криве Озеро, вул. Куйбишева, 1).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" та "Порядком передачі функцій управління майном державного підприємства до державних органів приватизації, у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію", затвердженим наказом Фонду державного майна України від 31.03.2000 № 667, наказом Регіонального відділення від 06.08.2001 № 379-1, було затверджено акт приймання-передавання функцій управління майном КП "Кривоозерський комбікормовий завод" до сфери управління Регіонального відділення.

У відповідності до вимог "Методики оцінки вартості майна під час приватизації", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1554, за результатами проведеної інвентаризації майна, на підставі висновків експерта, комісією з приватизації було складено акт оцінки вартості майна ЦМК КП "Кривоозерський комбікормовий завод".

Наказом Регіонального відділення від 09.08.2001 № 397-п, на підставі акту оцінки та у зв'язку з тим, що згідно з Законом України "Про господарські товариства" вартість майна КП "Кривоозерський комбікормовий завод" недостатня для створення статутного капіталу ВАТ, спосіб приватизації визначено як "викуп" господарським товариством, створеним членами трудового колективу та прирівняними до них особами. Згідно з цим наказом, вартість майна КП "Кривоозерський комбікормовий завод" визначена експертним шляхом у відповідності до "Положення про порядок експертної оцінки цілісних майнових комплексів під час їх приватизації шляхом викупу та конкурентними способами", затвердженого наказом ФДМУ від 28.04.2001 № 763. Висновки експерта по вартості цілісного майнового комплексу - КП "Кривоозерський комбікормовий завод" затверджені наказом Регіонального відділення від 10.08.2001 № 398-п.

12.09.2001 було укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Кривоозерський комбікормовий завод", проданого шляхом викупу. Акт передачі майна у власність ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" підписано 12.09.2001.

05.12.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод" подало до господарського суду Миколаївської області клопотання про припинення провадження у справі №915/1059/17 на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.

12.12.2017р. ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" подало до суду клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017 клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі було відхилено, оскільки спірне рішення не належить до правових актів управління, позов щодо його оскарження має приватно - правовий характер та підвідомчий господарському суду. Також, вказаною ухвалою було відхилено клопотання ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" про залишення позову без розгляду та (відповідно до ст. ст. 27, 69, 77 ГПК України в редакції, яка діяла на момент прийняття ухвали) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_2. Продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Розгляд справи відкладено.

27.12.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод" було подано до господарського суду Миколаївської області повторне клопотання про залишення позову без розгляду.

27.12.2017р. від третьої особи - ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких остання просила відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву від 24.01.2018р. Кривоозерська селищна рада проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, просила суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог та зазначила, що Кривоозерською селищною радою Миколаївської області при укладенні спірної додаткової угоди та прийнятті спірного рішення, не було порушено інтереси територіальної громади, більше того, саме можливим задоволенням позовних вимог у справі, що розглядається, будуть порушені права членів територіальної громади смт. Криве Озеро Миколаївської області, яким вже надано частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, та яким такі частини земельної ділянки будуть надаватися у подальшому. Прийняте рішення №16 та додаткова угода про розірвання договору оренди землі по АДРЕСА_1, жодним чином не суперечить інтересам територіальної громади, розміру надходжень до місцевого бюджету та вказане рішення і додаткова угода не створюють перешкод членам територіальної громади у реалізації ними своїх прав, визначених ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України. Відповідачем - 2 вже тривалий час не використовується земельна ділянка по АДРЕСА_1, оскільки об'єкти, які на ній знаходяться, перебувають в непридатному для використання та експлуатації стані і існування договору оренди з відповідачем - 2 є тим фактом, який може створювати перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності органу місцевого самоврядування у смт. Криве Озеро та користуванні земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1, членам територіальної громади смт. Криве Озеро. Відповідачем - 1 реалізуються визначені ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження та виносяться рішення про надання можливості членам територіальної громади розробляти проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1. Відповідачу - 1 жодна юридична та/або фізична особа не створює перешкод у вчиненні дій, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1.

