Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 214/6561/13-ц

провадження № 61-1029св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року у складі судді Прасолова В. М. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 45 000,00 доларів США з зобов'язанням повернути його та сплатити відсотки за користування ним.

На забезпечення належного виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 15 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1

ОСОБА_5 своїх обов'язків із своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконувала, станом на 1 липня 2013 року у неї утворилась заборгованість в сумі 623 031,10 грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 334 898,71 грн; відсотки за користування кредитом - 139 811,00 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 148 321,39 грн.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») укладений договір факторингу.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу. У результаті укладання вказаних договорів ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу кредитора за договором від 15 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ «Сведбанк».

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір про передачу прав за іпотечним договором, згідно з яким до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за іпотечним договором від 15 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ «Сведбанк».

Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності відповідачу, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року у розмірі 623 031,10 грн, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні 282 792,96 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 1 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 серпня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, що належить на праві власності ОСОБА_4, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 серпня 2008 року, яка станом на 1 липня 2013 року складає 623 031,10 грн, а саме: за кредитом - 334 898,71 грн, за відсотками - 139 811,00 грн, пеня - 148 321,39 грн, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні 282 792,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» витрати зі сплати судового збору в сумі 3 441,00 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_5 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання згідно з умовами кредитного договору, борг не повернула, не дотрималася графіку погашення заборгованості, а тому у ТОВ «Кредитні ініціативи», яке набуло право вимоги за іпотечним договором, виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, перевірив доводи і заперечення, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення. Висновки суду першої інстанції обґрунтовані та підтверджені письмовими доказами.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ОСОБА_5 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Кредитні ініціативи» є неналежним позивачем, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року заборгованість за цим кредитним договором вже стягнута з боржника та поручителя солідарно, а також тим, що предмет іпотеки є єдиним місцем постійного проживання відповідача з малолітньою дитиною.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд встановив, що 15 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 45 000,00 доларів США із зобов'язанням повернути його до 14 серпня 2018 року включно та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,5 % річних.

На забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 15 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 серпня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ «Сведбанк», у сумі 419 142,99 грн.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладений договір факторингу.

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу, згідно з яким ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу кредитора за договором від 15 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ «Сведбанк».

28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір про передачу прав за іпотечним договором, згідно з яким до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за іпотечним договором від 15 серпня 2008 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ «Сведбанк».

ОСОБА_5 своїх обов'язків з погашення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконувала, станом на 1 липня 2013 року у неї утворилась заборгованість в сумі 623 031,10 грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 334 898,71 грн; відсотки за користування кредитом - 139 811,00 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 148 321,39 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов'язків іпотекодавцем, прийняв обґрунтоване рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

При цьому суд зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не є належним позивачем спростовуються матеріалами справи, зокрема копіями договорів факторингу та договору про передачу прав за іпотечним договором.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами того, що предмет іпотеки є єдиним місцем постійного проживання відповідача з малолітньою дитиною не знайшли свого підтвердження, оскільки суд першої інстанції під час ухвалення рішення відстрочив виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнення за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2015 року заборгованості за цим кредитним договором з боржника та поручителя солідарно не позбавляє позивача права на звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. С. Висоцька С. П. Штелик