Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

м. Київ

справа № 520/11142/16-ц

провадження № 61-1040св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

треті особи: ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2017 року в складі судді Калініченко Л. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), про визнання договорів недійсними.

У попередньому судовому засіданні Київського районного суду м. Одеси від 3 листопада 2016 року залучено до участі в справі як третю особу ОСОБА_5

У судовому засіданні Київського районного суду м. Одеси 7 лютого 2017 року прийнято до розгляду позов третьої особи ОСОБА_5 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4, про визнання окремих положень договору недійсними, для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2017 року позовні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повторно не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2017 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції постановив ухвалу з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвали судів попередніх інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на об'єктивні причини неявки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судові засідання.

Відзив на касаційну скаргу не подавався.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_4 та призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні 3 листопада 2016 року залучено до участі в справі як третю особу ОСОБА_5

12 грудня 2016 року закінчено проведення попереднього судового засідання та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 7 лютого 2017 року о 9 год. 30 хв.

6 лютого 2017 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_5 з проханням залучити її до участі у справі в якості третьої особи. ОСОБА_5 надала позов до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4, про визнання окремих положень договору недійсними.

У судове засідання, призначене на 7 лютого 2017 року, ОСОБА_4, його представник та ОСОБА_5 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_4 надав до суду заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 7 лютого 2017 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному лікуванні. Доказів поважності неможливості прибуття представника позивача в судове засідання, надано не було.

До суду надійшла заява ОСОБА_5 про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеному на 7 лютого 2017 року, у зв'язку з тим, що вона перебуває на стаціонарному лікуванні.

У судовому засіданні 7 лютого 2017 року прийнято до розгляду позов ОСОБА_5 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_4, про визнання окремих положень договору недійсними, для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 та відкладено проведення судового засідання на 23 березня 2017 року о 10 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 23 березня 2017 року, ОСОБА_4, його представник ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

ОСОБА_5 надала до суду заяву про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеному на 23 березня 2017 року, посилаючись на те, що вона не є фахівцем в галузі права та не може самостійно захищати свої права, тому має намір укласти угоду про надання правової допомоги та просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справи. Доказів на підтвердження неможливості з'явитись в судове засідання ОСОБА_5 не надала.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 надала заяву про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеному на 23 березня 2017 року, посилаючись на те, що вона перебуває в цей час в іншому судовому засіданні в апеляційному суді Одеської області.

Судом ухвалено відкласти проведення судового засідання на 24 квітня 2017 року о 12 год. 00 хв. для повторного виклику ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У судове засідання, призначене на 24 квітня 2017 року, ОСОБА_4, його представник ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Від представників позивача ОСОБА_4: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надійшли до суду клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у зв'язку з тим, що представник ОСОБА_6 перебуває в основній щорічній відпустці з 18 квітня до 15 травня 2017 року.

Доказів на підтвердження перебування представника позивача ОСОБА_6 в щорічній основній відпустці суду не надано та не надано доказів на підтвердження неможливості з'явитись в судове засідання представника позивача ОСОБА_7

У зв'язку з цим, судом відмовлено у задоволенні клопотань представників позивача ОСОБА_4: ОСОБА_7 та ОСОБА_6, визнано їх неявки та неявку ОСОБА_5 без поважних причин.

Представники позивача ОСОБА_4 та особисто ОСОБА_5 повторно не з'явились в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відповідними повідомленнями про оповіщення сторін, наявними в матеріалах справи, а також наданими сторонами на кожне судове засідання клопотаннями про оголошення перерви із зазначенням дати та часу судового засідання, що підтверджує їх обізнаність.

Відповідно до частини третьої статті 27 ЦПК України 2004 року, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України»).

У пункті 41 рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів - неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Провадження у справі, що переглядається, відкрито 14 вересня 2016 року, майже усі судові засідання відкладались судом за клопотаннями ОСОБА_4, його представників та за клопотаннями ОСОБА_5

Неналежне виконання позивачами та представниками своїх процесуальних обов'язків призводить до постійних відкладень судових засідань, що, в свою чергу, призводить до порушення судом норм чинного законодавства України щодо розгляду справи в розумні строки.

Суд першої інстанції позицію ОСОБА_4, його представників та ОСОБА_5 розцінив як таку, що спрямована на затягування розгляду справи, що свідчить про зловживання сторонами своїми процесуальними правами.

Відповідно пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», роз'яснено, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК України, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Тобто підставою для залишення позову без розгляду є саме повторна неявка позивача, повідомленого належним чином у судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Ураховуючи факт повторної неявки позивача, а також те, що застосування такого правила не ставиться в залежність від причин повторної неявки, доводи касаційної скарги про неврахування судом поважності причин неявки представників позивача є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 та його представник не були повідомлені про час та місце розгляду справи спростовуються заявами представників про відкладення розгляду справи, які були надані двічі 24 квітня 2017 року представником ОСОБА_7 (а. с. 185) та представником ОСОБА_6 (а. с. 199), а також судовими повістками (а. с. 178, 180, 181, 183).

Судові повістки на адресу ОСОБА_4 направлялися за кількома адресами, виходячи з місця його реєстрації, а також заяви, якою він повідомив суд про зміну адреси листування (а. с. 65). Зворотне повідомлення на а. с. 178 свідчить про отримання особою на прізвище ОСОБА_4 повістки, тому суд дотримався процесуального обов'язку повідомити сторону за вказаною нею адресою.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 7 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В.С. Висоцька

С.П. Штелик