У відзиві на позовну заяву від 24.01.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод" проти позовних вимог заперечувало та просило суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог та зазначило, що відповідач-2 є найбільшим платником податків до місцевого бюджету смт. Криве Озеро. Зазначає, що фактично на земельній ділянці по АДРЕСА_1 немає тієї кількості споруд, які зазначаються у позові, а по факту, це є залишками будівель та споруд, які є знищеними і будь - якій експлуатації ані відповідачем -2, ані будь - ким іншим не підлягають. Вказує, що можливе задоволення позовних вимог суперечить одному з принципів цивільного законодавства, як свобода договору, зважаючи на те, що ані інтереси держави і територіальної громади, ані інтереси відповідача - 2 не містять в собі необхідності існування договору оренди земельної ділянки, яка не використовується і на якій не знаходиться жоден об'єкт нерухомості. Позов прокурора у справі є необґрунтованим втручанням в право власності держави, порушенням принципу верховенства права, а мотивація позову є надуманою, хибною та помилковою.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.01.2018р. було відхилено повторне клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_3. Розгляд справи відкладено.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 року (суддя Семенчук Н.О.) у задоволенні позову Керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 142 Конституції України, ч. 1, п. а ч. 2 ст. 83, 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 124, ст. 125 Земельного кодексу України, ст.10, ч. 5 ст. 16, ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 21, ст. 31, ч.2, 3 ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу.

Суд дійшов висновку, що прокурором не доведено достовірними та достатніми доказами обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Судом зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні договору про припинення договору оренди земельної ділянки не допущено порушень вимог законодавства та інтересів держави, оскільки відповідно до положень ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» селищна рада, як орендодавець, має право на отримання орендної плати за рік. Крім того, зазначено про те, що площа об'єктів нерухомості є меншою ніж площа земельної ділянки, а тому може використовуватись іншими особами. Також вказано, що фактично об'єкти нерухомості знищено.

Не погодившись з рішенням суду, перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018р. у справі №915/1059/17 про часткове задоволення позову прокурора та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 377 ЦК України, ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 73, 73, 86 ГПК України з невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що прийняття Кривоозерською селищною радою рішення від 22.12.2016р. та укладання відповідачами договору про припинення дії договору оренди земельної ділянки, створило передумови для безоплатного використання товариством земельної ділянки, на якій розташований майновий кломплекс, належний останньому на праві власності. Вказаним порушено приписи ст. 206 ЗК України, ст.1 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 14, 288 ПК України, відповідно до яких використання землі в Україні є платним, а підставою для нарахування орендної плати за землю ділянку є договір оренди земельної ділянки.

На думку скаржника, безпідставним є висновок суду про відсутність порушень інтересів держави у зв'язку з ненадходженням коштів до бюджету з посиланням на положення ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якої у орендодавця існує право на отримання орендної плати і після припинення дії договору оренди земельної ділянки. Так, відповідне право на отримання орендної плати після розірвання договору оренди наявне у орендодавця лише у випадку розірвання договору за ініціативою орендаря, проте договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006р. розірвано за взаємною згодою сторін.

Отже, оскільки селищна рада прийняла оскаржуване рішення за результатами розгляду клопотання товариства та уклала з ним у подальшому договір про припинення дії договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін, вона позбавлена права на отримання орендної плати відповідно до положень ч.2 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі».

Також скаржник зазначає, що укладаючи у 2006р. договір оренди земельної ділянки, товариство для розміщення птахоферми отримало земельну ділянку площею 36 192 кв.м., при цьому на земельній ділянці був розташований цілісний майновий комплекс, придбаний товариством, який складається з окремих об'єктів загальною площею 4 404,1 кв.м. Отже, укладаючи договір оренди земельної ділянки, товариство розраховувало на те, що для використання майнового комплексу йому необхідна земельна ділянка саме такої площі, яку надано селищною радою у 2006 році. При цьому, площа майнового комплексу товариства не змінювалась, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Заходи для отримання у користування земельної ділянки іншої площі, достатньої для використання майнового комплексу, належного товариству на праві власності, відповідачами не вживались, у зв'язку із чим товариство з травня 2017р. безпідставно та безоплатно використовує земельну ділянку.

Отже, на думку скаржника, необґрунтованим є висновок суду про безпідставність доводів прокурора, що єдиним користувачем земельної ділянки може бути тільки ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області на Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 року у справі №915/1059/17. Задоволено клопотання Першого заступника прокурора Миколаївської області про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено Першому заступнику прокурора Миколаївської області сплату судового збору у розмірі 4800 грн. до прийняття рішення суду по суті.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2018р. призначено справу №915/1059/17 до розгляду на 17.04.2018р. о 12:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" просив суд апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області у справі №915/1059/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" зазначає, що саме прокурор, як позивач, повинен був довести ті обставини, на які він посилався як на підстави своїх вимог та заперечень у справі 915/1059/17. Одначе, прокурор фактично обмежився поданням незаконного позову, подальшого тиску на учасників справи, а доводи свого позову належними, достовірними та допустимими доказами жодним чином не довів.

ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" звертає увагу на те, що прокуратура аргументує свої доводи та вимоги тим, що спірне рішення та спірна додаткова угода про розірвання договору оренди позбавляють можливості членам територіальної громади користуватися земельною ділянкою та отримувати її у власність або в користування. Такі доводи відповідачем-2 в повному обсязі спростовано в першу чергу наданим та долученим листом відповідача-1 про те, жодна фізична особа та юридична особа не заважає і не створює перешкод для органу місцевого самоврядування у смт. Криве Озеро, для реалізації ними завдань, визначених ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗК України та Конституцією України. Крім того, земеельна ділянка по АДРЕСА_1, надається в користування членам територіальної громади смт. Криве озеро, що також підтверджено відповідачем-2 у справі наданням до суду рішень відповідача-1 про передання у користування частин земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Окремо, ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" зазначив, що будівлі, які знаходяться на клаптику ділянки по АДРЕСА_1, зруйновані та знищені і будь-якому використанню не підлягають і не використовуються товариством вже багато років. На підтвердження зруйнованості будівель, товариством доручено до матеріалів справи фотографії залишків будівель та відеозапис з місця їх знаходження по АДРЕСА_1.

Також, "Кривоозерський комбікормовий завод" просив долучити до матеріалів справи докази, які додаються до відзиву як такі, в долучені частини яких було неправомірно відмовлено в суді першої інстанції і які мають одне з ключових значень для підтвердження винесення судом першої інстанції законного та обгрунтованого судового рішення, а саме: копію листа ДФС України від 28.02.2018р. №123ПІ/14-29-08-10, копії платіжних доручень від 03.05.2017р. №2652, від 31.07.2017р. №2983, від 02.11.2017р. №3379, від 01.02.2017р. №2296, копію витягу з Електронного кабінету платника податків ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" від 25.01.2018р., копію податкової декларації ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" з плати за землю від 27.01.2017р.

У відзиві на апеляційну скаргу від 16.04.2018р. третя особа - ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги органу прокуратури у справі №915/1059/17 та зазначила, що спір у справі №915/1059/17 стосується земельної ділянки, на частини якої ОСОБА_2 у 2017 році отримала за рішенням органу місцевого самоврядування у смт. Криве Озеро, право на розробку проектів землеустрою з метою подальшого отримання можливості використовувати такі земельні ділянки для потреб своєї сім'ї, реалізовуючи в життя положення Конституції України та Земельного кодексу України. Отримавши у 2017 році рішення органу місцевого самоврядування про розробку проекту землеустрою земельних ділянок по АДРЕСА_1, ОСОБА_2 стала очікувати після проведення ряду дій, передбачених законодавством, на отримання та реєстрацію майнового права, права користування, і в розумінні практики ЄСПЛ, це має назву так званого права законного очікування, в той час, коли рішення про задоволення позовних вимог у вказаній справі, порушить права Дмитрієвої та її сім'ї , буде непропорційним, не становитиме суспільного чи публічного інтересу та істотного значення в розумінні рішень ЄСПЛ, і порушить принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зазначає, що після отримання права на користування земельними ділянками по АДРЕСА_1, саме нею буде сплачуватися земельний податок. У відзиві на апеляційну скаргу від 16.04.2018р. Кривоозерська селищна рада Миколаївської області просить рішення суду першої інстанції у справі №915/1059/17 залишити без змін як законне та обґрунтоване і як таке, яке не порушує права та законні інтереси територіальної громади смт. Криве Озеро, Миколаївської області.

Кривоозерською селищною радою Миколаївської області при укладенні спірної додаткової угоди та прийнятті спірного рішення, не було порушено інтереси територіальної громади, більше того, саме можливим задоволенням позовних вимог у справі, що розглядається, будуть порушені права членів територіальної громади смт. Криве Озеро, Миколаївської області, яким вже надано частини земельної ділянки по АДРЕСА_1, та яким такі частини земельної ділянки будуть селищною радою надаватись в подальшому.

17.04.2018р. від ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копію довідки Первомайської БТІ від 04.04.2018р., яка свідчить про списання з інвентарного обліку нерухомості по АДРЕСА_1, Миколаївської області; копію витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно по АДРЕСА_1 про припинення права власності на об'єкти нерухомості відповідача-2 від 16.04.2018р.

Також від ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в порядку ст. 226 ГПК України мотивоване тим, що позивач у справі не мав і не має права на звернення до суду в інтересах відповідача-1 і це є підставою для залишення позову без розгляду.

17.04.2018р. судове засідання не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Величко Т.А., що підтверджується Довідкою.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2018р. у зв'язку із перебуванням суддів Поліщук Л.В. у відпустці проведено повторний автоматичний розподіл справи № 915/1059/17, згідно з яким розгляд апеляційної скарги скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 року автоматично розподілено на колегію суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді Бєляновський В.В., Будішевська Л.О.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2018р. прийнято апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 року у справі № 915/1059/17 до провадження у новому складі колегії суддів. Призначено розгляд справи на 16 травня 2018р. о 11:00.

У відзиві на апеляційну скаргу від 16.05.2018р. третя особа - ОСОБА_3 просить відмовити органу прокуратури в задоволенні апеляційної скарги та позовної заяви у справі №915/1059/17.

Розглянувши в засіданні суду клопотання ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" про залишення позову без розгляду, колегія суддів відхиляє його з огляду на безпідставність та необґрунтованість.

В засіданні суду апеляційної інстанції скаржник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача-2 заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Представник відповідача-1 та треті особи в судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р.) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача-2, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та це встановлено господарським судом першої інстанції, що 12.09.2001р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод" (покупцем) був укладений договір №25-А купівлі-продажу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Кривоозерський комбікормовий завод", проданого шляхом викупу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця цілісний майновий комплекс - комунальне підприємство "Кривоозерський комбікормовий завод" (далі - об'єкт), юридична адреса: Миколаївська область, смт Криве Озеро, вул. Куйбишева, 1, на земельній ділянці 11,4 га, згідно з Актом на право постійного користування землею (реєстровий №112), а покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.

Майно підприємства включає всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування інше майно згідно із зведеним актом інвентаризації майна комунального підприємства "Кривоозерський комбікормовий завод", затвердженим регіональним відділенням 07.08.2001р.

Відповідно до п. 2.1 Договору право власності на об'єкт виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. З моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу покупець стає правонаступником прав та обов'язків комунального підприємства "Кривоозерський комбікормовий завод".

Відповідно до п. 1.4 Договору вказаний у цьому договорі об'єкт продано за 123 450,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після нотаріального посвідчення цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору передача об'єкта продавцем та прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 5.7 Договору покупець зобов'язаний оформити документи на право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт.

12.09.2001р. Договір посвідчений державним нотаріусом Кривоозерської державної нотаріальної контори Білявською Т.П., зареєстровано в реєстрі за №2089.

12.09.2001р. сторонами був підписаний акт передачі майна у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод".

27.03.2006р. між Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод" (далі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, з послідуючим правом викупу, земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 36192 кв.м., згідно рішення № 7 ХХІІ сесії 4 скликання Кривоозерської селищної ради від 23.12.2005 р., для розміщення птахоферми.

Відповідно до п.3 Договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Кривоозерською державною нотаріальною конторою 12 вересня 2001 р. за реєстровим №2089, дублікат якого видано 22.03.2006 року за реєстром № 445 та зареєстрованого в Первомайському бюро технічної інвентаризації 22.03.2006 року за реєстровим №49 книзі: 2, а також інші об'єкти інфраструктури.

Відповідно до п. 6 Договору договір укладено на 49 років.

Відповідно до п. 31 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання, у тому числі, за взаємною згодою сторін.

27.03.2006р. цей Договір посвідчено приватним нотаріусом Кривоозерського районного нотаріального округу Миколаївської області Білявською Т.П., зареєстровано в реєстрі за № 297.

29.03.2006 Договір зареєстрований в Кривоозерському реєстраційному відділі за № 040601700004.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо суб'єкта, комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_1 складається з адміністративної будівлі літ. А загальною площею 60,5 кв.м., матеріали стін: цегла; зерносховища літ. Б, загальною площею 412,8 кв.м., матеріали стін: цегла; пташника з генератором літ. В, загальною площею 1331,8 кв.м., матеріали стін: цегла; курчатника літ. Г, загальною площею 1282,0 кв.м., матеріали стін: цегла; пташника літ. Д, загальною площею 1317,0 кв.м. матеріали стін: цегла. Вказаний об'єкт нерухомого майна належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський комбікормовий завод» (а.с.25).

06.12.2016р. директор ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" звернувся до голови Кривоозерської селищної ради з листом (вх. № 405/04-03) з пропозицією розірвати договір оренди землі від 27.03.2006р., яким Кривоозерська селищна рада Кривоозерського району Миколаївської області, як орендодавець, надала Товариству з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод", як орендарю в строкове платне користування, з послідуючим правом викупу, земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 36192 кв.м., згідно рішення ХХІІ сесії 4 скликання Кривоозерської селищної ради від 23.12.2005 р. Пропозиція про розірвання договору оренди землі мотивована тим, що ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" тривалий час не використовує орендовану земельну ділянку. (а.с. 35)

Рішенням Зборів учасників ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод", оформленим протоколом б/н від 22.12.2016 (а.с. 36-37) постановлено: у зв'язку з тим, що ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" тривалий час не використовує орендовану земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) вирішено укласти з Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області додаткову угоду, якою буде припинено (розірвано) Договір оренди землі від 27.03.2006 за реєстровим № 297; уповноважено директора ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" Паньківа Володимира Михайловича на укладання (підписання) від імені товариства з Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області додаткової угоди, якою буде припинено (розірвано) Договір оренди землі від 27.03.2006 за реєстровим №297.

Рішенням ІХ сесії сьомого скликання Кривоозерської селищної ради №16 від 22.12.2016 вирішено припинити Договір оренди землі за взаємною згодою сторін керуючись п. 31 Договору оренди землі від 27.03.2006 (а.с. 38).

22.05.2017 між Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод", як орендарем, укладений договір про розірвання договору оренди землі від 27.03.2006 за реєстровим №297. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кривоозерського районного нотаріального округу Миколаївської області Білявською Т.П. та зареєстровано в реєстрі за №524 (а.с. 39).

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно товариства, прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору призвели до безоплатного користування земельною ділянкою товариством.

Господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що доказів в підтвердження обставин, що спірне рішення від 22.12.2016р. №16 та договір про розірвання договору оренди від 22.05.2017р. призвели до зменшення надходження коштів до місцевого бюджету, а саме що після 22.05.2017р. відповідач - 1 не отримував орендної плати від ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод», прокурором не зазначено та до суду не надано. А тому суд дійшов висновку, що прокурором не доведено достовірними та достатніми доказами обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

З обгрунтованістю висновків суду погодитись можна.

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1, п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Статтею 12 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Виходячи з вимог ст.13,14 Конституції України, ст.ст.177, 181, 324 Цивільного Кодексу України, ст. 148 Господарського Кодексу України, земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Вчинення цивільного правочинну між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

Згідно ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 27.03.2006р., ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" у користування була надана земельна ділянка несільськогосподарського призначення загальною площею 36 192 кв.м., при цьому згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо суб'єкта, комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_1 загальною площею 4 404,1 кв.м. належить на праві приватної власності ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод».

Згідно заяви ТОВ "Кривоозерський комбікормовий завод" від 06.12.2016р., яка була надана до Кривоозерської селищної ради, ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» звернувся з пропозицією розірвати Договір оренди від 27.03.2006р., яка мотивована тим, що товариство тривалий час не використовував орендовану земельну ділянку.

22.05.2017р. між Кривоозерською селищною радою Кривоозерського району Миколаївської області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський комбікормовий завод", як орендарем, укладений договір про розірвання договору оренди землі від 27.03.2006р. за реєстровим №297. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кривоозерського районного нотаріального округу Миколаївської області Білявською Т.П. та зареєстровано в реєстрі за №524.

Відповідач - 2, вказує на те, що на спірній земельній ділянці не має тієї кількості споруд, які зазначені в позові. Будівлі та споруди є знищеними, що зафіксовано Первомайською БТІ, по факту на земельній ділянці знаходяться їх залишки, які будь-якій експлуатації ані відповідачем - 2 ані будь-ким іншим не підлягають, що підтверджено наданими фото та відеозаписом, наявних в матеріалах справи.

В той же час, з матеріалів справи також вбачається, що відповідачем-1 реалізовуються визначені ч.5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування України» повноваження та приймаються рішення про надання дозволів членам територіальної громади на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1, зокрема рішення №4 від 31.07.2017 (а.с.228), рішення №10 від 10.03.2017 (а.с.171), які на час розгляду справи є чинними.

Частиною 1 ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до ч.2, 3 ст.32 Закону України "Про оренду землі", у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі", зокрема передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно п. 31 Договору, сторони визначили, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін.

Згідно клопотання ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» про розірвання договору оренди землі від 27.03.2006р. за взаємною згодою сторін, та враховуючи пропозицію постійної комісії селищної ради з питань АПК, земельних ресурсів, екології навколишнього середовища та соціального розвитку села, селищна рада рішенням від 22 грудня 2016 року №16, 9 сесії сьомого скликання вирішила припинити Договір оренди землі за взаємною згодою сторін керуючись п.31 Договору від 27.03.2006 між ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» та Кривоозерською селищною радою.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 27.03.2006р. в оренду відповідачу - 2 надавалась земельна ділянка несільськогосподарського призначення, то з урахуванням ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" Кривоозерська селищна рада, у зв'язку з розірванням договору оренди землі з ініціативи орендаря, має право на отримання орендної плати за рік.

Слід зазначити, що відповідачем-2 надавались до суду першої інстанції докази на підтвердження орендної плати за спірну земельну ділянку, а саме: платіжні доручення від 01.02.2017, від 03.05.2017, від 31.07.2017, від 02.11.2017, при цьому вказані докази судом не прийнято до уваги відповідно до ч.8, 9 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Такі докази разом з листом ДФС України від 28.02.2018р. №123ПІ/14-29-08-10 надані відповідачем-2 до суду апеляційної інстанції, яка приймає їх в якості належних та допустимих доказів, які підтверджують не тільки сплату грошових коштів за земельну ділянку, а і передплату у розмірі 40 504,77 грн. за 2017р.

Отже, посилання прокурора на те, що спірне рішення та спірна додаткова угода про розірвання договору оренди позбавляють можливості членам територіальної громади користуватися земельною ділянкою та отримувати її у власність або в користування до уваги не приймаються та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Апеляційна інстанція зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, що спірне рішення від 22.12.2016р. №16 та Договір про розірвання договору оренди від 22.05.2017р. призвели до зменшення надходження коштів до місцевого бюджету, а саме що після 22.05.2017р. відповідач-1 не отримував орендної плати від ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод».

Згідно ст. 74 ГПК України (чинна редакція) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Приписами ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Прокурором не доведено суду належними засобами доказування відповідно до норм ст.ст. 76,77,79 Господарського процесуального кодексу України підтвердження обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене, при вирішенні цієї справи господарський суд правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в рішенні є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду на те, що усі доводи позовної заяви по даній справі, були ретельно досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості Одеським апеляційним господарським судом в процесі апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

3. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Першого заступника прокурора Миколаївської області, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 275,276, 281-283 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018р. у справі №915/1059/17 - без змін.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.05.2018р.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.О. Будішевська